Постанова № 14406733, 16.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.11 Справа № 26/169 (10)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Мурської Х.В.

Суддів Давид Л.Л.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Боршовському Т.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Малого приватного підприємства "Рапід", м. Ватутіне Звенигородського району Черкаської області, № 2 від 01.02.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2011р.

у справі № 26/169 (10), суддя Деркач Ю.Б.

за позовом Малого приватного підприємства "Рапід", м. Ватутіне Звенигородського району Черкаської області

до Закритого акціонерного товариства "Електро", м. Львів

про стягнення 73 517,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко Д.К. –директор;

від відповідача: Працьовитий А.В. - представник (довіреність за вих. №11/01 від 11.01.2008 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2011 р. у справі №26/199 (2010) відмовлено в задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «Рапід», м. Ватутіне, Звенигородського району Черкаської області (надалі –Позивач) до Закритого акціонерного товариства «Електро», м. Львів (надалі –Відповідач) про стягнення 73 517,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду про відмову в позові, мотивоване відсутністю причинного зв»язку між діями відповідача і витратами позивача в сумі 72 000,00 грн. на оренду бетонозмішувача у ТзОВ «Центр БІТМ»та відсутність вини відповідача в понесенні позивачем таких витрат. Щодо стягнення з відповідача витрат на проїзд для участі в розгляді справи №22/56, то такі повинні були заявлятись під час розгляду справи №22/56.

Позивач –МПП «Рапід» не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу за вих. №2 від 01.02.2011 р. та додаткове обґрунтування до неї, за вих. №7 від 10.02.2011 р., в яких посилається на те, що таке прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник вказує, що місцевим господарським судом встановлено, що Відповідач з 27.02.2006 р. безпідставно заволодів бетонозмішувачем позивача, який на момент винесення відповідного рішення знаходився у незаконному володінні відповідача. Відтак, рішення суду у справі №22/56 вступило в законну силу, яким встановлено факт протиправного заволодіння відповідачем майна позивача та збереження його у себе протягом більше ніж чотирьох років, відтак доведено порушення законних прав позивача неправомірними діями відповідача, а відтак збитки є обґрунтованими.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким позовні вимоги - задоволити.

Представник відповідача –ЗАТ «Електро»у відзиві, б/н від 15.03.2011 р. заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи при цьому на те, що у відповідності до вимог ст. 335 Цивільного кодексу України –безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Ця норма є імперативною і наявні всі підстави застосувати її до ситуації коли відповідач отримав у володіння бетонозмішувач, оскільки ТзОВ «Стильний дім»не пред»являв на неї права, а позивач не надав жодних доказів, що це майно до розгляду справи №22/56 в Львівському апеляційному господарському суді було в його власності. Крім цього вказує, що відповідно до ст. 347 Цивільного кодексу України –особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. Такою особою, як вказує відповідач, було ТзОВ «Стильний дім», з яким відповідач перебував у відносинах. Відтак, відповідач до вересня 2009 р. поводився із спірним бетонозмішувачем як із безхазяйною річчю та річчю, яка не є власністю позивача. Позивач до подання позову не звертався до відповідача з метою отримання бетонозмішувача після постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №22/56 та ним не було отримано наказ для виконання рішення суду в порядку передбаченому чинним законодавством. Щодо наявності причинного зв»язку між діями відповідача та витратами позивача, то відповідач вважає, що причинний зв»язок між витратами понесеними позивачем, які він вважає збитками завданими йому відповідачем та поведінкою в цій ситуації відповідача, яка не була протиправною по відношенню до позивача до вересня 2009 р. та не порушує права позивача по сьогоднішній день, відсутній. Відповідач також зазначає, що до вересня 2009 р. не знав та не міг дізнатися з вини позивача, що спірне майно належить позивачу, а з вересня 2009 р. і по сьогоднішній день не чинив і не чинить жодних перешкод щодо повернення цього майна позивачу. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

В судовому засіданні 16.03.2011 р. представники сторін підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача збитків в сумі 73 517,00 грн., які мотивовані тим, що у зв»язку із позбавленням його відповідачем можливості користуватися власним бетонозмішувачем, такий змушений був орендувати інший бетонозмішувач, внаслідок чого відповідно поніс витрати в сумі 72 000,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 даної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1. витрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Місцевим господарським судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між сторонами спору виникли відносини щодо повернення відповідачем позивачу бетонозмішувача набутого відповідачем без достатньої правової підстави, тобто позадоговірні відносини.

