Рішення № 14411506, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/9-53/2421.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Форнетті-Україна”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Глорія-Трейд”

про стягнення 154767,85 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Никитенко Т.В. представник за довіреністю № 121 від 05.02.2010

від відповідача: Нестеришин Т.С. представник за довіреністю б/№ від 07.03.2010

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Трейд" 154 767,85 грн., у тому числі основний борг у розмірі 153903,46 грн. та пеня у розмірі 864,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 44-Ф від 04.01.2001 відповідач не оплатив поставлений йому товар.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2010р. № 11/9 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. № 11/9 рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2010р. № 11/9 скасовано та прийнято нове рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010р. № 11/9 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. № 11/9 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010р. № 11/9 скасовано та справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 справу № 11/9 прийнято до провадження суддею Грєховою О. А., розгляд справи призначено на 24.01.2011, справі присвоєно № 11/9-53/24.

Представник позивача по справі через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 153903,36 грн. основного боргу та 27057,48 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог та у звязку з незявленням в засідання суду повноважного представника відповідача розгляд справи було відкладено на 07.02.2011.

Через відділ діловодства суду 03.02.2011 позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 153903,36 грн. основного боргу та 11894,83 грн. пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

В судовому засіданні 07.02.2011, в порядку ст.. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 21.02.2011.

21.02.2011 через відділ діловодства суду відповідач по справі подав зустрічну позовну заяву, яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 була повернута без розгляду.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що зобовязання відповідача щодо сплати позивачу 153903,46 грн. заборгованості за поставлений товар припинилися зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Також відповідач заявив про застосування строків позовної давності до вимог про сплату пені.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

04.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-Трейд" (сторона-2) було укладено Договір № 44-Ф (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору сторона-1 зобовязалася передати товар стороні-2, а сторона-2 зобовязалася прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного Договору та здійснити подальшу реалізацію товару кінцевому споживачу під торговою маркою «FORNETTI»з дотриманням вимог встановлених цим Договором та доповненнями до нього.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору, позивачем поставлений товар на загальну суму 15271265 грн. (належним чином завірені копії видаткових накладних з відміткою відповідача про отримання знаходяться в матеріалах справи), з них відповідачем оплачено на суму 14617138,79 грн. (належним чином завірені копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи). Борг, що залишився в розмірі 654126,21 грн., частково оплачено готівкою на суму 396722,85грн., а також за взаємною згодою сторін проведено взаємозалік на 103500 грн. за рахунок заставних коштів. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 153903,36 грн.

П. 2.2. Договору сторони визначили, що сторона-1 з метою належного виконання стороною-2 умов даного Договору передає, а сторона-2 приймає Обладнання для випікання готової продукції, а також технологічну інструкцію по випіканню готової продукції із заморожених напівфабрикатів, інструкцію щодо порядку роботи, обслуговування печі та технології випікання. Сторона-2 зобовязана використовувати для випікання виключно обладнання, що надається стороною-1.

Згідно з п. 3.1. Договору Сторона-2, в рахунок виконання зобовязань по поверненню Обладнання відповідно до умов даного договору, перераховує на розрахунковий рахунок Сторони-1, як заставу, грошові кошти в безготівковій формі, в розмірі заставної суми.

Сторони дійшли згоди, що заставна сума при передачі Стороною-1 у тимчасове користування Обладнання складає 1000 євро, яка вноситься на розрахунковий рахунок Сторони-1 в еквіваленті по курсу Національного банку України на день здійснення перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) (п. 3.2.).

П. 3.4. Договору сторони передбачили, що за рахунок застави Сторона-1 має право на відшкодування збитків за поставлений, але неоплачений товар, та на штрафні санкції передбачені умовами даного Договору шляхом припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Згідно з п. 3.7. Договору, у випадку проведення зарахування зустрічних однорідних вимог Сторона-2 зобовязана поновити заставну суму до розміру, передбаченого умовами договору, в строк не більше семи днів з моменту направлення Стороною-1 письмового повідомлення на адресу Сторони-2.

Судом також встановлено, що відповідачу передано 28 комплектів пічного обладнання, відповідачем, в якості застави перераховано 175000 грн., з яких 103500 грн. зараховано в рахунок заборгованості за період з 07.08.2007 по 08.05.2009, а за період з 18.03.2009 по 02.06.2009 позивачу повернуто 11 пічок. Отже, залишок заставної суми за обладнання становить 71500 грн.

Листом № 335 від 19.11.2009 позивач повідомив відповідача про те, що заборгованість відповідача по оплаті поставленого товару становить 153 903,46 грн., а залишок внесеної відповідачем заставної суми складає 71 500,00 грн. і, після повернення Обладнання, заставна сума буде зарахована в рахунок погашення заборгованості.

Проте, відповідач (лист № 167 від 23.11.2009) не погодився з розміром заставної суми, що залишилася у позивача, і стверджував, що залишок заставної суми складає 16 660,28 Євро та вимагав від позивача сплатити на користь відповідача 3 750,44 Євро.

Оскільки відповідач став оспорювати розмір заставної суми, що залишилася на рахунку позивача, останній не провів зарахування заставної суми в розмірі 71 500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за поставлену продукцію.

Причиною спору між сторонами стало те, що відповідно до внесеної застави за 28 комплектів обладнання в розмірі 27289,31 євро, переданих позивачу 11 комплектів та повернення 10629,03 євро застави, залишок заставної суми за 17 комплектів пічного обладнання складає 16660,28 євро що станом на 20.11.2009 по курсу складає 197924,13 грн., що на думку відповідача свідчить про відсутність заборгованості, тоді як ціна позову складає 153903,36 грн., а позивач вказує що відповідно до попередніх заліків курсова різниця не враховувалася.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 6.5 Договору відповідач оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У п. 6.7 Договору визначено умови оплати 100% передоплата відповідачем вартості товару.

