Рішення № 14411772, 22.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/1322.02.11 За позовом Дочірнього підприємства «Вортекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»

про стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Донська Г.Г. (довіреність від 18.10.2010р.);

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 24 лютого 2011 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                    

Обставини справи:

Дочірнє підприємство «Вортекс»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»(відповідач) заборгованості на суму 7 267,61 грн. з них основного боргу –6 300,00 грн., пені –687,30 грн., інфляційних –163,80 грн. та 3% річних –116,51 грн.

До початку розгляду справи по суті позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 7242,76 грн. з них основного боргу –6 300,00 грн., пені –577,62 грн., інфляційних –195,30 грн. та 3% річних – 169,84 грн. Зменшення позовних вимог обґрунтовано тим, що позивачем був зроблений уточнений розрахунок штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором поставки №14/09/09 від 14 вересня 2009 року не виконав, зокрема, вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 04.02.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.01.2011р.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2009 року між позивачем (надалі - Постачальник) та відповідачем (далі по тексту –Замовник або Покупець) (разом - сторони), було укладено договір №14/09/09 поставки сільськогосподарської продукції (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах Договору продовольчу продукцію (далі –Товар) у власність Замовника, а Покупець зобов’язується приймати Товар у власність та оплачувати його на умовах Договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що вартість конкретної партії Товару визначається виходячи із замовлення Замовника, накладних на Товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого Товару, поставленого постачальником згідно умов Договору.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що Постачальник поставив, а Замовник прийняв Товар, що підтверджується видатковою накладною № В-00006645 від 17 березня 2010 року на загальну суму 6 300,00 грн. (копія накладної міститься в матеріалах справи).

Так, позивач стверджує, що взяті на себе зобов’язання за Договором перед відповідачем він виконав в повному обсязі, шляхом поставки Замовнику Товару, натомість зазначає, що Покупець взяті на себе зобов’язання за Договором не виконав, зокрема, протягом 14-ти днів, як передбачено п. 7.2 Договору, не оплатив поставленого йому товару.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок несплати Замовником Товару Постачальник 14 жовтня 2010 року звернувся до Покупця з претензією №445 про оплату поставленого Товару на суму 6300,00 грн. (копія претензії в справі). Факт надсилання відповідної вимоги позивачем та отримання її відповідачем 16.10.2010р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні (копія повідомлення в матеріалах справи). Позивач зазначає, що відповідач на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, суму заборгованості на його рахунок не провів. Постачальник вказує, що внаслідок невиконання Замовником взятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого Товару у останнього, станом на час подачі позову (01.02.2011р.), утворилась заборгованість і становить –6300,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 3.2 Договору встановлено, що вартість конкретної партії Товару визначається виходячи із замовлення Замовника, накладних на Товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого Товару, поставленого постачальником згідно умов Договору.

Пунктом п. 7.2 Договору встановлено, що Покупець зобов’язується оплачувати кожну конкретну партію Товару на протязі 14-ти календарних днів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи сума заборгованості позивачу відповідачем не перерахована.

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги про стягнення з Замовника на користь Постачальника заборгованості за несплату поставленого останньому Товару в розмірі 6300,00 грн. –є обґрунтованими.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань, що передбачені Договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони, в тому числі, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від розміру невиконаних зобов’язань за кожний прострочений день.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо поверненню грошових коштів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 01.04.2010р. по 01.10.2010р. (за шість місяців прострочення) в розмірі 577,62 грн. (розрахунок вбачається зі змісту позовних матеріалів).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає, сума інфляційних нарахувань за період з квітня по грудень 2010 року (включно) в розмірі 195,30 грн. та 3% річних за період з 01.04.2010р. по 22.02.2011р. в розмірі 169,84 грн. (розрахунку міститься в позовних матеріалах).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у розмірі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»(ідентифікаційний код: 34999316, адреса: 03115, м. Київ, Святошинський район, вул. Михайла Котельникова, будинок, 51, р/р 26001110492 в «Райфайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Дочірнього підприємства «Вортекс»(ідентифікаційний код: 33088417, адреса: 08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20Г, р/р 26001576890001 в АБ «Київська Русь»м. Києва, МФО 319092) грошові кошти: основного боргу –6 300,00 грн. (шість тисяч триста гривень 00 копійок), пені –577,62 грн. (п’ятсот сімдесят сім гривень 62 копійки), інфляційних –195,30 грн. (сто дев’яносто п’ять гривень 30 копійок), 3% річних –169,84 грн. (сто шістдесят дев’ять гривень 84 копійки) та судові витрати: державного мита –102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 28.02.2011р.