Згідно вимог ч.1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе , що шкоди завдано не з її вини.

Підставою відшкодування збитків є наявність складу цивільного правопорушення, обов»язковими елементами якого є: протиправність поведінки, наявність збитків, причинний зв»язок між діями відповідача та заподіянням збитків, вина відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 04.06.2009 р. у справі №22/56 відмовлено в задоволенні позовних вимог МПП «Рапід» до Львівського головного підприємства 00132486 ЗАТ «Електро»за участю третьої особи –Тернопільського управління ЗАТ «Електро»про витребування майна з чужого незаконного володіння вартістю 6 385,00 грн. (а.с.13-14).

В подальшому постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 р. скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2009 р. у справі №22/56 та прийнято нове, яким позовні вимоги МПП «Рапід»до Львівського головного підприємства 00132486 ЗАТ «Електро»про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Зобов»язано Львівське головне управління 00132486 ЗАТ «Електро»в особі Тернопільського управління ЗАТ «Електро»повернути МПП «Рапід»належний йому бетонозмішувач БС-1 інвентарний №23 («Бетоносмеситель, вып.1967 года, г. Новосыбирськ, з-д «Главстроймаш», №1-332, тип 742 «б») (а.с.10-12).

З рішень судів у справі № 22/56 вбачається, що позивач лише в суді апеляційної інстанції довів факт належності спірного бетонозмішувача позивачу. Даний факт дає підстави для висновку про те, що позивач до вересня 2009 р. не вжив належних заходів щодо повернення від відповідача належного позивачу бетонозмішувача, у зв»язку з чим, обов»язок щодо повернення відповідачем позивачу спірного бетонозмішувача виник у відповідача на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 р. у справі №22/56.

У відповідності до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції, що після вступу в законну силу постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 р. у справі №22/56 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо передачі йому бетонозмішувача. Крім цього, й не вживав заходів для виконання цього рішення в порядку визначеному чинним законодавства.

Місцевим господарським судом встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що договір оренди бетонозмішувача позивачем з ТзОВ «Центр БІТМ»був укладений до моменту вилучення відповідачем бетонозмішувача, який був переданий в користування позивачем ТзОВ «Стильний дім». Відповідно до цього, правомірним є висновок суду, що твердження позивача про те, що договір оренди бетонозмішувача з ТзОВ «Центр БІТМ»укладений позивачем з вини відповідача, на підставі вилучення відповідачем бетонозмішувача переданого в оренду ТзОВ «Стильний дім», є безпідставним.

З огляду, на наведене відсутній причинний зв»язок між діями відповідача і витратами позивача в сумі 72 000,00 грн. на оренду бетонозмішувача у ТзОВ «Центр БІТМ»та відсутність вини відповідача в понесенні позивачем таких витрат.

Позивачем також заявлялась вимога про стягнення з відповідача витрат на проїзд для участі в розгляді справи №22/56 в сумі 1 017,06 грн. та витрат на оплату послуг адвоката при розгляді справи №22/56, в задоволенні якої правомірно відмовлено місцевим господарським судом з огляду на наступне.

Норми ст. 49 ГПК України регламентують розподіл судових витрат, і в ч. 5 якої вказано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи , послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до цього, позивач повинен завернутись у відповідності до вимог ст.. 88 ГПК України до господарського суду з проханням видати наказ та/або прийняти додаткове рішення щодо розподілу витрат понесених при розгляді справи №22/56 Господарського суду Львівської області за позовом позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2011 р. у справі №26/169 (10) залишити без змін, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Рапід", м. Ватутіне Звенигородського району Черкаської області, № 2 від 01.02.2011 р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 26/169 (10) повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.

Повний текст постанови підписано 23.03.2011 р.