Рішення № 14406094, 21.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.11 р. Справа № 2/56

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Краматорський завод металоконструкцій”, м. Краматорськ

до відповідача: Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м. Добропілля

про: стягнення заборгованості в розмірі 61763,41грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Чернишов Ю.О. – за довір.

від відповідача: Степаненко Г.В. – за довір.

У судовому засідання 16.04.11р. оголошено перерву до 11 год. 30 хв. 21.03.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Краматорський завод металоконструкцій”, м. Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м. Добропілля про стягнення заборгованості в розмірі 50888,51грн., індекс інфляції в розмірі 4192,42грн. та 3% річних в розмірі 1622,85грн., пені в розмірі 5059,63грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 18/09-6-83 від 01.09.2009р., накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, акт приймання-передачі. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 610, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 101/26-57 від 16.03.2011р., де позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 50888,51грн. визнає в повному обсязі, нараховані індекс інфляції, 3 % річних та пеню не визнає та просить зменшити розмір штрафних санкцій, розстрочити виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

01.09.2009р. між Закритим акціонерним товариством „Краматорський завод металоконструкцій” (Постачальник) та Державним підприємством „Добропіллявугілля” (Замовник) був укладений договір № 18/09-6-83.

За цим договором Постачальник зобов’язується виконати наступні вили робіт, а саме: виготовити металоконструкції, здійснити їх антикорозійний захист, здійснити монтаж металоконструкції на котельній ОП „шахта „Новодонецька” ДП Добропіллявугілля„ відповідно до креслень Р5016-420100-КМ5.С, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, викладених у договорі.

Пунктом 1.5. договору визначений строк виготовлення – 15.10.2009р.

Відповідно до п. 3.2. договору Загальна сума договору на момент укладення складає 299527,60грн.

Кінцева сума договору буде визначена після уточнення об’ємів виготовлення металоконструкцій за кресленнями КМД, отримання металопрокату та погодження з Замовником додатковою угодою до договору.

Розділом 4 „Порядок розрахунків” визначено, що Замовник здійснює оплату в продовж 20-ти банківських днів після виконання робіт та підписання акту приймання виконаних робіт обома сторонами.

Відповідно до п. 7.2. договору за порушення грошового зобов’язання по договору Замовник перераховує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що діяла на момент прострочення.

Пунктом 8.7. договору встановлено, що договір діє з моменту підписання до 31.12.2009р.

Так, як видно з матеріалів справи позивач виготовив та відвантажив відповідачу металоконструкції на загальну суму 50888,51грн., що підтверджується наступними первинними документами:

- товарно-транспортна накладна ААБ № 000321 від 09.12.2009р.;

- актом № 758 від 09.12.2009р.;

- доручення № 463296/246 від 30.11.2009р.;

- накладна № 8353 від 09.12.2009р. на суму 29987,96грн.;

- рахунок № 462 від 09.12.2009р. на суму 29987,96грн.;

- накладна № 8355 від 09.12.2009р. на суму 20900,55грн.;

- рахунок № 496 від 09.12.2009р. на суму 20900,55грн.

Проте, відповідач умови договору не виконав, за отримані металоконструкції не розрахувався, у зв’язку чим за останнім облікується заборгованість в розмірі 50888,51грн., що підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем.

З приводу наявності заборгованості позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 64/2010 від 06.09.2010р. з вимогою погасити заборгованість в розмірі 50888,51грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив позивача, що на даний час не має можливості погасити заборгованість у зв’язку з тяжким фінансово-економічним становищем.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договору відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 50888,51грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 50888,51грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги визнав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 50888,51грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5059,63грн. за період з 20.01.2010р. по 20.07.2010р. на підставі п. 7.2. договору.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 50595,63грн. за період з 20.01.2010р. по 20.07.2010р. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 4192,42грн. за період з лютого 2010р. по січень 2011р. та 3% річних в розмірі 1622,85грн. за період з 20.01.2010р. по 31.01.2011р. на підставі ст.. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 1622,85грн. за період з 20.01.2010р. по 31.01.2011р. та індексу інфляції в розмірі 4192,42грн. за період з лютого 2010р. по січень 2011р. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення, то суд виходить з наступного.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання та відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання до матеріалів справи надано лише звіт про фінансові результати за 2010р., у зв’язку з чим, встановити наявність фактів на які посилається відповідач та взяти їх до уваги не уявляється можливим.

Заявником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, які викладені у заяві про відстрочення виконання рішення та зменшення розміру штрафних санкцій, тому суд відмовляє у її задоволенні.

Крім того, суд зазначає, що заявником взагалі не визначено, а ні розміру зменшення штрафних санкцій, а ні періоду розстрочення виконання рішення суду.

Суд роз’ясняє, що відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що утрудняють виконання рішення або роблять його неможливим відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про розстрочення чи відстрочення виконання рішення на стадії виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і на підставі ст. 78 ГПК України позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов’язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, в межах суми позову, що належать відповідачу, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.

Як видно із матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на доведення та обґрунтування утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду. У зв’язку з цим, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Краматорський завод металоконструкцій”, м. Краматорськ до Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м. Добропілля про стягнення заборгованості в розмірі 50888,51грн., індекс інфляції в розмірі 4192,42грн. та 3% річних в розмірі 1622,85грн., пені в розмірі 5059,63грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Добропіллявугілля” (85000, м. Добропілля, пр-т. Шевченко, 2, р/р 26003309571068 в філії відділення ПАТ „Промінветбанк” в м. Добропілля, МФО 334118; р/р 26008003133000 в Центральному відділенні ЗАТ „Донгорбанк” в м. Донецьк, МФО 334970; р/р 2600730212178 в ТОБО № 10004/01 у філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк”, ЄДРПОУ 32186934) на користь Закритого акціонерного товариства „Краматорський завод металоконструкцій” (84306, м. Краматорськ, вул.. Радгоспна, 15, р/р № 26001235864640 у Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, м. Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 01412242) заборгованість в розмірі 50888,51грн., пеню в розмірі 5059,63грн., індекс інфляції в розмірі 4192,42грн., 3% річних в розмірі 1622,85грн., витрати по сплаті державного мита 617,63грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати довідку на повернення зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 76,50грн. за платіжним дорученням № 487 від 13.10.2010р.

Суддя Мартюхіна Н.О.