Постанова № 14407006, 17.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.32

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2011 року Справа № 2а-7367/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод" до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод" до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області в частині вимог про:

- визнання неправомірними дій відповідача по проведенню перевірки за додержанням позивачем умов провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.

- визнання неправомірними дій Контрольно-ревізійного управління в Луганській області по складанню та надісланню вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 09.09.2010 року № 12-08-14-14/8575.

- визнання протиправною та скасування вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 09.09.2010 року № 12-08-14-14/8575.

Відповідач проти заявленого позов заперечував, вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Луганський авіаційний ремонтний завод" (далі - ДП "ЛАРЗ") зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.04.1998 за реєстр. № 13821050001004170 (а.с. 106, 107).

ДП "ЛАРЗ" є підприємством з 100% державної власності, належить до сфери управ ління Міністерства оборони України та здійснює свою фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, затверджено наказом Міністра оборони України від 16.05.2006 року № 269.

Згідно зі Статутом основною метою, завданням та профілем діяльності підприємства є виконання ремонту та модернізація озброєння, військової, спеціальної та цивільної техніки, в тому числі капітальний ремонт та підтримка забезпечення справності авіаційних двигунів і редукторів для вертольотів та літаків Повітряних Сил ЗС України, Армійської Авіації Сухопутних Військ ЗС України, МНС, МВС, Прикордонних Військ, інозамовників та інших цивільних замовників (а.с. 108-111).

На виконання пункту 2.25 плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на ІІ квартал 2010 року на підставі направлення від 29.06.2010 №916 начальником відділу інспектування органів державної влади Мізовцовим О.М. в термін з 29.06.2010 по 03.08.2010 було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "ЛАРЗ " за період з 01.01.2009 по 01.07.2010.

За результатами даної ревізії складено акт ревізії окремих питань фінансово-госпо дарської діяльності ДП "ЛАРЗ " за період з 01.01.2009 по 01.07.2010 від 03.08.2010 року № 08-21/014 (а.с. 13-34).

Зокрема, в акті перевірки відповідачем зазначено, що заводом (ДП "ЛАРЗ") у 2009 році були завищені витрати операційної діяльності (та занижено прибуток) на 1420500 грн., та за 1-е півріччя 2010 року на 420500 грн. (разом 1 841 000 грн.) Зазначене порушення призвело до недоотримання Державним бюджетом частини чистого прибутку у 2009 році на 213075 грн., та у 1-му півріччі 2010 року на 63075 грн. (разом 276150 грн.).

Відповідач зазначає, що підприємством здійснювалися витрати по нарахуванню забезпечення матеріального заохочення за рахунок собівартості, а не за рахунок чистого прибутку як то передбачено фінансовим планом (а.с. 21-22).

Позивач не погодився з висновками, викладеними в акті ревізії та 13.08.2010 надав заперечення до акту ревізії №3885/юр (а.с. 81-84).

Контрольно-ревізійне управління в Луганській області було направлено відповідний висновок №12-08-14/8347 від 06.09.2010 на заперечення до акту ревізії від 03.08.2010 №08-21/014 (а.с. 85-95). Даним висновком відповідач не прийняв викладені позивачем заперечення до акту ревізії.

15.09.2010 позивачем було отримано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 09.09.2010 №12-08-14-14/8575 про усунення порушень (а.с. 112-113). Зазначеною вимогою відповідач з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу" вимагає від позивача:

- забезпечити надходження до Державного бюджету частини чистого прибутку в сумі 278292,60 грн. (що складається з 276150 грн. внаслідок формування фонду матеріального заохочення за рахунок собівартості продукції, а не за рахунок чистого прибутку, 1355,98 грн. внаслідок понаднормового списання матеріальних цінностей, 786,62 грн. внаслідок незаконного відшкодування протягом 2009 року витрат на відрядження особам, які не є працівниками підприємства.);

- забезпечити коригування у бухгалтерському обліку суми витрат, які мали бути проведені за рахунок чистого прибутку в сумі 1841000 грн.

Судом встановлено, що Положенням (наказом) про облікову політику Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод", затвердженим директором ДП "ЛАРЗ" 11.06.2008 та погодженим директором департаменту економічної і господарської діяльності Міністерства оборони України 17.07.2008 визначено, що за рахунок прибутку (доходу) на підприємстві утворюються спеціальні (цільові) фонди для покриття витрат, пов'язаних з діяльністю, а саме: фонд розвитку виробництва, фонд споживання (оплати праці), резервний фонд (пункт 76 Положення). Пунктом 80 Положення визначено напрямки використання фонду споживання, а пунктом 81 передбачено, що виплати працівникам, які здійснюються за рахунок прибутку у бухгалтерському обліку відображаються за Дт субрахунку 477 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" і Кт рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" аналогічне положення закріплене і в пункті 104 Положення (а.с. 68-70).

