Постанова № 14406732, 16.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

16.03.11 Справа № 9/51

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л..

Кордюк Г.Т.

при секретарі Боршовському Т.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства відкритого типу "Львів-Авто", м. Львів, вих. № 35 від 28.01.2011року

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2011 року

у справі № 9/51, суддя Данко Л.С.,

за позовом Прокурора м. Трускавця в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Трускавецької міської ради, м. Трускавець

до Акціонерного товариства відкритого типу "Львів-Авто", м. Львів

про стягнення 113 587,17 грн. боргу.

Представники сторін:

від прокуратури –не з»явився;

від позивача –Савченко О.Г.;

від відповідача –Лесюк О.П.

Відводів складу суду від сторін та прокурора відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2011 року у справі № 9/51 задоволено позов, поданий прокурором міста Трускавця в інтересах Держави в особі Трускавецької міської ради до Акціонерного товариства відкритого типу "Львів-Авто", м. Львів: стягнено з відповідача на користь позивача 186156,71 грн. заборгованості. Також даним рішенням суду відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі: 1861,56 грн. державного мита за подання позовної заяви та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство відкритого типу "Львів-Авто" (надалі –АТВТ, апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. За наведеного, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в поданому до нього позові. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи та прийнято оскаржену постанову за відсутності в судовому засіданні його представника, чим позбавив його права надати суду докази в заперечення проти поданого до нього позову. Також апелянт зазначає про те, що при укладенні договору оренди землі від 25.05.2007 року та додаткової угоди про внесення змін до договору від 21.04.2008 року, Трускавецькою міською радою було неправильно визначено категорію орендованої землі як землі комерційного призначення, наслідком чого стало завищення розміру орендної плати.

Прокурор м. Трускавця письмових заперечень на апеляційну скаргу суду не подав, представник в судове засідання не з»явився.

Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи повідомлення прокурора належним чином про час та місце слухання справи, необов»язковість явки в судовому засідання згідно ухвали суду від 02.03.2011 року, вважає, що судом забезпечено йому право на участь в судовому засіданні, і тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції та ст.ст. 69, 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому прокурора міста Трускавця.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

25 травня 2007 року між сторонами справи був укладений строком на два роки договір оренди землі під резервуар води площею 0,0754 га (надалі –Договір оренди).

21 квітня 2008 року сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 25.05.2007 року.

Договір оренди землі від 25 травня 2007 року та Додаткова угода до нього вчинені у письмовій формі, підписані його сторонами, та скріплені їх печатками. Окрім того, даний Договір був зареєстрований у Трускавецькому відділі Львівської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 травня 2007 року за № 040744600054, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що вказаний Договір оренди є правомірним правочином в силу норми ст. 204 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п. 1-2 Договору оренди землі від 25.05.2007р., позивач зобов”язувався надати, а відповідач прийняти в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для іншої комерційної діяльності (резервуару води), яка знаходиться за адресою: м. Трускавець, вул. Стебницька, 75, площею 0,0754 га, у тому числі: під будівлями –0,0197 га, замощено –0,0000 га та інші –0,0557 га. На земельній ділянці знаходиться об”єкт нерухомого майна: резервуар води (п. 3 Договору).

Пунктом 2.1. Додаткової угоди від 21.04.2008 року до Договору викладено у новій редакції п. 5 Договору оренди землі від 25.05.2007р., визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 550502,94 грн., при цьому за 1 кв.м. –730,11 грн.

Пунктом 2.2. Додаткової угоди від 21.04.2008 року до Договору викладено у новій редакції п. 9 Договору оренди землі, зокрема, сторонами обумовлено, що орендна плата вноситься у грошовій формі: у трикратному розмірі земельного податку, що становить 16515,09 грн. в рік.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на поточний рахунок власника землі, який зазначено у цьому пункті. (п. 2.3 Додаткової угоди, п. 11 Договору оренди).

Статтями 19, 20, 21, 24 Закону України “Про оренду землі” передбачено платність орендного землекористування, при чому розмір і строки орендної плати за землю встановлюються в договорі оренди.

На виконання умов вказаного Договору, 25 травня 2007 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: м. Трускавець, Стебницька, 75, площею 0,0754 га, що підтверджується Актом передачі-приймання земельної ділянки від 25.05.2007 року.

Також судом встановлено, що рішенням Трускавецької міської ради Львівської області “Про поновлення термінів оренди земельних ділянок” від 04.06.2009р. № 476 поновлено термін оренди земельних ділянок: з АТ відкритого типу “Львів-Авто” площею 0,0754 га по вул. Стебницькій, 75, для іншої комерційної діяльності (резервуар води) з 25.05.2009 року терміном на 10 років.

