Постанова № 14407011, 28.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2011 року Справа № 2а-1077/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Ірметової О.В. при секретарі: Вівдюк М.М. за участю сторін:

представників позивача: Славгородського Ю.М., Зініна М.В.,

представника відповідача: Жадана О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2011 року до суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області, яким позивач просив частково скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Лисичанську від 24.01.2011 №0000012301/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 67306,00 грн. та штрафних санкцій 16826,50 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Екотех» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Компані Газресурссервіс» за квітень, травень 2010 року, висновки якого викладені у Акті від 12.01.2011 №2/23/21817142. Робітник ДПІ в м. Лисичанську, який проводив перевірку по податку на прибуток, не мав зауважень щодо віднесення витрат за господарськими відносинами з ТОВ «Компані Газресурссервіс» до валових витрат підприємства. Але робітник ДПІ в м. Лисичанську, який проводив перевірку правильності нарахування ПДВ, не зважаючи на те, що йому були надані всі первинні документи всупереч діючому законодавству зробив висновок про завищення суми податкового кредиту у квітні 2010 року на суму 14976 грн., у травні 2010 року 51867 грн. на підставі даних системи автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту на рівні ДПА України. За таких підстав позивач вважає, що висновки податкового органу суперечать вимогам чинного законодавства і оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимогу у повному обсязі, надали пояснення аналогічні позовним вимогам. Також зазначили, що причиною визначення податкового зобовязання став той факт, що контрагент ТОВ «Компані Газресурссервіс» не подавало до податкового органу, де він знаходиться на обліку, податкових декларацій за відповідний період, та надав копії податкових декларацій ТОВ «Компані Газресурссервіс», в яких контрагент в розшифровці до декларації, зазначає суми, що включені до податкового зобовязання за відношеннями з позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, зазначив, що перевірка позивача була проведена в межах вимог діючого законодавства, рішення про накладення штрафних санкцій винесено правомірно. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, суд задовольняючи позовні вимоги виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем Державною податковою інспекцією в м. Лисичанську було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Екотех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 (а.с.10 - 132 том І). Перевірка проводилася з 25.11.2010 по 30.12.2010.

Відповідно до висновків акту перевірки №2/23/21817142 від 12.01.2011 року ДПІ в м.Лисичасньку перевіркою пунктів №1, 2, 3, 5, 6, 7 плану перевірки порушень не встановлено. Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Екотех» п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 67306 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що позивач за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 задекларував податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 3287133 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 встановлено його завищення всього у сумі 66843 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 14976 грн., за травень 2010 року в сумі 51867 грн. у звязку з тим, що ТОВ «Екотех» включено до складу податкового кредиту з ПДВ у квітні 2010 року на загальну суму 89856,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 14976 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компані Газресурссервіс»; у травні 2010 року на загальну суму 311200,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 51866,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компані Газресурссервіс». Згідно системи автоматизованого співставлення податкового зоббовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Компані Газресурссервіс» не задекларував податкові зобовязання за квітень та травень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Екотех».

На підставі акту перевірки від 12 січня 2011 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення за формою «Р» №0000012301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 67306,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 16826,50 грн.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України «Про систему оподаткування», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до п. 1, п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до п. 1.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного й іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 (далі - Порядок), плановою виїзною перевіркою вважається перевірка субєкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обовязкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого субєкта господарювання чи за місцем розташування обєкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до п.1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.4.2 Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для субєктів малого підприємництва протягом 3-х робочих днів, а для субєктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.

Відповідно до 4.5 Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби.

Аналізуючи зазначені норми порядку оформлення результатів перевірки та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що ДПІ у м. Лисичанськ склало акт планової пеервірки в порушення норм п.4.2 Порядку, а саме на 7 день після закінчення строку на проведення перевірки.

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168) датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У п.1.3 ст.1 Закону №168 платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Разом з тим, наявність належно оформлених документів, необхідних відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо судом встановлено фіктивний характер укладених правочинів, нездійснення господарських операцій та укладення правочинів з метою протиправного відшкодування цього податку з бюджету.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності і обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Відповідно до чинного законодавства, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону №168 у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

-особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

-суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

-фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної (сумісної) діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної (сумісної) діяльності встановлюється центральним податковим органом.

Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Судом встановлено, що у перевіряємий податковим органом період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Компані Газресурссервіс» на підставі договорів №26/01/10 від 26 січня 2010 року та №25/05/10 від 24 травня 2010 року, відповідно до який постачальник (ТОВ «Компані Газресурссервіс») поставляє, а покупець (ТОВ «Екотех») приймає та сплачує Товар (том 1 а.с.135-137).

