Рішення № 14412367, 25.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/7125.02.11 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна"

про стягнення 800 433,03 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача          Солдаткін О.С.(дов. від 17.08.2010)

Від відповідача Гордієвич О.В.(дов. від 10.01.2011)

В судовому засіданні 25.02.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" про стягнення 800 433,03 грн. у зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 140 від 17.09.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2011 порушено провадження у справі №50/71 та призначено до розгляду на 09.02.2011.

У судовому засіданні 09.02.2011 було оголошено перерву на 25.02.2011 для подання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 25.02.2011 з"явилися представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Зодіак»(далі –позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гофропак Україна»(далі –відповідач, покупець за договором) було укладено Договір поставки товару № 140 (далі - Договір).

22.01.2010 між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 1 до Договору № 140 від 17.09.2010, якою Договір продовжено до 31.12.2010.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язується поставляти відповідачу гофротару (надалі-товар), а відповідач у свою чергу зобов'язується приймати від позивача товар та оплачувати його на умовах цього Договору.

У відповідності до п 2.1. асортимент і ціна товару, що постачається зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (надалі-доповнення). Копії специфікації № 1 від 17.09.2009 до Договору, а також копія специфікація №2 від 01.10.2009 до Договору.

Згідно п. 2.3 Договору у випадку підвищення цін на сировину, пальне, а також зміна інших факторів, які впливають на вартість товару, постачальник залишає за собою право перегляду існуючих цін з оформленням відповідного протоколу погодження цін з покупцем.

Як свідчать матеріали справи, на виконання Договору, серед інших поставок, 12.06.2010 позивачем було відвантажено відповідачеві товар на загальну суму 68992,00 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000467 від 12.06.2010, Рахунок-фактури № СФ-00464 від 12.06.2010, Податкової накладної № 403 від 12.06.2010 в матеріалах справи), 14.06.2010 - на суму 52550,40 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000476 від 14.06.2010, Рахунок-фактури № СФ-00473 від 14.06.2010, Податкової накладної № 412 від 14.06.2010 в матеріалах справи), 15.06.2010 - на суму 68884,20 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000477 від 15.06.2010, Рахунок-фактури № СФ-00474 від 15.06.2010, Податкової накладної № 413 від 15.06.2010 в матеріалах справи), 20.06.2010 - на суму 55061,50 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000483 від 20.06.2010, Рахунок-фактури № СФ-00480 від 20.06.2010, Податкової накладної № 419 від 20.06.2010, товарно-транспортної накладної від 20.06.2010 в матеріалах справи), 22.06.2010 - на суму 52550,40 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000489 від 22.06.2010, Рахунок-фактури № СФ-00486 від 22.06.2010, Податкової накладної № 425 від 22.06.2010 в матеріалах справи), 23.06.2010 - на суму 48694,60 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000490 від 23.06.2010, Рахунок-фактури № СФ-00487 від 23.06.2010, Податкової накладної № 426 від 23.06.2010, товарно-транспортної накладної від 23.06.2010 в матеріалах справи), 23.06.2010 - на суму 69746,60 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000491 від 23.06.2010, Рахунок-фактури № СФ-00488 від 23.06.2010, Податкової накладної № 428 від 23.06.2010 в матеріалах справи), 24.06.2010 - на суму 46368,00 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000496 від 24.06.2010, Рахунок-фактури № СФ-00493 від 24.06.2010, Податкової накладної № 433 від 24.06.2010 в матеріалах справи), 07.07.2010 - на суму 52836,00 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000522 від 07.07.2010, Рахунок-фактури № СФ-00522 від 07.07.2010, Податкової накладної № 461 від 07.07.2010, товарно-транспортної накладної від 07.07.2010 в матеріалах справи), 09.07.2010 - на суму 77035,20 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000526 від 09.07.2010, Рахунок-фактури № СФ-00527 від 09.07.2010, Податкової накладної № 465 від 09.07.2010, товарно-транспортної накладної від 09.07.2010 в матеріалах справи), 13.07.2010 - на суму 42101,50 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000532 від 13.07.2010, Рахунок-фактури № СФ-00534 від 13.07.2010, Податкової накладної № 471 від 13.07.2010, товарно-транспортної накладної від 13.07.2010 в матеріалах справи), 13.07.2010 - на суму 78397,98 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000533 від 13.07.2010, Рахунок-фактури № СФ-00535 від 13.07.2010, Податкової накладної № 472 від 13.07.2010, товарно-транспортної накладної від 13.07.2010 в матеріалах справи), 15.07.2010 - на суму 19404,00 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000538 від 15.07.2010, Рахунок-фактури № СФ-00541 від 15.07.2010, Податкової накладної № 477 від 15.07.2010, товарно-транспортної накладної від 15.07.2010 в матеріалах справи), 16.07.2010 - на суму 15523,20 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000551 від 16.07.2010, Рахунок-фактури № СФ-00551 від 16.07.2010, Податкової накладної № 490 від 16.07.2010, товарно-транспортної накладної від 16.07.2010 в матеріалах справи), 21.07.2010 - на суму 42042,00 грн. (копії Видаткової накладної № РН-000553 від 21.07.2010, Рахунок-фактури № СФ-00554 від 21.07.2010, Податкової накладної № 492 від 21.07.2010, товарно-транспортної накладної від 21.07.2010 в матеріалах справи) всього на суму - 790 187,58 грн.

Відвантаження відповідачу товару крім іншого підтверджується довіреностями про отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЗ № 270943 від 02.06.2010, серії ЯОЗ № 27044 від 14.06.2010, серії ЯОЗ № 270945 від 05.07.2010, серії ЯОЗ № 270946 від 15.07.2010 (копії в матеріалах справи).

Однак, в порушення умов договору, оплата поставленого товару була здійснена відповідачем лише частково за поставку від 12.06.2010 в сумі 22 425,57 грн.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки товару покупцю (відповідачу). З матеріалів справи вбачається, що термін оплати останньої поставки товару сплив 18.08.2010.

Станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем, час сплати якої настав, складає 767762,01 грн.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього зазначеної суми та зазначив, що позивач безпідставно збільшив обумовлену договором ціну товару, а тому у відповідача відсутній обов’язок сплачувати за поставлений товар. Відповідач зазначив і матеріали справи свідчать, що ціна на поставлений товар, згідно внутрішніх розмірів, які зазначені у специфікації №1 та №2, не відповідає цінам на позиції, які зазначаються у видаткових накладних на поставлений товар, і є такою, що встановлена в односторонньому порядку позивачем, а не такою, яка зазначається у специфікаціях №1 та №2. Зазначене свідчить, що позивач відступив від умов Договору, а саме від п. 2.3 Договору, в якому зазначається що в випадку підвищення цін на сировину, пальне, а також зміна інших факторів, які впливають на вартість товару, постачальник (позивач) залишає за собою право перегляду існуючих цін з оформленням відповідного протоколу погодження цін з покупцем (відповідачем).

Як вбачається з матеріалів справи, на думку відповідача, позивачем не додано до позовної заяви ні специфікації, ні відповідного протоколу який би підтверджував погодження цін на товар.

У зв’язку з наведеним відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає наступне:

Згідно п. 4.3. Договору моментом поставки товару покупцю вважається день передачі товару постачальником та прийняття його покупцем і підписання сторонами накладної і т.д.

Відповідно до п. 4.6. Договору поставка товару оформлюється приймально-передавальними накладними.

Пунктом 4.8. Договору передбачено, що обов’язки постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцю.

Згідно п. 4.9. Договору обов’язки покупця вважаються виконаними з моменту оплати в повному обсязі вартості поставленої продукції.

Суд погоджується з тим фактом, що позивач в односторонньому порядку збільшив ціну товару, однак той факт, що відповідач приймав цей товар без жодних зауважень свідчить про те, що він погоджувався із збільшенням ціни поставленого товару, а коли прийшов час сплачувати за нього, відповідач «згадав»про збільшення ціни, імовірно з метою уникнення оплати поставленого товару.

При отриманні даного товару відповідач бачив збільшену ціну і міг його не приймати, але цього не зробив, товар одержав в червні-липні 2010 року і використав його за призначенням, а потім тільки після звернення позивача до суду в 2011 році заявив про непогодження з ним ціни товару.

Приймання товару відповідачем підтверджується підписаними з боку позивача та відповідача видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та виданими відповідачем довіреностями на отримання товару.

Відповідно до статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п. 4 ст. 632 ЦК України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Отже, виходячи зі змісту п. 4 ст. 632 ЦК України ціна не є істотною умовою договору, оскільки вказана норма закону допускає відсутність ціни в договорі.

По суті сторони в договорі ціну не обумовили, однак доказом погодження збільшення ціни відповідачем можуть слугувати підписані позивачем та відповідачем видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оскільки вони мають письмову форму і визначають ціну поставленого товару. Суд вкотре наголошує, що відповідач без будь-яких зауважень підписував вказані документи. В момент прийняття товару відповідач не заперечував проти збільшення ціни цього товару. Суд зазначає, що в разі незгоди з ціною поставленого товару відповідач міг в будь-який час відмовитися від договору, однак в матеріалах справи докази такої відмови відсутні.

Отже, внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 767762,01 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 767762,01 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 32671,02 грн.

Згідно п. 5.2. договору за несвоєчасне виконання сторонами грошових зобов’язань по договору, на суму простроченої оплати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення пені в розмірі 32671,02 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданого відповідачем відзиву на позовну заяву суд не вбачає підстав звільнення відповідача від відповідальності за неоплату поставленого позивачем товару чи обставин, що вказували б на те, що відповідачем було оплачено поставлений позивачем товар.

В свою чергу доказом погодження збільшення ціни відповідачем можуть слугувати підписані позивачем та відповідачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, оскільки вони мають письмову форму і визначають ціну поставленого товару. В момент прийняття товару відповідач не заперечував проти збільшення ціни цього товару. Суд зазначає, що в разі незгоди з ціною поставленого товару відповідач міг в будь-який час відмовитися від договору, однак в матеріалах справи докази такої відмови відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" (юридична адреса: 03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 182в к.69; фактична адреса: 02099 м. Київ, вул. Бориспільська 9с, оф. 405; поштова адреса: 02099, м. Київ, а/с 112; р/р 26001030880500 в АТ «УкрСиббанк»МФО 351005, код ЄДРПОУ 33591853) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак"(41100, м. Шостка, Сумська обл., вул. 6-ї Гв. Дивізії, 5; поштова адреса: 41106, Сумська обл., м. Шостка, а/я-6; р/р 26002301711525 в філії «Відділення ПАТ Промінвестбанка в м. Шостка, Сумської обл.»; МФО 337397, Код ЄДРПОУ 21124657) 767762(сімсот шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 01 коп. основного боргу, 32671(тридцять дві тисячі шістсот сімдесят одну) грн. 02 коп. пені, 8004(вісім тисяч чотири) грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 02.03.2011