Рішенням Трускавецької міської ради “Про поновлення термінів оренди земельних ділянок та передачу в суборенду” від 29 грудня 2009р. № 515 вирішено розірвати з АТ “Львів-Авто” договір оренди на частину земельної ділянки площею 0,0754 га по вул. Стебницькій, 75, для іншої комерційної діяльності (резервуар води) у зв”язку із добровільною відмовою орендаря від неї та дану земельну ділянку зарахувати до земель запасу міської ради з 25.05.2009 року терміном на 10 років.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що Договір оренди землі від 25.05.2007р. та Додаткова угода до нього від 21.04.2008р. про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0754 га є припиненим з 29.12.2009 року.

Відповідач своїх зобов”язань в частині сплати орендної плати за користування земельною ділянкою 0, 0754 га по вул. Стебницькій, 75, у м. Трускавці по Договору оренди землі від 25.05.2007 року за період з червня 2009р. по 29.12.2009р. належним чином не виконав, допустивши прострочення оплати в сумі 9512,28 грн. згідно розрахунку, який знаходиться в матеріалах справи (а.с. 5, 32).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України доказів погашення вказаної заборгованості ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подано.

За наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність поданого позову в частині стягнення 9512, 28 грн. боргу по орендній платі по договору оренди землі від 25.05.2007 року.

Також судом встановлено, що між сторонами 25.05.2007 року був укладений строком на два роки Договір оренди землі для автотехобслуговування та Додаткова угода до нього від 21.04.2008 року (а.с. 14-19), згідно якого позивач зобов”язувався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,8698 га, у тому числі: під будівлями –0,1199 га, замощено –0,3529 га та інші –0,3970 га, для автотехобслуговування, яка знаходиться за адресою: м. Трускавець, Стебницька, 75 (п.п. 1, 2, 8).

Пунктом 2.1. Додаткової угоди викладено у новій редакції п. 5 Договору оренди землі від 25.05.07р., а саме визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 6032932,80 грн., при цьому за 1 кв.м. –693,60 грн.

Пунктом 2.2. Додаткової угоди викладено у новій редакції п. 9 Договору оренди землі : визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі за земельні ділянки державної або комунальної власності та встановлена з 01.01.2008р. у трикратному розмірі земельного податку, що становить 180987,98 грн. в рік.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на поточний рахунок власника землі, одержувач –УДК у м. Трускавець, р/р № 33214812700018, банк одержувача –ГУДКУ у Львівській обл., ЗКПО 23949669, МФО 825014, код платежу: 13050200 (п. 2.3. Додаткової угоди, п. 11 Договору оренди).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. 10 Договору).

25 травня 2007 року позивач позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: м. Трускавець, Стебницька, 75, площею 0,8698 га для автотехобслуговування на землях транспорту, що підтверджується Актом передачі-приймання земельної ділянки від 25.05.2007р., копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 18).

Відповідач листом без номера та дати за вх. № 158 від 23.03.2009р. подавав позивачу заяву про переукладення вищезгаданих Договорів на новий строк (а.с. 43).

Рішенням Трускавецької міської ради Львівської області “Про поновлення термінів оренди земельних ділянок” від 04.06.2009р. за № 476 вирішено поновити термін оренди земельних ділянок: з АТ “Львів-Авто” площею 0,8698 га по вул. Стебницькій, 75, для іншої комерційної діяльності (автотехобслуговування) з 25.05.2009 року терміном на 10 років.

Листом № 391 від 30.10.2009р., відповідач просив позивача укласти (продовжити термін дії) Договору оренди земельної ділянки площею 0,8698 га по вул. Стебницькій, 75 в місті Трускавці.

Рішенням Трускавецької міської ради “Про поновлення термінів оренди земельних ділянок та передачу в суборенду” від 29 грудня 2009р. за № 515 поновлено АТ “Львів-Авто” термін оренди земельної ділянки площею 0,8698 га по вул. Стебницькій, 75, для іншої комерційної діяльності (автотехобслуговування) з 25.05.2009 року терміном на 10 років, шляхом укладення між сторонами договору оренди та проведення його державної реєстрації.

У п. 8 рішення Трускавецької міської ради № 515 від 29.12.2009р. зазначено, що при не укладенні договору та не проведенні його державної реєстрації протягом чотирьох місяців, відповідні пункти рішення втрачають чинність.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами на виконання п. 8 Рішення Трускавецької міської ради від 29.12.2009р. за № 515 не було укладено протягом чотирьох місяців договору оренди землі площею 0,8698 га по вул. Стебницькій, 75 в місті Трускавці на новий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України “Про оренду землі” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічне положення передбачено п. 37 Договору оренди від 25.05.2007 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір оренди від 25.05.2007р. земельної ділянки площею 0,8698 га по вул. Стебницькій, 75 в місті Трускавці, є припиненим у зв”язку із спливом терміну, на який цей Договір було укладено, тобто з 25.05.2009 року.

Згідно з п. 21 Договору оренди від 25.05.2007 року після припинення дії Договору відповідач зобов’язувався повернути позивачу орендовану земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов”язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані. В якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано доказів повернення позивачу земельної ділянки площею 0,8698 га, що знаходиться по вул. Стебницькій, 75 в місті Трускавці у зв”язку із закінченням строку дії Договору оренди землі від 25.05.2007 року.

Окрім того, з матеріалів справи, зокрема, листів відповідача № 391 від 30.10.2009 року, № 408 від 16.11.2009 року, вбачається, що в спірний період відповідач продовжував користуватись зазначеною земельною ділянкою після 25.05.2009 року, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність стягнення з відповідача плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 0, 8698 га, за період з червня 2009 року по травень 2010 року в сумі 176644,43 грн.

13 листопада 2009р. позивачу була виставлена вимога за № 18/28-1743/1 про оплату 176644,43 грн. за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,8698 га, що знаходиться по вул. Стебницькій, 75 в місті Трускавці.

Як вбачається з заяви відповідача № 408 від 16.11.2009 року, відповідач зобов”язувався оплатити за користування вказаною земельною ділянкою після укладення договору оренди земельної ділянки за весь період користування.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач не виконує обов”язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано суду доказів оплати за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,8698 га по вул. Стебницькій, 75, у м. Трускавці за період з червня 2009 року по травень 2010 року в сумі 176644,43 грн.

При цьому, є безпідставним посилання апелянта на завищення розрахунку орендної плати через неправильне визначення в договорі оренди землі від 25.05.2007 року категорії земельної ділянки та його грошової оцінки, оскільки вказаний Договір було підписано відповідачем, а отже, в силу норм ст. 627, 629 Цивільного кодексу України його умови, в тому числі щодо розміру орендної плати, були обов»язковими для виконання. Змін до вказаного Договору, що стосується грошової оцінки землі та розміру орендної плати під час його чинності, сторонами в установленому порядку внесено не було.

За наведеного, господарський суд Львівської області дійшов підставного висновку про задоволення даного позову в частині стягнення 176644,43 грн. за фактичне користування земельною ділянкою.

Також колегією суддів апеляційного суду не встановлено порушення судом першої інстанції норм ГПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення. Зокрема, безпідставним є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності його представника, без забезпечення його права на отримання додатних до позовної заяви додатків, що позбавило його права на судовий захист. Так, як вбачається з матеріалів справи, судовий розгляд по даній справі тривав більше 9 місяців (з 01.04.2010 року –дата порушення провадження у справі по 11.01.2011 року –дата винесення оскарженого рішення): розгляд справи відкладався в зв»язку з неявкою представника відповідача в судові засідання, провадження у справі неодноразово зупинялось в зв’язку з апеляційним та касаційним оскарженням відповідачем ухвал суду як першої, так і апеляційної інстанцій по даній справі. Таким чином, відповідач мав можливість скористатись наданим йому ст. 22 ГПК України та забезпеченим судом правом на ознайомлення з матеріалами справи та поданням суду своїх заперечень на позовну заяву та доказів в їх підтвердження. Однак, відповідач жодного разу не забезпечив явку свого(їх) представників в судове засідання. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції забезпечено відповідачам гарантовані Конституцією України, Господарським процесуальним Кодексом України права сторони по справі, і відповідно, право на судовий захист від поданого до нього позову, та розглянуто справу за відсутності його представника, відхиливши клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.

Також апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норму ст. 49 ГПК України при розподілі судових витрат по справі.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2011 року у справі № 9/51 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу "Львів-Авто" - без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу "Львів-Авто" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2011 року у справі № 9/51 без змін.

Судові витрати по розгляду справи в Львівському апеляційному господарському суді покласти на Акціонерного товариства відкритого типу "Львів-Авто".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Мурська Х.В.

Судді Давид Л.Л.

Кордюк Г.Т.

Повний текст постанови складено

23.03.2011 року