Постанова № 1440849, 28.01.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1-ій інстанції Станько Л.Л.                                                                          Справа 22а-255/08

Господарський суд Львівської області №5/611-13/96А                                                    Рядок статзвіту 36

Доповідач: Багрій В.М.

                                             П О С Т А Н О В А      

                                                Іменем України

28 січня 2008 року                                                                        

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Багрія В.М., 

суддів: Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

при секретарі: Гідей К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Електротехізоляція» міжнародної компанії «Віолі Комершел Інк» на постанову господарського суду Львівської області від 25 червня 2007 рокуу справі за позовом дочірнього підприємства „Електротехізоляція" міжнародної компанії „Віолі Комершел Інк" до ДПІ у Галицькому районі м. Львова, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000212321/0 від 20 січня 2007р.,

                                   в с т а н о в и л а :

В березні 2007р. Дочірнє підприємство „Електротехізоляція" міжнародної компанії „Віолі Комершел Інк" (м.Львів) звернулось  до суду  з позовною заявою до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000212321/0 від 20.01.07р.

Посилалось на те, що з 28.12.2006 року по 10.01.2007 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову перевірку ДП «Електротехізоляція» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року, за результатами якої складено акт від 12.01.2007 року № 25/23-024/31357555 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212321/0 від 20.01.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 230 055,57 грн.

 Вказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова вважали незаконним і таким, що підлягає визнанню нечинним з наступних підстав:

відповідно до п.4.7 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (із змінами) у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

За результатами господарської діяльності за вересень 2006 року підприємством позивача фактично сплачено 353384,00 грн. ПДВ у складі оплати за товари (послуги) постачальникам товарів (послуг) та включено дану суму до складу податкового кредиту даного місяця, який в цілому становив 355667 грн. (ряд. 10.1 податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року).

Відповідно до п.4.7 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, здійснюючи діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договору комісії № 025 від 01.04.05 року, сума податкового кредиту підприємства позивача збільшилась на 351481,07 грн. в день фактичної сплати цих коштів на користь комітента.

З врахуванням коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди, сума податкового кредиту підприємства за вересень 2006 року становила 237586. грн. (355667 -118081 = 237586), (ряд. 17 податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування у вересні 2006р. складає 231702 грн., про що позивачем правильно зазначено в податковій декларації та додатку до неї.

Дії податкового органу в частині зменшення суми бюджетного відшкодування не відповідають вимогам податкового законодавства.

Просили визнати нечинним оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Львівської області від 25 червня 2007 року позивачу в позові відмовлено.

З постановоюсуду першої інстанції не погодився позивач, подавши на неї апеляційну скаргу, в якій зазначав, щопостанова є незаконною та безпідставною і такою, що підлягає скасуванню.

Висновки суду, наведені в постанові від 25.06.2007 року, не відповідають обставинам справи.

 Так, обґрунтовуючи рішення, судом першої інстанції зроблено висновок, що порушивши п. 4.7 ст.4, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, ДП «Електроізоляція» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень місяць 2006 року в сумі 230055,57 грн.

Такий висновок, на думку суду, випливає з того, що за договором комісії № 025 від 01.04.05 року укладеним між ДП «Електротехізоляція» та ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», кошти, які поступили транзитом на розрахунковий рахунок комісіонера - ДП «Електротехізоляція» не являються його власністю, а належать обов'язковому перерахуванню комітенту - ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» і тому не можуть включатися до суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

 Згідно ст. 1022 ЦКУ та відповідно до п.4.1 договору комісії № 025 від 01.04.05 року, після вчинення правочину за дорученням комітента, у вересні 2006 року  підприємство надало ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звіт і передало йому всі кошти отримані за договором комісії, при цьому жодна частина цих коштів не включалась до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.4.7 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (із змінами) у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

 Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти— дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)— дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

 Датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

 За результатами господарської діяльності за вересень 2006 року підприємством фактично сплачено 353384,00 грн. ПДВ у складі оплати за товари (послуги) постачальникам товарів (послуг), та включено дану суму до складу податкового кредиту даного місяця, який в цілому становив 355667 грн. (ряд. 10.1 податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року).

Відповідно до п.4.7 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, здійснюючи діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договору комісії № 025 від 01.04.05 року, сума податкового кредиту нашого підприємства збільшилась на 351481,07 грн. ПДВ, сплаченого в ціні товару, в день перерахування всіх коштів, отриманих від покупців, на користь комітента, а в комітента виникли податкові зобов'язання в день отримання цих коштів.З врахуванням корегування податкового кредиту за попередні звітні періоди, сума податкового кредиту нашого підприємства за вересень 2006 року становила 237586 грн. (355667 - 118081 = 237586), (ряд. 17 податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року). Згідно з п.п. 7.7.1 п.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

 Сума зобов'язань  підприємства-позивача по сплаті ПДВ за вересень місяць складала 5883,92 грн. (ряд. 9 податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року), а сума податкового кредиту за даний місяць - 237586 грн.

 Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР різниця між сумою податкового зобов'язання за вересень 2006 року та сумою податкового кредиту за даний місяць має від'ємне значення і становить 231702,00 грн. (5884 - 237586 = -231702) (п 3.3 Акту перевірки від 12.01.2007 року)При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 вище згаданого Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Так як, за результатами господарської діяльності за вересень 2006 року різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ має від'ємне значення та складає 231702 грн., а сума податку, фактично сплачена  підприємством за вересень 2006 року становить 353384 грн. (дані підтверджені при перевірці), то ними разом з податковою декларацією додався Розрахунок суми бюджетного відшкодування, яка складає 231702,00 грн.

З викладеного вище вбачається, що зобов'язання та податковий кредит  підприємства при здійсненні господарської діяльності за договором комісії № 025 від 01.04.2005 року, формувались відповідно до п.4.7 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, а сума бюджетного відшкодування, розрахована на підставі п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону, у розмірі 231702 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню.

 Отже, висновок суду першої інстанції про порушення нашим підприємством п.4.7 ст.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» і завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень місяць 2006 року в сумі 230055,57 грн. є безпідставним і не відповідає обставинам справи.

Просять скасувати постанову господарського суду Львівської області від 25.06.2007 року по справі № 5/611-13/96А., прийняти нову постанову,  якою  визнати нечинним  податкове  повідомлення-рішення ДШ у Галицькому районі м. Львова № 0000212321/0 від 20.01.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 230055,57 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, представників ДП «Електротехізоляція», які апеляційну скаргу підтримали, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню  підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд Львівської області виходив з  того, що за договором комісії, укладеним між ДП «Електротехізоляція» та ТзОВ Львівська ізоляторна компанія» в квітні 2005р., кошти, які поступили транзитом на розрахунковий рахунок позивача як комісіонера, не являлися його власністю, а належали обов’язковому перерахуванню комітенту – ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» і тому не могли включатися до суми з бюджетного відшкодування  ПДВ.

 Позивач, порушивши вимоги п.4.7 ст.4, 7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно завищив суму бюджетного відшкодування в жовтні 2006р. в сумі 230055грн.57 коп.

Проте, з такими висновками господарського суду погодитися не можна.

Встановлено, що 1.04.2005р. ДП «Електротехізоляція» уклало договір комісії з ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», згідно якого  ізоляторна компанія (комітент) доручає, а  підприємство електротехізоляція (комісіонер) зобов’язується від свого імені за рахунок іншої сторони угоди здійснювати продаж належних комітенту товарів в межах території України.

 При цьому комісіонер здійснює розрахунки з покупцями через свій розрахунковий рахунок, а всю виручку від продажу товарів перераховує ізоляторній компанії.

Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих в межах договору комісії, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена в порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

 або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів.

Встановлено, що у вересні 2006р. комісіонер продав належні комітентові товари, оплата за які поступала на його банківський рахунок і в зв’язку з цим у нього виникли податкові зобов’язання, які він виконував, сплачуючи ПДВ, чого не оспорює податковий орган.

При цьому підприємство-комітент видавало позивачу податкові накладні, в зв’язку з чим комісіонер мав право на формування податкового кредиту.

Згідно з наведеною вище нормою закону датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2006р. позивачем сплачено ПДВ на суму 353384 грн. та включено дану суму до податкового кредиту в розмірі 355667 грн. за цей же місяць, що було відображено в податковій декларації за вересень 2006р.

Як видно з податкової декларації позивача за вересень 2006р., з врахуванням коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди сума податкового кредиту за вересень 2006р. складала 237586 грн.

Відповідно до п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

Згідно з актом перевірки від 12.01.2007р., сума податкового зобов’язання позивача по сплаті ПДВ за вересень 2006р. складала 588,92 грн., а сума податкового кредиту – 237586 грн. Різниця між даними сумами становить 231702 грн., про що також відображено податковим органом в акті перевірки від 12.01.2007р.

Таким чином, відповідно до п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню позивачу підлягає 231702 грн.

ДП «Електротехізоляція» обґрунтовано прийняло рішення про повернення зазначеної суми ПДВ як бюджетного відшкодування за вересень 2006р. з дотриманням вимог ст.4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дії податкового органу в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не ґрунтуються на законі.

Господарський суд Львівської області уваги на вказані обставини не звернув, прийшовши до помилкового висновку про відмову в позові.

Доводи господарського суду та ДПІ в Галицькому районі м.Львова в тій частині, що кошти, які надходили на рахунок позивача від покупців товарів не були його власністю і підлягали перерахуванню комітентові, спростовуються матеріалами справи та нормами матеріального закону, який встановлює зобов’язання сплатити ПДВ для комісіонера та передбачає його право на бюджетне відшкодування.

Оскільки постанова суду першої інстанції колегією суддів визнається незаконною, вона підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог позивача з зазначених вище підстав.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

                                п о с т а н о в и л а  :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі Комершел Інк»  задоволити.

Постанову господарського суду Львівської області від 25 червня 2007 рокускасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов задоволити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі м.Львова № 0000212321/0 від 20 січня 2007р.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Постанова протягом одного місяця може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

 Головуючий:                                                                    В.М.Багрій

 Судді :                                                                               Т.В.Онишкевич

                                                                                            І.М.Обрізко