Станом на момент розгляду справи відповідач не здійснив оплату поставленого йому товару, доказів здійснення розрахунків суду не надав.

20.11.2009 позивач направив відповідачу вимогу № 336 про сплату заборгованості в розмірі 153903,46 грн.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обовязку щодо оплати отриманого товару у розмірі 153 903,46 грн. настав, з урахування часу на поштовий обіг, 01.12.2009.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги судом не приймаються та спростовуються наступним.

Згідно із ст. 601 ЦК України, зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Судом встановлено відсутність обставин, які б свідчили про те, що боргове зобовязання відповідача за отриманий товар на суму 153 903,36 грн. було припинено у звязку із зарахуванням зустрічних вимог. Зокрема, судом встановлено, що жодна з сторін в односторонньому порядку не заявляла про припинення боргового зобовязання у зазначений спосіб, як і встановлено факт відсутності досягнутої між сторонами домовленості з цього питання.

Наявна в матеріалах справи переписка між сторонами свідчить про те, що позивач не заперечував проти розірвання договору та повідомляв відповідача про можливість зарахування частини суми грошової застави у розмірі 71 500,00 грн. в рахунок боргу за умови повернення відповідачем пічного обладнання. З огляду на умовний характер таких тверджень, у відповідача відсутні правові підстави для висновку про те, що боргове зобовязання відповідача припинилось за фактом зарахування зустрічних вимог.

Як вбачається із змісту пояснень, позивач стверджує про те, що домовленості з питання погашення боргу між ним та відповідачем досягнуто не було з огляду на відмінності у тлумаченні умов договору.

Такі твердження позивача наявним матеріалам справи не суперечать.

Твердження відповідача, що у випадку припинення договірних зобовязань між ТОВ «Форнетті-Укаїна»та ТОВ «Глорія Трейд»чи зарахування заставної суми в рахунок заборгованості по поставках продукції, заставна сума повертається (зараховується) ТОВ «Форнетті-Україна»на користь ТОВ «Глорія Трейд»у сумі еквівалентній 1000 Євро по курсу НБУ на день здійснення повернення чи зарахування грошових коштів в національній валюті України спростовуються наступним.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Пункт 3.2. Договору передбачає застосування еквівалентної суми лише при перерахуванні грошових коштів в якості заставної. Подальші розрахунки між сторонами повинні здійснюватися в валюті платежу відповідно до чинного законодавства України. Договором (зокрема, пунктами 3.3. - 3.7.) не передбачено, що при подальших розрахунках євро виступає грошовим еквівалентом зобов'язання.

За приписами ст.35 Закону України «Про Національний банк України»гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Одночасно, як зазначено вище, сторонам у договорі надано право, при визначенні розміру грошових зобов'язань в гривні, вказати еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Актами діючого законодавства встановлений вичерпний перелік випадків, коли зобов'язання між сторонами може бути виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України. Такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб'єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній валюті у разі дотримання вимог, прямо передбачених законодавством, тобто, за наявності ліцензії НБУ (ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України).

Отже, оскільки заставна сума перераховувалась відповідачем у національній валюті гривні, повернення заставної суми має проводиться в тій валюті, в якій вона надійшла на рахунок позивача.

Суд критично оцінює наданий відповідачем на підтвердження його заперечень лист за підписом ОСОБА_1, оскільки з листа вбачається, що ОСОБА_1. виконував обовязки генерального директора ТОВ «Форнетті-Україна»з листопада 2005 року по лютий 2007 року, а даний лист підписаний ОСОБА_1 06.10.2010.

Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті за Договором зобовязання та на вимогу позивача не сплатив кошти за отриманий товар у розмірі 153 903,46 грн., суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 153 903,46 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 11894,83 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.5 Договору у випадку порушення строків оплати за отриманий товар, позивач має право, а відповідач зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування пені від вартості не оплаченого в строк товару, за кожен день прострочення.

У той же час, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який в силу ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України визначає особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з 6.7. Договору визначено умови оплати 100% передоплата відповідачем вартості товару. З урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України строк виконання відповідачем обовязку щодо оплати отриманого товару у розмірі 153 903,46 грн. настав 01.12.2009. У звязку з цим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобовязання припинилося 02.06.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України в ст. 257 загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно з ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що про порушення свого права позивач дізнався 01.12.2009, а з позовом до суду звернувся 28.12.2009 строк позовної давності для стягнення пені не сплинув. Відтак підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків давності щодо стягнення пені суд не вбачає.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 11894,83 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Згідно з п. 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Оскільки при збільшенні розміру позовних вимог (заява № 26 від 20.01.2011 прийнята до розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011) позивачем не було доплачено державне мито до Державного бюджету в розмірі 129,61 грн., суд дійшов висновку про необхідність стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" в дохід Державного бюджету недоплачені 129,61 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Трейд" (02100, м. Київ, вул. Краківська, 11-А, ідентифікаційний код 33055486, з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" (17000, Чернігівська обл., с. Козелець, вул. Комсомольська, 125, ідентифікаційний код 32858983) заборгованість у розмірі 153903 (сто пятдесят три тисячі девятсот три) грн. 46 коп., пеню у розмірі 11894 (одинадцять тисяч вісімсот девяносто чотири) грн.. 83 коп., державне мито у розмірі 1657 (одна тисяча шістсот пятдесят сім) грн. 98 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" (17000, Чернігівська обл., с. Козелець, вул. Комсомольська, 125, ідентифікаційний код 32858983) в дохід Державного бюджету недоплачені 129, 61 грн. державного мита.

СуддяГрєхова О.А.

Повний текст складено 28.02.2011