На виконання договору поставки №26/01/10 від 26 січня 2010 року були складені акти прийому передачі товару від 26.01.2010 на загальну суму 84240,00 грн. (том 1 а.с.138), податкова накладна від 26.01.2010 №2601002 на суму 84240,00 грн., в тому числі ПДВ 14040,00 грн. (том 1 а.с.146), акт прийому-передачі від 06.04.2010 на загальну суму 89856,00 грн. (том 1 а.с.147), податкова накладна від 06.04.2010 №604003 на суму 89856,00 грн., в тому числі ПДВ 14976 грн. (том 1 а.с.140), акт прийому-передачі від 12.05.2010 на загальну суму 140400,00 грн. (том 1 а.с.148), податкові накладні від 11.05.2010 №1105001 на загальну суму 70200,00 грн., в тому числі ПДВ - 11700,00 грн. (том 1 а.с.142), від 12.05.2010 №1205001 на загальну суму 70200,00 грн., в тому числі ПДВ - 11700,00 грн. (том 1 а.с.141).

На виконання договору поставки №25/05/10 від 24 травня 2010 року були надані податкова накладна від 25.05.2010 №2505001 на загальну суму 44800,00 грн., в тому числі ПДВ 7466,67 грн. (том 1 а.с.145), податкова накладна від 26.05.2010 №2605001 на загальну суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00 грн. (том 1 а.с.143), податкова накладна від 27.05.2010 №2705001 на загальну суму 66000,00 грн., в тому числі ПДВ 11000,00 грн. (том 1 а.с.144).

На підтвердження грошового виконання договорі надані платіжні доручення (том 1 а.с.155-163). А також акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Екотех» та ТОВ «Компані Газресурссервіс», згідно з яким кредиторська заборгованість за договорами поставки складає 485296,00 грн. (том 1 а.с.164).

Згідно довідки про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ «Екотех» № 16010306/21817142 від 30.06.2010 були встановлені розбіжності, в наслідок чого підприємство ТОВ «Екотех» було віднесено до 2-ої категорії (том 2 а.с.39). Згідно висновку №309 від 15.07.2010 року контрагентами, якими не задекларовано податкове зобовязання є ТОВ «Компані Газресурссервіс» у сумі 14976 грн. В ході проведення невиїзної документальної перевірки встановлено, що суми ПДВ, віднесені по податкового кредиту за квітень 2010 року підтверджені первинними документами, однак в програмі «Звірка розшифровок податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по ПДВ» розбіжності не усунені і підприємство із другою категорії не вибуло (том 2 а.с.41).

Згідно довідки про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року ТОВ «Екотех» № 16010306/21817142 від 12.07.2010 були встановлені розбіжності, в наслідок чого підприємство ТОВ «Екотех» було віднесено до 2-ої категорії (том 2 а.с.43). Згідно висновку №316 від 15.07.2010 року контрагентами, якими не задекларовано податкове зобовязання є ТОВ «Компані Газресурссервіс» у сумі 51866,70 грн. В ході проведення невиїзної документальної перевірки встановлено, що суми ПДВ, віднесені по податкового кредиту за травень 2010 року підтверджені первинними документами, однак в програмі «Звірка розшифровок податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по ПДВ» розбіжності не усунені і підприємство із другою категорії не вибуло (том 2 а.с.45).

Відповідно до статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Відповідачем у акті та довідках перевірки позивача зазначено, що суми ПДВ, віднесені по податкового кредиту за квітень та травень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компані Газресурссервіс» підтверджені первинними документами.

Також відповідачем до матеріалів справи було надано лист Ленінської МДПІ у м. Луганську від 23.02.2011 №7530/04 на імя прокурора м. Лисичанська з якого вбачається, що ТОВ «Компані Газресурссервіс» (код ЄДРПОУ 36255608) надало декларації за 1 квартал 2009 року, 2 квартал 2009 року, 3 квартал 2009 року та 4 квартал 2009 року.

Зазначені в листі Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області від 11.01.2011 №11/5 -179 обставини (не отримання ТОВ «Компані Газресурссервіс» у 2009-2010 роках свідоцтва про допущення транспортних засобів та маршрутів перевезення) не спростовують факт отримання відповідачем товару за договорами.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням того, що податковим органом не було доведено необґрунтованість заявленої ТОВ «Екотех» податкової вигоди та матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту та зазначення сум ПДВ в податкових деклараціях за квітень та травень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Компані Газресурссервіс», про що відповідач в своїх довідках № 16010306/21817142 від 30.06.2010 та № 16010306/21817142 від 12.07.2010 також підтвердив, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000012301/0 від 24 січня 2011 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість підлягає частковому скасуванню в сумі 83554,00 грн., в тому числі за основним платежем 66843,00 грн. та штрафних санкцій 16711,00 грн.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що відповідач при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв протиправно та з урахуванням того, що позивач просив суд частково скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд виходить за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Лисичанську №0000012301/0 від 24 січня 2011 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в частині донарахуванню податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 66843,00 грн. та штрафних санкцій 16711,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 04 березня 2011 року.

СуддяО.В. Ірметова