Ухвала суду № 14407676, 01.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2866/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Грищенко Т.М.,

суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі - Гринчук В.,

розглянувши відповідно до ч.6 ст.12 КАС України апеляційну скаргу Спільного підприємства "Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2009 р. у справі за адміністративним позовом Спільного підприємства "Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2008р. №0001852307/0, від 30.09.2008р. №00018522307/1, від 25.12.2008р. №0001852307/2, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2008р. №0001852307/0, від 30.09.2008р. №00018522307/1, від 25.12.2008р. №0001852307/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2009 р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та постановити нову, якою задовольнити позов.

Судом встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку Спільного підприємства «Спарта» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05р. по 31.12.07р., за результатами якої складено акт перевірки від 16.07.08р. №370-23-7-23502170.

На підставі вказаного акту, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомленнярішення від 28.07.08р. № 0001852307/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 66675,00 грн., з яких 44450,00 грн. основного платежу та 22225,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, про що свідчать податкові повідомлення-рішення цієї ж ДПІ від 30.09.08р. № 0001852307/1 та від 25.12.08р. № 0001852307/2.

У звязку із зміною місцезнаходження позивача та передачею облікової справи до ДПІ у Подільському районі м. Києва, останньою, відповідно до п.5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.01р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.01р. за № 567/5758, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, прийняте на надіслано позивачу податкове повідомлення рішення № 0001852307/3 від 31.03.09р. з аналогічними сумами донарахованого податку та застосованої штрафної (фінансової) санкції. Вказані 4 податкові повідомлення-рішення є предметом даного спору.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для їх прийняття слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 44450,00 грн. згідно реєстру отриманих податкових накладних та декларацій з ПДВ, а саме : у серпні 2007 року у сумі 36950,00 грн. (п/н №198 від 09.08.07р. на суму 175200,00 грн., в тому числі ПДВ 29200,00 грн., п/н №2208 від 20.08.07р. на суму 24600,00 грн., в тому числі ПДВ 4100 грн., п/н №10298 від 29.08.07р. на суму 21900 грн.; у вересні 2007 року у сумі 7500,00 грн. (п/н №249 від 04.09.07р. на суму 21000,00 грн., в тому числі ПДВ 3500,00 грн., п/н №279 від 07.09.07р. на суму 10000,00 грн., в тому числі ПДВ 1666, 67 грн., п/н №1119 від 11.09.07р. на суму 14000,00 грн., в тому числі ПДВ 2333, 33 грн.).

Перевіркою встановлено, що на підставі акту приймання-передачі від 17.09.07р., складеного між позивачем та ТОВ «Тимрет» про виконання договору підряду № 168 на виготовлення кошторисної документації від 06.08.07р., позивачем у , IV кварталах 2007р., віднесено до складу валових, витрати в розмірі 222 250 грн. за роботи з виготовлення кошторисної документації для необхідності проведення подальшої реконструкції та нового будівництва об'єкту по вул. Іллінській, 12 на загальну суму 266 700 грн., в т.ч. ПДВ 44450 грн. , а до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 44450 грн., на підставі вищевказаних податкових накладних, виписаних ТОВ «Тимрет».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обовязковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку .

Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в зв»язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку . Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних, на які посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, є обовязковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, коли податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, у тому числі, коли господарські операції з придбання послуг не підтверджені документально для фактичного використання таких послуг в межах та для господарської діяльності позивача, що позбавляє, в свою чергу, платника відносити суми ПДВ сплачені у складі вартості послуг до податкового кредиту. Відсутність доказів на підтвердження факту реальності послуги виключає висновок про придбання такої послуги для використання у власній господарській діяльності.

Доводи позивача про те, що податковим органом у акті перевірки не заперечується факт отримання таких послуг, а висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства будується на інших обставинах, зокрема, щодо фактичного невикористання придбаних послуг у подальшій господарській діяльності, судом правильно не прийняті до уваги, так як такі доводи не спростовують висновку податкового органу про завищення сум податкового кредиту та заниження, у звязку з цим, податкового зобовязання з податку на додану вартість у вищевказаній сумі.

На підставі викладеного суд дійшов правильного висновку про правомірність визначення податкового зобовязання в 44450,00 грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22225,00 грн. на підставі 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N 2181-III.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 207 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2009 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: