Рішення № 14412507, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/3128.02.11 За позовом Об"єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розатекст"

про стягнення 28251,30 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Ісаєнко А. В. –представник за довіреністю № б/н від 18.08.2010 р.

Від відповідача не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Об"єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розатекст" (відповідача) заборгованості в розмірі 28251,30 грн. відповідно до Договору № Київ/02/10/08/АП від 01.10.2008 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог наведеного договору позивач надав відповідачу дозвіл на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань в магазині «Junker» (м. Київ, вул. Хрещатик, 17), проте відповідач, в порушення умов договору, не виконав зобов’язання щомісячно сплачувати позивачу винагороду за публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань у зазначеному закладі. Сума заборгованості відповідача включає в себе суму основного боргу за наведеним договором за період січень –червень, жовтень –грудень 2009 р. та за січень –грудень 2010 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. порушено провадження у справі № 39/31 та призначено справу до розгляду на 28.02.2011 р. о 12:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2011 р. подав письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.2011 р. не з»явився, вимоги ухвали суду від 31.01.2011 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/31 від 31.01.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія АЕ № 979826) станом на 21.02.2011 р.

Наведене поштове відправлення отримане відповідачем 04.02.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 1294968 9 (наявне в матеріалах справи).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 28.02.2010 р. від останнього до суду не надходило.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду від 31.01.2011 р. вручена відповідачу належним чином. При цьому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.02.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.02.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. між Об`єднанням підприємств "Українська Ліга музичних прав", визначеним як Ліга (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розатекст", визначеним як Компанія (відповідач), було укладено Договір № Київ/02/10/08 (надалі –Договір), відповідно до якого позивач, діючи як уповноважена організація колективного управління по збору та розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм (свідоцтво № 3 від 07.10.2003 р.), а також як організація колективного управління (свідоцтво № 5/2003 від 22.08.2003 р.), видав відповідачу дозвіл на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань (далі - Фонограми) в закладах, зазначених в додатках до даного Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до Додатку № 1 від 01.10.2008 р. до Договору узгоджено заклад, в якому відповідач здійснює публічне виконання Фонограм - магазин «Junker», розташований в м. Києві, вул. Хрещатик, 17.

У пункті 3.1 Договору сторони встановили, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 р., при цьому п. 2.2.1, 2.2.5 Договору залишаються в силі до повного виконання Компанією (відповідачем) своїх зобов»язань, що виникли під час дії цього Договору. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної вище дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один рік і так далі.

Згідно п.1.2 Договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу погоджену в Додатках до даного Договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

Відповідно до Додатку № 2 від 01.10.2008 р. до Договору винагорода (роялті) за публічне виконання фонограм за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. становить 1833,00 грн., а з 01.01.2009 р. становить 1100,00 грн. помножену на офіційний індекс інфляції 2008 року.

В свою чергу, позивач зобов'язався самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від відповідача (п. 2.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору встановлено обов'язок відповідача не пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця виплачувати позивачу винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного Договору. Там же зазначено, що відповідач перераховує винагороду на розрахунковий рахунок позивача, який зазначено в Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать фонограми.

Згідно ч. 2 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Пунктом 1 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Пунктом 2 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою (центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності згідно ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права") уповноваженими організаціями колективного управління.

Відповідно до п. 3 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

На момент укладення Договору № Київ/02/10/08 від 01.10.2008 р. Об’єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (позивач) діяло як уповноважена організація колективного управління по збору та розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм (свідоцтво № 3 від 07.10.2003 р.), а також як організація колективного управління (свідоцтво № 5/2003 від 22.08.2003 р.), а отже, мало право, а рівно не позбавлене останнього і станом на час розгляду справи по суті, на збір винагороди за використання фонограм способом публічного виконання.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.) в редакції від 02.04.2009 р., суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість по сплаті винагороди за Договором № Київ/02/10/08 від 01.10.2008 р. за період січень –червень, жовтень –грудень 2009 р. та за січень – грудень 2010 р. у загальній сумі 28251,30 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом спору в справі № 39/31 є вимога позивача сплату відповідачем заборгованості з огляду на невиконання останнім зобов»язань щодо сплати щомісячної винагороди за публічне виконання Фонограм на підставі Договору № Київ/02/10/08 від 01.10.2008 р.

Зібрані у справі докази свідчать, що у 2009, 2010 роках, коли на твердження позивача виникла заборгованість відповідача по сплаті винагороди за Договором № Київ/02/10/08 від 01.10.2008 р. у сумі 28251,30 грн., наведений Договір був чинним, оскільки письмові повідомлення про припинення його дії в порядку пункту 3.1 цього Договору в матеріалах справи відсутні, докази протилежного суду не надані.

Крім того, пунктом 2.2.4 Договору встановлено обов'язок Компанії (відповідача) протягом п'яти днів письмово повідомити Лігу (позивача) про припинення публічного виконання Фонограм в закладах Компанії, зазначених у відповідних додатках до цього Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Компанія зобов»язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору, у повному обсязі і за весь період.

Належні докази на підтвердження письмового повідомлення відповідачем позивача про припинення публічного виконання Фонограм в своїх закладах в матеріалах справи також відсутні а тому, у відповідності до наведеного пункту 2.2.3 Договору відповідач зобов'язаний був сплатити винагороду, узгоджену сторонами у Додатку № 2 до цього Договору, у повному обсязі і за весь період.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.2.1 Договору та п. 1.2 Додатку № 2 від 01.10.2008 р. до Договору сторонами погоджено обов»язок відповідача сплачувати позивачу щомісячно винагороду (роялті) за публічне виконання фонограм, зокрема, з 01.01.2009 р. у сумі 1100,00 грн., помножену на офіційний індекс інфляції 2008 року.

За даними Державного комітету статистики України, річний індекс інфляції за 2008 рік становить 122,3%, а тому щомісячна сума винагороди (роялті) за публічне виконання фонограм, яка підлягала сплаті відповідачем позивачу на підставі спірного Договору, дорівнює 1345,30 грн. (1100,00 грн. х 122,3% = 1345,30 грн.).

Отже, за період січень –червень, жовтень –грудень 2009 р., січень –грудень 2010 р. (21 місяць) відповідач повинен був сплатити позивачу винагороду (роялті) за публічне виконання фонограм згідно Договору у загальній сумі 28251,30 грн. (1345,30 грн. х 21 місяць = 28251,30 грн.), натомність, як свідчать зібрані у справі докази, своє зобов»язання стосовно сплати винагороди за публічне використання фонограм відповідач не виконав.

Згідно із ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28251,30 грн. на підставі Договору № Київ/02/10/08/АП від 01.10.2008 року обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач в судове засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті винагороди (роялті) за Договором № Київ/02/10/08/АП від 01.10.2008 року за період січень –червень, жовтень –грудень 2009 р., січень –грудень 2010 р. у сумі 28251,30 грн. суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 282,51 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розатекст" (адреса місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Чапаєва, буд. 10; ідентифікаційний код 35829981, р/р № 26009026886001 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Об`єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (адреса місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 5/13, фактична адреса: 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10, офіс 28; ідентифікаційний код 32309633; р/р № 2600710748 в ВАТ “СЕБ Банк”м. Київ, МФО 300175) 28251,30 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п»ятдесят одну гривню 00 коп.) основного боргу, 282,51 (двісті вісімдесят дві гривні 51 коп.). державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 02.03.2011 р.