Ухвала суду № 14407493, 09.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11573/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"09" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Федотова І.В., Шурка О.І.,

при секретарі Гоцику О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2010 у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до ВАТ «Київметробуд» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій в розмірі 216738,56 грн., -

В С Т А Н О В И В:

16.09.2009 позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому з урахуванням подальших збільшень позовних вимог просив про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список № 1) у розмірі 216738,56 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2010 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не подано належних доказів щодо сплати ним заборгованості, визначеної позивачем, по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.04.09 по 15.01.10.

Доводи апелянта полягають у тому, що копіями доданих до апеляційної скарги платіжних доручень, які не були враховані судом першої інстанції спростовуються висновки суду першої інстанції про наявність у нього заборгованості перед позивачем по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список № 1). Крім того, апелянт звертає увагу, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за період з квітня по липень 2009 року у розмірі 73430,24 грн. та не змінював позовних вимог, а тому суд першої інстанції неправомірно, на думку апелянта, вийшов за межі позовних вимог.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення»виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно з пп. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів звертає увагу на те, що коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктом «а»частини 1 статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», а саме: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення»(статтями 27 та 28). При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно до п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженої постановою ПФ України від 19.12.2003 № 21-1 Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень»Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону № 1058-ІV зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються страховими внесками.

Крім того, нормою абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону № 1058-ІV визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацем 4 п. 1 ст. 2 цього ж Закону встановлено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, встановлюються ставки збору в розмірі 100 відсотків від обєкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що додані до апеляції копії платіжних доручень вже були наявні у матеріалах справи та були предметом дослідження судом першої інстанції, що спростовує доводи апелянта про зворотнє: від 20.03.2009 № 53 на суму 50000,00 грн. та № 60 на 50 000,00 грн.; від 20.05.2009 р. № 71 на суму 30 000,00 грн.; від 10.07.2009 № 164 на суму 10 000,00 грн.; від 28.07.2009 № 184 на суму 5 000,00 грн.; від 13.08.2009 № 216 на суму 22 000,00 грн.; від 23.09.2009 № 285 3 500,00 грн.; від 28.09.2009 № 201 на суму 1400,00 грн.; від 30.10.2009 № 270 на суму 5 500,00 грн.; від 04.11.2009 № 307 на суму 558,11 грн.; від 18.11.2009 № 322 на суму 4000,00 грн.; від 30.11.2009 № 284 на суму 5 000,00 грн.; від 13.01.2010 № 15 12 000,00 грн.

В свою чергу, наявність заборгованості вбачається із «Розрахуноку суми заборгованості по пільгових пенсіях по списку № 1 по ТЗ-14 ВАТ «Київметробуд»(код 01387426) за період з 01.04.2009 по 15.01.2010 рр.», в якому зазначено наступне: станом на 01.04.2009 року залишок по сплаті витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах складав 62065,76 грн.; за квітень 2009 року нараховано 63779,29 грн., перераховано 0,00грн; за травень 2009 року нараховано 32558,35 грн., перераховано 28883,78грн.; за червень 2009 року нараховано 34894,54 грн., перераховано 0,00 грн.; за липень 2009 року нараховано 47031,38 грн., перераховано 13883,78 грн.; за серпень 2009 року нараховано 34285,95 грн., перераховано 22000,00 грн.; за вересень 2009 року нараховано 36372,11 грн., перераховано 3783,78 грн.; за жовтень 2009 року нараховано 37114,48 грн., перераховано 5500,00 грн.; за листопад 2009 року нараховано 35317,63 грн., перераховано 9000,00 грн.; за грудень 2009 року нараховано 42501,93 грн., перераховано 0,00грн.; за січень 2010 року нараховано 0,00 грн, перераховано 2000,00 грн.; заборгованість на 15.01.2010 року складає 216 738,56 грн.

Доводи апелянта про те, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за період з квітня по липень 2009 року у розмірі 73430,24 грн. та не змінював позовних вимог, а тому суд першої інстанції неправомірно, на думку апелянта, вийшов за межі позовних вимог, є безпідставними, оскільки спростовуються наявним у матеріалах справи клопотанням про збільшення позовних вимог (а. с. 27), яке було прийнято судом першої інстанції (а. с. 88).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянт на виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів правомірності вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14.03.2011.