Ухвала суду № 14407530, 15.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16811/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р., Беспалова О.О.,

Петриченко Ю.П.

Представника відповідача Завгороднєва О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегмент»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0042601501/0 від 27.10.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року ТОВ «Сегмент»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Соломянському районі м. Києва, в якому просило визнати протиправними дії щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010 р. № 0042601501/0 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в загальному розмірі 170,00 грн. та визнати нечинним і скасувати дане податкове повідомлення-рішення відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегмент»задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 0042601501/0 від 27.10.2010 р.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Сегмент»є юридичною особою, зареєстрованою Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією 17 липня 2003 року, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 006631 (а.с. 4).

27 жовтня 2010 року службовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності ТОВ «Сегмент».

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у несвоєчасному поданні підприємством до податкового органу декларації з податку на прибуток (граничний термін подання 09.08.2010 р.) за перше півріччя 2010 року.

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт за № 16693/15-1-32586837 від 27.10.2010 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0042601501/0 від 27.10.2010 року про визначення ТОВ «Сегмент» суми штрафних (фінансових) санкцій та пені в розмірі 170,00 грн..

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача та сумою нарахування йому штрафних (фінансових) санкцій, вказуючи на відсутність правових підстав для його винесення.

Відповідач заперечує проти заявлених позивачем вимог та обґрунтовує свою позицію тим, що підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій стало невизнання податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2010 року, яка останнім була заповнена всупереч вимогам Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за N 271/7592.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Встановлення податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до ст. 92 Конституції України та вимог ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування”, проводиться виключно законами про оподаткування, до яких інші нормативні акти не відносяться.

Так, статтею 14 Закону України „Про систему оподаткування” визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також процедура оскарження дій органів стягнення, визначаються Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року№2181-III, який згідно з преамбулою є спеціальним законом з питань оподаткування. Так, під поняттям «податкової декларації, розрахунку»в контексті пункту 1.11 даного Закону слід розуміти документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п. «ї»пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Положенням підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що форми обов'язкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки) визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пп. 3.4 п. 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.07.97 р. за № 250/2054, зі змінами та доповненнями, далі по тексту Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (пп. 3.3 Порядку № 166).

Згідно п.п. 4.2 п. 4 Порядку № 166, одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком.

Відповідно до пп. 4.3.п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, із змінами та доповненнями, (далі по тексту Методичні рекомендації), податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 N 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за N 271/7592, затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, що додаються.

Абзацом першим пп. 17.1.1. статті 17 Закону № 2181 передбачено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 4.2 Методичних рекомендацій, податкова звітність приймається підрозділом ведення та захисту податкової звітності (за необхідності, в останній день строку подання звітності із залученням працівників інших підрозділів) без попередньої перевірки зазначених показників від платника податків або іншої особи, на яку покладено обов'язки подання органам ДПС податкової звітності.

Як зазначено в Законі № 2181-ІІІ, відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законодавством.

У разі, якщо службова (посадова) особа органу державної податкової служби порушує норми абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного ОДПС, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати відмови. При цьому декларація вважається поданою у момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що в отриманому позивачем листі, який надійшов на його адресу від ДПІ у Соломянському районі міста Києва № 20978/10/28-010 від 10.08.2010 року не зазначено чітко визначених підстав (окрім порушення платником податку порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток), які б свідчили про невизнання податкової звітності позивача.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, які б вказували на наявність недоліків податкових декларації з податку з податку на прибуток ТОВ «Сегмент»за перше півріччя 2010 року, або ж їх невідповідності Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.07.97 р. за № 250/2054), оскільки зазначена декларація містять всі необхідні реквізити, підписана посадовими особами Товариства та скріплені печаткою підприємства, а також не містить підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювання.

Таким чином, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

Т.Р. Вівдиченко

О.О. Беспалов Ухвала в повному обсязі складена та підписана 21.02.11 р.