Рішення № 14411981, 24.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/2724.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» До           Державного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ»

Про           стягнення 17145,50 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Харжевська Ю.В. –по дов. № 4 від 08.02.2011

Солтисюк М.П. –по дов. № 5 від 16.02.2011

Від відповідача Гарцунов Є.Е. –по дов. № б/н від 04.01.2011

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.02.2011 було оголошено перерву до 24.02.2011.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського cуду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» про стягнення з Державного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ»14 160 грн. основного боргу, 1593,69 грн. пені, 1118,64 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 273,17 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань по сплаті отриманих послуг згідно договору № 23112009 про надання послуг.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 24.02.2011 відзиві проти суми основного боргу не заперечує. При цьому відповідач також не заперечує те, що він має сплатити пеню, проте за його розрахунками в розмірі 1286,05 грн. В позові в частині нарахування пені в сумі 307,64 грн., інфляційних витрат та 3% річних просить відмовити, оскільки вважає їх необґрунтованими та хибними в частині розрахунків.

В судовому засіданні 24.02.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.11.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг»(виконавець) та Державним комунальним підприємством «Телерадіокомпанія «Київ»(замовник) було укладено договір № 23112009 про надання послуг (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає замовнику послуги, а замовник приймає надані послуги та сплачує їх вартість відповідно до затверджених виконавцем тарифів та на умовах, визначених у даному договорі.

Послугами є комплекс робіт, які полягають в одночасній обробці та обміну інформації за допомогою автоматичних систем та/або людських з використанням сукупності програмних та апаратних засобів, телекомунікаційних і комп‘ютерних технологій, які об‘єднані в єдину технологічну систему за принципами комп‘ютерно-телефонної інтеграції.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість отриманих послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 14 160 грн. та за несвоєчасне виконання зобов‘язань позивачем нараховано пеню в розмірі 1593,69 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1118,64 грн. та 3% річних в сумі 273,17 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 7.1. договору даний договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє потягом одного календарного року. термін надання послуг визначається у додатках до цього договору та не може перевищувати термін дії цього договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що рахунок за послуги, які наведені у додатку № 1 (окрім організаційної оплати) до цього договору, виставляються замовнику в наступний день після надання послуг та сплачуються замовником протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання наданих послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-приймання наданих послуг : від 05.02.2010 на суму 3540 грн., від 28.02.2010 на суму 3540 грн., від 31.03.2010 на суму 3540 грн. та від 30.04.2010 на суму 3540 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін, та підтверджують надання послуг позивачем на загальну суму 14 160 грн.

Позивачем до суду подані рахунки-фактури № СФ-0000050 від 05.02.2010, № СФ-0000085 від 28.02.2010, № СФ-0000132 від 31.03.2010, № СФ-0000185 від 30.04.2010 на загальну суму 14160 грн.

Однак, докази того, що вони виставлялись відповідачу позивачем не подано, проте суд відзначає, що розмір наданих послуг визначено в актах підписаних сторонами, а отже ніщо не перешкоджало відповідачу сплачувати надані послуги у 20 денний строк з дня підписання цих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 160 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у разі якщо замовник прострочив виконання зобов‘язання щодо оплати наданих за договором послуг, замовник сплачує виконавцю неустойку за кожний день прострочення з розрахунку 0,1% від несплаченої вчасно суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. Нарахування неустойки починається з робочого дня, що є наступним після останнього дня строку оплати і закінчується в день сплати виконавцю суми основного боргу та неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати наданих послуг, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі протягом 20 днів з моменту підписання акту наданих послуг, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного акту наданих послуг, в залежності від встановленого, нараховувати пеню.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.6. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить

На суму боргу за надані послуги згідно акту від 05.02.2010 за період з 25.02.2010 по 25.08.2010:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

354025.02.2010 - 07.06.201010310.2500 %0.056 %204.78

354008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %55.28

354008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %54.41

354010.08.2010 - 25.08.2010167.7500 %0.042 %24.05

Отже, пеня на суму боргу згідно акту від 05.02.2010 становить 338.52 грн.

На суму боргу за надані послуги згідно акту від 28.02.2010 за період з 18.03.2010 по 18.09.2010:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

354018.03.2010 - 07.06.20108210.2500 %0.056 %163.03

354008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %55.28

354008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %54.41

354010.08.2010 - 18.09.2010407.7500 %0.042 %60.13

Отже, пеня на суму боргу згідно акту від 28.02.2010 становить 332.86 грн.

На суму боргу за надані послуги згідно акту від 31.03.2010 за період з 19.04.2010 по 19.10.2010:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

354019.04.2010 - 07.06.20105010.2500 %0.056 %99.41

354008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %55.28

354008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %54.41

354010.08.2010 - 19.10.2010717.7500 %0.042 %106.73

Отже, пеня на суму боргу згідно акту від 31.03.2010 становить 315.84 грн.

На суму боргу за надані послуги згідно акту від 30.04.2010 за період з 20.05.2010 по 20.11.2010:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

354020.05.2010 - 07.06.20101910.2500 %0.056 %37.78

354008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %55.28

354008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %54.41

354010.08.2010 - 20.11.20101037.7500 %0.042 %154.84

Отже, пеня на суму боргу згідно акту від 30.04.2010 становить 302.31 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1289,53 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині нарахування розміру пені в сумі 304,16 грн. в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України (пеня нарахована більше ніж за шість місяців).

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 1118,64 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 273,17 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд не погоджується з розрахунками позивача щодо нарахування розміру збитків від зміни індексу інфляції, оскільки позивачем за різні періоди застосовано однаковий індекс інфляції.

За наступними розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції складає:

На суму боргу за надані послуги згідно акту від 05.02.2010 за період з 25.02.2010 по 26.11.2010 –152,22 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

25.02.2010 - 26.11.201035401.043152.223692.22

На суму боргу за надані послуги згідно акту від 28.02.2010 за період з 18.03.2010 по 26.11.2010 –120,36 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

18.03.2010 - 26.11.201035401.034120.363660.36

На суму боргу за надані послуги згідно акту від 31.03.2010 за період з 19.04.2010 по 19.10.2010 –130,98 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

19.04.2010 - 26.11.201035401.037130.983670.98

На суму боргу за надані послуги згідно акту від 30.04.2010 за період з 20.05.2010 по 20.11.2010 –152,22 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

20.05.2010 - 26.11.201035401.043152.223692.22

Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції в розмірі555,78 грн. грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру інфляційних збитків в сумі 562,86 грн. в позові слід відмовити.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 273,17 грн. –3 % річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ»(м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 25195855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг»(м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36588728) 14 160 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1 289 (одну тисячу двісті вісімдесят дев‘ять) грн. 53 коп. пені, 555 (п‘ятсот п‘ятдесят п‘ять) грн. 78 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 273 (двісті сімдесят три) грн. 17 коп. – 3% річних, 162 (сто шістдесят дві) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 01.03.2011.