Відповідно до статті 72 КАС обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, позивачем повідомлено про виконання вимоги КРУ в частині забезпечення надходження до державного бюджету України частини чистого прибутку в сумі 786,62 грн., 1355,98 грн. та відшкодування витрат на відрядження, які здійснені на користь осіб, які не є працівниками підприємства в сумі 5244,11 грн. (а.с. 141), відповідач визнає зазначені обставини та підтверджує виконання вимоги позивачем в цій частині, а отже щодо правомірності цієї частини вимоги КРУ №12-08-14-14/8575 від 09.09.2010 між сторонами спір відсутній.

Сторонами у справі визнаються обставини щодо фактичного відображення в бухгалтерському обліку позивача операцій з формування фонду матеріального заохочення протягом 2009 1-го півріччя 2010 років та його використання, також між сторонами відсутні розбіжності щодо розміру використаних сум.

Судом встановлено, визнається сторонами, підтверджується оглядом оригіналів бухгалтерських і управлінських документів, що направлялися на експертизу та експертним висновком, що операції з формування фонду матеріального забезпечення відображалися на підприємстві позивача протягом 2009 1-го півріччя 2010 року наступним чином:

Дт рахунків:

91 "Загальновиробничі витрати" на 1142899 грн.

92 "Адміністративні витрати" на 201994 грн.

93 "Витрати на збут" на 14456 грн.

949 "Інші операційні витрати" на 61151 грн.

та Кт рахунку 477 "Забезпечення матеріального заохочення" 1420500 грн. в 2009 році і

Дт рахунків:

91 "Загальновиробничі витрати" на 336004 грн.

92 "Адміністративні витрати" на 63605 грн.

93 "Витрати на збут" на 4051 грн.

949 "Інші операційні витрати" на 16840 грн.

та Кт рахунку 477 "Забезпечення матеріального заохочення" 420500 грн. в 1-му півріччі 2010 року. Разом за аналізуємий період 1841000 грн.

Використання цих коштів здійснювалося за кореспонденцією рахунків Дт 477 "Забезпечення матеріального заохочення" Кт 66 "Розрахунки з оплати праці" (а.с. 21, 173).

Фінансовим планом позивача на 2009 рік передбачено утворення за рахунок чистого прибутку інших фондів в сумі 1100000 грн. фінансовим планом на 2010 рік передбачено утворення за рахунок чистого прибутку фондів у сумі 1022000 грн. Зазначені кошти призначені для забезпечення відрахувань до фонду матеріального заохочення.

Позивач не погоджується з висновками контрольно-ревізійного органу щодо порушення ним порядку формування та використання фонду матеріального заохочення. Слід відмітити, що між сторонами відсутні розбіжності щодо фактичних обставин формування, використання фонду матеріального заохочення підприємством позивача у період 2009-2010 роки та відображення цих операцій в бухгалтерському обліку підприємства.

І в акті ревізії, і в поясненнях позивача, і у висновку експерта зазначені операції відображені однаково.

Позивач вважає, що діяв правомірно з дотриманням вимог діючих нормативно-правових актів, відображаючи операцій з формування та використання фонду матеріального заохочення у такий спосіб та посилається на Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку та наказ Міністерства фінансів України №1213 від 19.12.2006.

Відповідач у свою чергу вважає, що позивачем зазначені операції проведені з порушення умов фінансового плану, який передбачає формування фонду матеріального заохочення за рахунок чистого прибутку, а не за рахунок собівартості та недотримано основний принцип бухгалтерського обліку превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Також відповідач ставить під сумнів результати проведеної судово-економічної експертизи, оскільки вважає, що при її проведенні не були вивчені необхідні для надання висновку матеріали, а саме: фінансовий план підприємства на 2009 рік, Статут позивача та Положення (наказ) про облікову політику.

Суд не може погодитися з такими доводами відповідача з огляду на наступне. По-перше, матеріалами справи доведене, що документи які на думку відповідача слід було дослідити, насправді і були досліджені під час проведення експертизи (ухвала про призначення експертизи, супровідний лист (а.с.163, 175).

По-друге, експерт у разі недостатності матеріалів для проведення експертизи має право заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків, а у разі їх ненадання зробити висновок про неможливість проведення експертизи будь-яких запитів, повідомлень про надання додаткових чи витребування необхідних документів від експерта не надходило, за результатами проведеної експертизи надано відповідний висновок. Крім того, статтями 82 та 86 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Вирішуючи дану справу суд виходить з наступного.

Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" №2939-XII від 26.01.1993 визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктами 7, 10 статті 10 Закону України визначено право державної контрольно-ревізійної служби:

7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

Суд вважає, що відповідачем правомірно було проведено перевірку господарсько-фінансової діяльності ДП "Луганський авіаційно-ремонтний завод" та в межах наданих законом повноважень складено за результатами проведеної перевірки вимогу №12-08-14-14/8575 від 09.09.2010.

За таких обставин вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача по проведенню перевірки та складанню і надісланню вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 09.09.2010 року № 12-08-14-14/8575 не підлягають задоволенню.

Що стосується правомірності виставленої вимоги в частині зобов'язання позивача перерахувати до бюджету суму частини чистого прибутку 276150 грн. та провести відповідне коригування в бухгалтерському обліку на суму 1841000 грн., вирішуючи дане питання суд виходить з наступного.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Позивач є державним підприємством і здійснює свою діяльність відповідно до фінансового плану підприємства. Фінансовим планом позивача на 2009 рік передбачено утворення за рахунок чистого прибутку інших фондів в сумі 1100000 грн. фінансовим планом на 2010 рік передбачено утворення за рахунок чистого прибутку фондів у сумі 1022000 грн. Зазначені кошти призначені для забезпечення відрахувань до фонду матеріального заохочення.

Таким чином формування фонду передбачено фінансовим планом і підприємство мало право його формувати та використовувати. Фінансовий план не передбачає конкретного порядку відображення операцій по формуванню фонду в бухгалтерському обліку підприємства.

Наказом Міністерства фінансів України №1213 від 19.12.2006 "Про затвердження Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій і Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 за №1363/13237 визначено порядок обліку розподілу прибутку підприємств державного, комунального секторів економіки

Так, спрямування підприємствами державного, комунального секторів економіки частини чистого прибутку на квартальну і річну дату балансу відображається:

1.2. На матеріальне заохочення - за дебетом рахунків обліку витрат операційної діяльності і кредитом субрахунку 477 "Забезпечення матеріального заохочення". Одночасно зазначена сума наводиться у вписуваному рядку 226 "Забезпечення матеріального заохочення" Звіту про фінансові результати (форма N 2) або у вписуваному рядку 195 "Забезпечення матеріального заохочення" Звіту про фінансові результати (форма N 2-м) . Сума нарахованої працівникам винагороди, допомоги, премії тощо, яка обчислена з прибутку попереднього звітного кварталу (року) відповідно до фінансового плану, відображається за дебетом субрахунку 477 і кредитом субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою".

Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 затверджена "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", зареєстрованим Міністерством юстиції України 21.12.1999 за №893/4186.

Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства).

Зазначеною Інструкцією визначено, що на рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів).

За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом - їх використання.

Рахунок 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" має субрахунок 477 "Забезпечення матеріального заохочення"

На субрахунку 477 "Забезпечення матеріального заохочення" ведеться облік забезпечення на матеріальне заохочення працівників, зокрема на виплату працівникам винагороди, допомоги, премії, які підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконали роботу, що надає їм право на отримання таких виплат у майбутньому.

Рахунок 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" кореспондує

за дебетом з кредитом рахунків: за кредитом з дебетом рахунків:

10 "Основні засоби"

20 "Виробничі запаси"15 "Капітальні інвестиції"

23 "Виробництво"23 "Виробництво"

24 "Брак у виробництві"39 "Витрати майбутніх періодів"

25 "Напівфабрикати"68 "Розрахунки за іншими операціями

30 "Каса" 81 "Витрати на оплату праці"

31 "Рахунки в банках" 82 "Відрахування на соціальні заходи"

63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками"

65 "Розрахунки за страхуванням"84 "Інші операційні витрати"

66 "Розрахунки з оплати праці"90 "Собівартість реалізації"

68 "Розрахунки за іншими операціями"

71 "Інший операційний дохід"91 "Загальновиробничі витрати"

92 "Адміністративні витрати"

93 "Витрати на збут"

94 "Інші витрати операційної діяльності"

Як вбачається зі змісту зазначених вище нормативно-правових документів всі вони передбачають один і той самий механізм формування (Дт 90, 91, 92, 93 Кт 447) фонду матеріального заохочення та його використання (Дт 447 Кт 66), який і було застосовано позивачем впродовж 2009-2010 років, тобто в перевіряємий період.

Посилання відповідача на порушення позивачем при формуванні та використанні фонду матеріального заохочення фінансового плану підприємства відхиляються судом, оскільки, як вже було зазначено, фінансовим планом встановлено право (передбачена можливість) формування даного фонду, а конкретний механізм відображення цих операцій врегульований іншими нормативно-правовими актами (Інструкцією про затвердження плану рахунків №291 від 30.11.1999, Наказом Міністерства фінансів №1213 від 19.12.2006)

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не було допущено порушень діючого законодавства під час формування та використання фонду матеріального заохочення протягом 2009-2010 років, а тому вимоги контрольно-ревізійного органу про зобов'язання підприємства забезпечити надходження до Державного бюджету частини чистого прибутку в сумі 276150 грн. 00 коп. та забезпечити коригування у бухгалтерському обліку суми витрат, які мали бути проведені за рахунок чистого прибутку в сумі 1841000 грн. 00 коп. є безпідставними.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод" до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 09.09.2010 року №12-08-14-14/8575 в частині вимог до Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод" забезпечити надходження до Державного бюджету частини чистого прибутку в сумі 276150 грн. 00 коп. та забезпечити коригування у бухгалтерському обліку суми витрат, які мали бути проведені за рахунок чистого прибутку в сумі 1841000 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод", м. Луганськ, кв. Гостра Могила, 180, ід. код 08215600 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп. (одна гривня 70 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 22.02.2011.

СуддяА.М. Каюда