Постанова № 14406894, 14.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2011 року Справа № 2а-1632/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Фенічевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків в сумі 22803,62 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків в сумі 22803,62 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача недоїмку по сплаті страхових внесків в сумі 22803,62 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, 11.03.2011 року надійшов відзив, в якому відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, просив провести розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів» зареєстровано у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську в якості платника страхових внесків.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно ч. 5, 6 п. 7 Прикінцевих положень Закону України № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообовязкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» діяв порядок, передбачений Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV страхувальниками є юридичні особи та фізичні особи, які використовують найману працю.

Згідно ст. 45 зазначеного Закону страхувальники зобовязані своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Порядок узяття на облік платників страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначено Інструкцією «Про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженої постановою Правління Фонду від 12.07.2007 року за № 36.

Відповідно до п. 2.1 вказаної Інструкції платниками страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є юридичні особи незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, інші підрозділи юридичної особи, що перебувають поза її місцезнаходженням та виробляють продукцію, виконують роботи або операції, надають послуги від імені юридичної особи, або представництва, що здійснюють представництво і захист інтересів юридичної особи) за умови, що розрахунки з оплати праці цих відокремлених підрозділів проводяться нецентралізовано.

Згідно з п. 4.1 Інструкції сума страхового внеску розраховується відповідно до страхового тарифу, встановленого законом, залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено страхувальника.

При встановленні страхувальнику знижки або надбавки до страхового тарифу сума страхового внеску, яка підлягає сплаті, визначається з урахуванням указаної знижки (надбавки).

Як вбачається з абз. 1, 2 п. 4.12 Інструкції, страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат.

Керуючись п. 4.13 Інструкції, нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Фізичні особи, які використовують найману працю і не мають розрахункових рахунків у банківських установах, сплачують страхові внески поштовим переказом або через банківські установи.

Згідно з п. 5.1. Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Як вбачається з розрахункової відомості відповідача за ІІІ квартал 2010 року недоїмка зі сплати страхових внесків Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» перед Фондом склала 349128,78 грн.

Згідно розрахункової відомості відповідача за 2010 рік недоїмка зі сплати страхових внесків Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» перед Фондом склала 371932,40 грн.

Таким чином, за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року відповідач має недоїмку по страховим внескам в сумі 22803,62 грн. (371932,40 грн. 349128,78 грн.).

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні надав заяву про визнання позову в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що визнання позову не суперечить закону та не порушує нічиїх прав, свобод та інтересів, тому підстав для неприйняття визнання позову відповідачем немає

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків в сумі 22803,62 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот три гривні 62 коп.) задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» недоїмку по сплаті страхових внесків в сумі 22803,62 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот три гривні 62 коп.) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську та перерахувати на р/р 37179412001257 МФО 804013 в ГУ ДКУ в Луганській області, код ЄДРПОУ 25938322.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 березня 2011 року.

СуддяТ.С. Ушаков