Рішення № 14411434, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/48121.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд"

до Приватного підприємства "ВПК-Ресурс-Інвест"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група"

про відшкодування завданих збитків 758 591,67 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Афанасьєв М.О.- довіреність б/н від 18.10.2010;

від відповідача-1: не з’явились;

від відповідача-2: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства "ВПК-Ресурс-Інвест"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група"про відшкодування завданих збитків 758 591,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 не виконав своїх договірних зобов’язань щодо збереження переданого позивачем товару та повернення його у схоронності згідно умов Договору відповідального зберігання № 29/04/10-01 від 29.04.2010, чим заподіяв позивачеві збитки на суму 758 591,67 грн.

На забезпечення виконання зобов’язання відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання зобов’язання відповідачем-1 та зобов’язався відповідно до Договору поруки № 03/04 від 30.04.2010 солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 всіх своїх договірних зобов'язань.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача-1 на свою користь 751005, 75 грн. - збитків, завданих втратою (нестачею) товару, а також понесені ним по справі господарські витрати: 7585, 92 грн. - державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а з відповідача-2 стягнути 7585, 92 грн. –збитків, завданих втратою (нестачею) товару.

Ухвалою від 09.11.2010 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22.11.2010 року.

У позовній заяві позивач просив вжити заходів забезпечення позову, однак у задоволенні клопотання позивача судом було відмовлено у зв’язку з його необґрунтованістю.

22.11.2010 року представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з’явилися. Від відповідача-1 через канцелярію суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. У зв’язку з неявкою відповідачів у судове засідання розгляд справи було відкладено на 06.12.2010.

06.12.2010 представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання повторно не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 20.12.2010.

20.12.2010 представник відповідача-1 у судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. У зв’язку з нез’явленням представника відповідача-2 у судове засідання та, враховуючи клопотання представника відповідача-1 розгляд справи було відкладено на 20.01.2011.

18.01.2011 від відповідача-1 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про залишення позовної зави без розгляду.

20.01.2011 розгляд справи не відбувся, у зв”язку з хворобою судді. Ухвалою суду розгляд справи було призначено на 03.02.2011.

03.02.2011 представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.02.2011.

17.02.2011 представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позову заперечував, позовних вимог не визнавав. Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. У відповідності до вимог ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.02.2011.

21.02.2011 представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з’явилися, відзиви на позов не надали, через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін, у задоволенні якого судом було відмовлено у зв’язку з його необгрутнованістю.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачам на всі відомі адреси, в тому числі на юридичні адреси підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідки станом на 03.12.2009 та 21.09.2010 наявні у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 09.11.2010, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2010 р. Між позивачем та відповідачем-1 було укла дено Договір відповідального зберігання № 29/04/10-01 (далі-Договір), згідно умов якого відповідач-1 зобов’язується за винагороду надавати позивачеві послуги по прийманню (зливу в резервуари нафтобази), зберіганню та відвантаженню (відпуску) нафтопродуктів (далі –Товар) на протязі терміну дії Договору.

30.04.2010 р. на забезпечення виконання зобов’язання відповідачем-1 між позивачем та відповідачем-2 було укладено до говір поруки № 03/04 до Договору, згідно умов якого відповідач-2 поручився солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 всіх своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору приймання на відповідальне зберігання товару в кількості (масі) та асортименті здійснюється відповідно до Актів приймання-передачі.

Переданий на зберігання товар не переходить у власність відповідача-1 ( п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що приймання, зберігання відвантаження та облік товару здійснюється представниками сторін у відповідності до "Інструкції про порядок приймання, транспорту вання, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організа ціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Мініс терства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комі тету України з питань технічного регулювання та споживчої політики за № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р.

Згідно п. 2.3. Договору приймання-передача товару на зберігання оформляється Актом приймання-передачі товару по кількості (форма 5-НП) та Актом приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, що складаються позивачем в день прибуття товару на нафтобазу та підписуються уповноваженими представниками сторін. Відмова від підписання актів не допускається.

Відповідач несе відповідальність за кількісне та якісне збереження товару з моменту підписання Акту приймання-передачі товару на зберігання до моменту відпуску (повернення, відвантаження товару позивачеві) ( п. 2.5 . Договору).

Відповідно до 2.6 Договору позивач має право в будь який час вимагати повернення товару, переданого ним на зберігання, а відповідач-1 зобов’язаний повернути товар на першу вимогу позивача.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання наступні наф топродукти:

1. дизельне паливо Л-0,20-40 у кількості 116310 (сто шістнадцять тисяч триста де сять) кілограмів загальною вартістю 816819 (вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривень 60 копійок згідно акту приймання нафти або нафтопроду ктів за кількістю №16 від 08.08.2010 р. та видаткової накладної за № РН-0000242 від 06.08.2010 р. (копії в матеріалах справи).

