Рішення № 14411433, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/51721.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Сінергія"

про стягнення 70 652 ,09 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Зенченко А.А.- довіреність б/н від 02.10.2010;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ардекс" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Сінергія"про стягнення 70 652 ,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар згідно Договору поставки № 12/07 від 12.07.2010 р.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 65500,00 грн. –основного боргу, 2698, 75 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 394,77 грн. - три проценти річних, 2058,57 грн. –пені, 706,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 26.11.2010 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.12.2010 року.

09.12.2010 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.01.2011.

17.01.2011 позивач та відповідач повноважних представників у судове засідання не направили, від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У зв’язку з даними обставинами розгляд справи було відкладено на 27.01.2011.

27.01.2011 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 10.02.2011.

10.02.2011 представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 21.02.2011.

В судове засідання 21.02.2011 р. представник відповідача повторно не з’явився, відзив на позов не надав, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 12.01.2011 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.11.2010, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ардекс" (надалі по тексту рішення - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "Сінергія" (далі –відповідач) було укладено Договір поставки № 12/07 від 12.07.2010 (далі - Договір).

Сторони дійшли згоди, що позивач зобов’язується передати відповідачу товар (освітлювальні прилади, оздоблювальні матеріали і інструменти, ламінат, сантехнічні вироби) окремими партіями, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити цей товар на умовах Договору.

Загальна вартість товару становить суму вартостей товару, вказану в накладних, які є невід’ємною частиною Договору (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 4.1 Договору прийом товару здійснюється відповідачем при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної та документів, що підтверджують якість товару.

Відповідно до п. 5.2. Договору відповідач зобов’язується оплатити повну вартість товару, яка вказана в накладних, протягом двадцяти одного календарного дня з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує факт здійснення передачі товару відповідачеві.

В кожному платіжному дорученні, якими відповідач оплачує товар за Договором, повинні вказуватися номер і дата накладної, яку відповідач оплачує. Якщо ця умова не виконується, то сторони Договору домовились рахувати, що цей платіж здійснюється в першу чергу (найбільш ранню дату) накладну за Договором ( п. 5.3. Договору).

13.07.2010 на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 65966,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №706 від 13.07.2010 та товарно-транспортною накладною РН-0000706 від13.07.2010, які підписані уповноваженими представниками обох сторін (належним чином завірені копії накладних містяться в матеріалах справи).

На оплату поставленого товару відповідачеві було виставлено рахунок № 706 від 13.07.2010 (копія в матеріалах справи), однак у встановлений Договором строк відповідач лише частково здійснив оплату поставленого товару у розмірі 466,00 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 65500,00 грн., що підтверджується видатковою, товарно-транспортною, податковою накладними, карткою рахунку:36, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З метою безпосереднього врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з письмовою претензією, в якій просив протягом семи днів з моменту отримання претензії сплатити суму боргу у розмірі 65500, 00 грн., індекс інфляції, пеню та 3 % річних у розмірі 265, 63 грн. (належним чином завірена копія претензії міститься в матеріалах справи).

Однак, станом на 14.10.2010 року, відповідач не повідомив позивача про результати розгляду претензії у спосіб передбачений законодавством, вимоги претензії не виконав, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Таким чином, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання по договору виконав належним чином, поставив відповідачеві товар відповідно до умов Договору, тоді як відповідач повністю не оплатив поставлений позивачем товар.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 2698, 75 грн. –індексу інфляції та 394, 77 грн. –3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 2698, 75 грн. –індексу інфляції та 394,77 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 7.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2058, 57 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 2058, 57 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Сінергія" (04205, м. Київ, пр.-т. Оболонський, буд. 23-А, код ЄДРПОУ 36438832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардекс" (юр. адреса: 67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н., смт. Великодолинське, вул. Мизикевича, 61/Б; пошт. адреса: 65026, м.Одеса, вул. Бугаївська, 21/37, код ЄДРПОУ 32971021) 65500 (шістдесят п’ять тисяч п’ятсот) грн.00 коп. –основного боргу, 2698 (дві тисячі шістсот дев’яносто вісім) грн. 75 коп. - збитків внаслідок інфляції, 394 (триста дев’яносто чотири) грн. 77 коп. - три проценти річних, 2058 (дві тисячі п’ятдесят вісім) грн. 57 коп. –пені, 706 (сімсот шість) грн. 52 коп. –витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко