Рішення № 14406275, 24.03.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2011 р.

Справа № 5013/308/11

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №5013/308/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун інвестмент", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-Логістика та склад", м. Кіровоград

про стягнення 36050,89 грн.

представники:

від позивача - Слюсар Д.В., довіреність №536 від 21.03.2011 р.;

від позивача-Коноваленко А.П., довіреність №11 від 21.03.2011 р.;

від позивача-Олюха В.Г., довіреність №10 від 21.03.2011 р.;

від відповідача - Тарасова Т.І., довіреність №10/041 від 21.03.2011 р.;

від відповідача - Вербицький О.В., довіреність №15 від 21.03.2011 р.

В судовому засіданні 22.03.201 р. оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв. 24.03.2011 р., про що присутні представники сторін повідомлялись під розписку (а.с. 87).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун інвестмент" (далі - ТОВ "Сільверстоун інвестмент") подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-Логістика та склад" (далі - ТОВ "ТД "Агрохолод-Логістика та склад") про стягнення 390,80 грн. 3% річних та 35660,09 грн. пені, що виникли із договору №2011-37П від 04.01.2011 р.

Відповідач позов заперечує, в тому числі з підстав неукладеності договору №2011-37П від 04.01.2011 р., проте при цьому водночас на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України просить зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (а.с.44-47).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Між ТОВ "Сільверстоун інвестмент" ("продавець") та ТОВ "ТД "Агрохолод-Логістика та склад" ("покупець") укладено договір поставки №2011-37П від 04.01.2011 року (далі - договір від 04.01.2011 р.), за умовами якого продавець зобов’язався поставляти заморожені ягоди та овочі (далі - товар) в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними в накладних, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - приймати та оплачувати їх вартість (а.с. 15).

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 2.1, 2.3 договору від 04.01.2011 р. передбачено, що продавець постачає товар партіями, обсяг, порядок і строк поставки яких узгоджується сторонами; факт поставки чергової партії товару оформлюється накладною, яка є безспірною підставою для проведення взаємних розрахунків; датою поставки вважається дата, зазначена в накладній; право власності на товар переходить від продавця покупцю в момент передачі товару, що підтверджується документом на передачу товару (накладною).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 482305,92 грн., що підтверджується накладною №0-00000063 від 21.01.2011 р. на суму 259891,40 грн., довіреністю №13 від 21.01.2011 р., накладною №0-00000177 від 16.02.2011 р. на суму 180135 грн., довіреністю №36 від 16.02.2011 р., накладною №0-00000226 від 25.02.2011 р. на суму 42279,52 грн., довіреністю №48 від 25.02.2011 р. (а.с. 16-21).

У відповідності до пункту 3.2 договору від 04.01.2011 р. покупець зобов'язався протягом 7 календарних днів з моменту передачі йому товару, оплатити вартість переданого товару в повному обсязі.

Отже, до 29 січня 2011 р. відповідач повинен був повністю розрахуватись за товар, отриманий за накладною №0-00000063 від 21.01.2011 р.; до 24 лютого 2011 р. - за товар, отриманий за накладною №0-00000177 від 16.02.2011 р. та до 5 березня 2011 р. - за товар, отриманий за накладною №0-00000226 від 25.02.2011 р.

Відповідачем розрахунок за отриманий товар було проведено шляхом укладення актів взаємозаліку від 16.02.2011 р. на суму 256105,92 грн., від 22.02.2011 р. на суму 130000 грн., від 25.02.2011 р. на суму 96200 грн. - всього на суму 482305,92 грн.(а.с.22, 25, 28).

В силу вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов’язання за договором від 04.01.2011 р. відповідач належним чином не виконав: за отриманий товар розрахувався, проте несвоєчасно. Прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати товару, отриманого за накладною №0-00000063 від 21.01.2011 р. виникло з 29 січня 2011 р.; щодо оплати товару, отриманого за накладною №0-00000177 від 16.02.2011 р. - з 24 лютого 2011 р.

Пунктом 4.1 договору від 04.01.2011 р. передбачено, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 0,75 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Позивачем правомірно визначено правову природу зазначеної в даному пункті договору від 04.01.2011 р. штрафної санкції, як пеню, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем визначено розмір штрафної санкції (пені) без врахування вказаних вище норм.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ТД "Агрохолод-Логістика та склад" на користь ТОВ "Сільверстоун інвестмент" 1994,57 грн. пені за несвоєчасну оплату товару, отриманого за накладною №0-00000063 від 21.01.2011 р. за період з 29.01.2011 р. по 22.02.2011 р. та 22,90 грн. пені за несвоєчасну оплату товару, отриманого за накладною №0-00000177 від 16.02.2011 р. за період з 24.02.2011 р. по 25.02.2011 р. - на загальну суму 2017,47 грн. заявлені обґрунтовано.

В силу частини другої статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Докази заподіяння відповідачем в результаті несвоєчасного виконання зобов'язань за договором від 04.01.2011 р. збитків іншим учасникам господарських відносин в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду представниками позивача та відповідача не надані (а.с.93- на звороті, а.с.44-47), а тому враховуючи ступінь виконання боржником зобов'язань за договором від 04.01.2011 р., господарський суд вважає за можливе зменшити розмір належної до сплати суми пені до 1008, 74 грн.

В задоволенні решти вимог про стягнення пені з відповідача на користь позивача слід відмовити, оскільки вказаним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу – не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу), а відтак у більшому розмірі вона не може бути стягнута.

Аналогічну правову позицію стосовно того, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" як граничний, викладено в постановах Вищого господарського суду України від 14.02.2008 р. №5/2164, від 03.04.2008 р. №19/135, від 10.06.2010 р. №11/280 (05-5-11/19465), від 01.11.2010 р. №7/811, від 06.07.2010 р. №37/703.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 390,80 грн. 3% річних за період з 29.01.2011 р. по 25.02.2011 р. підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача щодо неукладеності договору від 04.01.2011 р. до уваги господарським судом не приймаються, оскільки сторонами вказаний договір виконувався, неукладений же договір не створює ніяких юридичних наслідків.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням викладеного в пункті 6.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу І Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-Логістика та склад" (25006, м.Кіровоград, проспект Винниченка, 1, ідентифікаційний код 36584854, розрахунковий рахунок №26000010974201 в ПАТ "Альфа банк" у м.Києві, МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун інвестмент" (50065, м.Кривий Ріг, вул.Корнійчука, 7/37, ідентифікаційний код 34488698, р/р №26008900697028 у КФ відділення №1 ЗАТ "ПУМБ", МФО 305813) - 1008,74 грн. пені, 390,80 грн. 3% річних, 24,08 грн. державного мита та 16,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В.Таран

Повний текст рішення складено і підписано відповідно до вимог статей 84, 85 Господарського процесуального кодексу України 25.03.2011 року.