2. дизельне паливо ЕМ 590 у кількості 57128 (п'ятдесят сім тисяч сто двадцять вісім) кілограмів загальною вартістю 396354 (триста дев'яносто шість тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 06 копійок згідно акту приймання нафти або нафтопро дуктів за кількістю № 17 від 02.09.2010 р. та акту прийому-передачі продукції за № 1/2-1-10/428-1 від 30.08.2010 р. (копії в матеріалах справи).

29.09.2010 керуючись розділом 13 «Інструкції про по рядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», була проведена інвентаризація нафтопродуктів, які належать позивачу і перебувають на відповідальному зберіганні на нафтобазі відповідача-1.

За результатами інвентаризації була виявлена нестача нафтопро дуктів позивача у наступній кількості:

- дизельне паливо Л-0,20-40 у кількості 97029 (дев'яносто сім тисяч двадцять дев'ять) кілограмів загальною вартістю 681413 (шістсот вісімдесят одна тисяча чоти риста тринадцять) гривень 36 копійок;

- дизельне паливо ЕН-590 у кількості 11124 (одинадцять тисяч сто двадцять чотири) кілограми загальною вартістю 77178 (сімдесят сім тисяч сто сімдесят вісім) гривень 31 копійка.

На підтвердження виявленої нестачі були складені: акт інвентаризації нафтопродуктів, які належать позивачу і перебувають на відповідальному зберіганні на нафтобазі відповідача-1 станом на 29.09.2010 р. за формою № 30-НП, акт інвентаризації нафтобази відповідача-1 від 29.09.2010 р. за формою № 24-НП, акт інвентаризації вимірювання нафтопродук тів позивача у резервуарах нафтобази відповідача-1 станом на 29.09.2010 р. за фо рмою № 3-НП, що були підписані уповноваженими представниками обох сторін (належним чином завірені копії актів містяться в матеріалах справи).

Позивачем відповідно до п.2.6. Договору та керуючись ст. 953 Цивільного кодексу України, було направлено на адресу відповідача-1 вимогу № 3009/10-1 від 30.09.2010, в якій позивач вимагав відшкодувати вартість втраченого товару та повернути товар, який було передано на відповідальне зберігання (копія вимоги в матеріалах справи).

Однак станом на 04.11.2010 відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань, згідно умов Договору, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір укладений між позивачем та відповідачем-1 за своєю правовою природою є договором зберігання. Правовідносини сторін щодо зберігання регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 66 ЦК України.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст. 942 ЦК України).

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 943 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з рахуванням зміни її природних властивостей ( ст. 949 ЦК Укрвїни).

Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що позивач має право в будь який час вимагати повернення товару, переданого ним на, а відповідач-1 зобов’язаний повернути товар на першу вимогу позивача.

Позивач, скористався передбаченим п.2.6 Договору правом і 01.10.2010 на адресу відповідача-1 направив вимогу про відшкодування та повернення товару, переданого на зберігання, однак відповідач-1 не виконав вимоги позивача, на підтвердження іншого суду не надав жодних доказів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач-1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позов щодо стягнення збитків, заданих втратою (нестачею) товару в розмірі 751005, 75 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання зобов’язання відповідачем-1 та зобов’язався відповідно до Договору поруки №03/04 від 30.04.2010 ( далі –договір поруки) солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 всіх своїх зобов'язань за Договором.

З цієї підстави позивач просить стягнути з відповідача-2 7585, 92 грн. –збитків, завданих втратою (нестачею) товару.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки ( ст. 554 ЦК України).

Пунктом 2.1. Договору поруки сторони погодили, що відповідач-2 зобов’язується нести солідарну відповідальність з відповідачем-1 перед кредитором за виконання зобов’язань відповідачем-1.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки підставою відповідальності відповідача-2 є наявність нестачі товару в повному обсязі або його частини по документах, передбачених Договором.

В разі настання підстав для відповідальності відповідача-2, останній зобов’язаний відшкодувати вартість товару ( п. 2.3.- 2.3.1. Договору поруки).

Оскільки матеріалами справи підтверджується втрата (нестача) частини товару, переданого позивачем на зберігання відповідачеві-1 відповідно до умов Договору, то наявна підстава для відповідальності відповідача-2 щодо відшкодування вартості втраченого товару. За таких обставин, позов щодо стягнення збитків, заданих втратою (нестачею) товару в розмірі 7585, 92 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ВПК-Ресурс-Інвест" (юр. адреса: 81006 Львівська обл., Яворівський р-н, с. Свидниця, 6; пошт адреса: 81054, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Новояворівськ, вул. І.Франка, 1, код ЄДРПОУ 32234427 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72А, офіс 142, код ЄДРПОУ 36856141) 751005 (сімсот п’ятдесят одну тисячу п’ять) грн. 75 коп. - збитків, завданих втратою (нестачею) товару, а також понесені ним по справі господарські витрати - 7585 (сім тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 92 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група"(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72А, офіс 142, код ЄДРПОУ 35849552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72А, офіс 142, код ЄДРПОУ 36856141) 7585 (сім тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 92 коп. –збитків, завданих втратою (нестачею) товару.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:28.02.2011р.