Ухвала суду № 14407465, 01.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3938/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Гром Л.М.

суддів Кучми Ю.А.

Бєлової Л.В.

при секретарі судового засідання Губі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової адміністрації України Шарко Ірини Степанівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу і вимоги,

в с т а н о в и в:

Державна податкова адміністрація України звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу і вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Державної податкової адміністрації України Шарко І.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позов повністю.

У судове засідання зявився представник позивача Державної податкової адміністрації України, інші сторони не зявилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне

Судом першої інстанції встановлено наступне.

01 липня 2009 року постановою ВП №13512931 Департаменту ДВС відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 22 червня 2009 року Одеським окружним адміністративним судом на підставі постанови від 18 червня 2009 року в частині зобовязання боржника ДПА України поновити Бібліва Євгена Євгеновича на посаді першого заступника голови начальника Управління податкової міліції ДПА в Черкаській області. Постанова суду в частині поновлення вказаної вище особи на посаді підлягала негайному виконанню.

Вказаною постановою державного виконавця боржнику встановлено строк добровільного виконання рішення суду сім днів з моменту її отримання.

В звязку з невиконанням вищезазначеного судового рішення 08 лютого 2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штраф у розмірі 510,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №13512931.

Також 08 лютого 2010 року Департаментом ДВС супровідним листом №Б-17263-25/5 на адресу ДПА України направлено вимогу щодо виконання рішення суду, підписану заступником директора Департаменту ДВС Пелихом О.А., в якій останнім встановлено позивачу семиденний строк для надання інформації у письмовому вигляді про наслідки виконання виконавчого листа від 22 червня 2009 року №2а-13343/08/1570.

В звязку з повторним невиконанням судового рішення та не вчиненням дій спрямованих на виконання даного судового рішення 23.02.2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 1020,00 грн. у виконавчому провадженні № 13512931.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не надано доказів поважності невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, не доведено протиправності вчинених державним виконавцем дій, в той час як відповідачем належним чином виконано обовязок доказування правомірності спірної постанови та повідомлення, а тому останні є правомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно з вимогами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа, якщо останній відповідає вимогам законодавства та не закінчився строк його пред'явлення, зобовязаний відкрити виконавче провадження та прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження»визначено строки вчинення виконавчих дій, зокрема, рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню, державний виконавець має виконати у двомісячний строк.

Дотримання строків вчинення виконавчих дій є обовязком державного виконавця, безпідставне порушення яких не допускається.

Порядок виконання рішення про поновлення на роботі встановлений статтею 77 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вказаної вище норми законодавства рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.

Судом першої інстанції було встановлено, що боржник з питань строків поновлення працівника на посаді за рішенням суду був обізнаний, а постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі №2-а-13343/08/1570 проголошувалась 18 червня 2009 року у присутності його представника.

Відповідно до вказаного вище Закону виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обовязків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Однак, судом першої інстанції було встановлено, що на час прийняття відповідачем спірної постанови про накладення штрафу позивач не вчиняв будь-яких дій, направлених на виконання виконавчого листа №2а-13343/08/1570 та вимог державного виконавця.

Статтями 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено обставини, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження та визначено, що зупинення виконавчого провадження у звязку з оскарженням дій державного виконавця є правом державного виконавця, а не його обовязком.

Згідно зі статтею 28 цього Закону у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що Законом визначено, що звернення державного виконавця з заявою про розяснення судового рішення є правом останнього, а не обовязком, а тому нерозуміння боржником судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, не може визначати дії державного виконавця як протиправні.

Не залишається поза увагою колегії суду і та обставина, що 13 січня 2010 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову від 18 червня 2009 року у справі №2-а-13343/08/1570 залишено без змін, апеляційні скарги сторін без задоволення. Тобто, суд апеляційної інстанції фактично визначив правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції та доцільність його виконання.

Згідно з частиною першою статті 87 Закону №606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Позивачем не надано доказів поважності невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, не доведено протиправності вчинених державним виконавцем дій, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про їх правомірність та законність винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 1020 грн. 00коп.

Що стосується вимоги від 08 лютого 2010 року №Б-17263-25/5 заступника директора Департаменту ДВС начальник відділу примусового виконання рішень Пелиха О.А., то останній наділений повноваженнями державного виконавця, а тому має повноваження щодо її підписання. Винесення вказаної вимоги одночасно з постановою про накладення штрафу не порушує жодного права боржника, а лише спрямовується на подальше усунення порушень законодавства у даному виконавчому провадженні. Так, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про безпідставність позовних вимог і в цій частині позову.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 23.02.2010 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2009 року, на підставі якої виносився виконавчий лист № 2а-13343/08/1570 від 22 червня 2009 року носила законний характер, так як була скасована лише 22 червня 2010 року, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників позивача та відповідача, надані під час розгляду справи, суд вважає, що ДПА України відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі судом першої інстанції правомірно.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 197, 200, 205 КАС України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової адміністрації України Шарко Ірини Степанівни залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2011 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий: Гром Л.М.

Суддя: Кучма Ю.А.

Суддя: Бєлова Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04 березня 2010 року.