Ухвала суду № 14407538, 15.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4971/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Дяков В.І.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддівФедорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р., Беспалова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське автотранспортне підприємство 17454»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Чернігові до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське автотранспортне підприємство 17454»про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Державна податкова інспекція у місті Чернігові (далі позивач, ДПІ у м. Чернігові) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське автотранспортне підприємство 17454»(далі відповідач, ВАТ «Чернігівське автотранспортне підприємство 17454»), в якому просила стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 52593,69 грн. за рахунок його активів, а саме:

- 28020,89 грн. податок на додану вартість;

- 5917,99 грн. податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- 9542,95 грн. земельний податок з юридичних осіб;

- 9111,86 грн. орендна плата за землю юридичних осіб.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 28020,89 грн. та з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 9542,95 грн..

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року позовні вимоги Державної податкової інспекції у місті Чернігові задоволено.

Стягнуто з ВАТ «Чернігівське автотранспортне підприємство 17454»податковий борг в розмірі 37563,84 грн. за рахунок активів та перераховано:

-28020,89 грн. податкової заборгованості з ПДВ на р/р 31110029700002 код 14010100, отримувач: Державний бюджет, код 22825965. Банк ГУДК України у Чернігівській області, МФО 853592;

-9542,95 грн. податкової заборгованості із земельного податку з юридичних осіб на р/р 33218811700002, код 13050100, отримувач: Місцевий бюджет, код 22825965. Банк: ГУДК України у Чернігівській області, МФО 853592.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в звязку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ВАТ "Чернігівське автотранспортне підприємство - 17454" (ідентифікаційний код 03119730) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, відомості про яке 22.08.2006 року було включено до Єдиного державного реєстру. З 05.08.1997 року відповідач перебуває на обліку у ДПІ у м. Чернігові як платник податків, що підтверджується наявною в справі службовою запискою №1019 від 25.08.2010 року (а.с. 9).

У період з квітня по липень 2010 року ВАТ "Чернігівське автотранспортне підприємство - 17454" самостійно подало до ДПІ у м. Чернігові податкові декларації з податку на додану вартість (декларація № 44966 від 20.04.2010 р., декларація № 65192 від 20.05.2010 р., декларація №71507 від 21.06.2010 р. та декларація № 99145 від 20.07.2010 р.), в яких містяться відомості про те, що відповідачем задекларовано до сплати 35300,00 грн..

В порушення вимог пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив податки до бюджету, внаслідок чого у нього виник податковий борг, який на момент звернення позивача з позовом до суду становив 52593,69 грн..

У звязку з частковим погашенням відповідачем належної до сплати суми податкової заборгованості, податковий борг ВАТ "Чернігівське автотранспортне підприємство - 17454" на даний час складає 37563,84 грн..

Так, сума податкової заборгованості відповідача з податку на додану вартість становить 28020,89 грн., а заборгованість по земельному податку з юридичних осіб складає 9542,95 грн., яка зокрема виникла по причині часткової несплати суми самостійно узгоджених податкових зобов'язань, визначених у податковому розрахунку земельного податку за 2010 рік № 5990 від 29.01.2010 року.

Відповідач не погоджується з розміром податкового боргу, посилаючись на безпідставність доводів позивача про наявність правових підстав для його стягнення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, визначаються Законом України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно ст. 4, п. 2.3. ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, субєкти підприємницької діяльності зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно ст. 11, вищевказаного Закону, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів та додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України.

Що стосується правомірності заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача податкової заборгованості із земельного податку, колегія суддів зважає на наступне.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, визначаються Законом України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року№ 2535-XII.

Статтею 2 Закону України від 03.07.92 року N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

При цьому законодавчо встановлено, що не можливо одночасно сплачувати з однієї і тієї ж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні, земельний податок та орендну плату, оскільки і земельний податок і орендна плата за своєю суттю є платою за землю, яка надається у користування за різними підставами (постійне користування на підставі державного акту або на підставі договору оренди).

Згідно частини 1 статті 14 вказаного Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 03.07.92 року N 2535-XII "Про плату за землю" у редакції Закону України від 25.03.2005 року N 2505-IV, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є користувачем земельної ділянки, а відтак являється платником земельного податку. У обліковій картці платника податку заборгованість з цього виду платежів становить 9 542,95 грн.. Враховуючи, що користування в Україні землею є платним, відповідач, фактично користуючись землею, не мав права не сплачувати податок на землю.

Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині колегія суддів знаходить правильними.

Що стосується правомірності заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача податкової заборгованості з податку на додану вартість, колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, платником податку є: будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку, імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та процедура оскарження дій органів стягнення, регулюються Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Колегією суддів встановлено, що ДПІ у м. Чернігові на виконання вимог цього підпункту Закону направила на адресу ВАТ «Чернігівське автотранспортне підприємство 17454» першу податкову вимогу від 03.06.2009 р. № 1/1052, яка була вручена посадовій особі відповідача 13.08.2009 року та другу податкову вимогу від18.09.2009 р. № 2/1513, яка також була вручена посадовій особі відповідача 22.09.2009 року, що підтверджується наявними в справі копіями поштових повідомлень.

Чинним законодавством передбачено, що перша податкова вимога направляється не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Вона повинна містити повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (пп. "а" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Законом передбачено, що друга податкова вимога направляється боржнику не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Вона, додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп. "б" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

06 листопада 2009 року ДПІ у м. Чернігові було прийнято рішення № 205 про стягнення з відповідача коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Вказане рішення відповідачем у визначеному законом порядку не оскаржувалося, про що свідчить відсутність в матеріалах справи належних цьому доказів.

Примусове стягнення податкового боргу передбачена законодавством України процедура погашення податкового боргу податкового боргу платника податків шляхом звернення стягнення на активи платника податків.

У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України №2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи, що відповідачем не було сплачено суму податкового боргу, що в загальному становить 37563,84 грн., колегія суддів приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення. ї

Що стосується доводів апелянта про часткове погашення ним суми податкового боргу в загальному розмірі 28700,00 грн. та посилання останнього на наявність в матеріалах справи відповідних платіжних доручень (а.с. 31-35; 44-45), колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а з наданих відповідачем платіжних доручень не вбачається, що ним було сплачено суму податкової заборгованості у розмірі, зазначеному в апеляційній скарзі.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське автотранспортне підприємство 17454»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

Т.Р. Вівдиченко

О.О. Беспалов