Рішення № 14406090, 22.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.11 р. Справа № 2/24

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „МАГНІТ”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС-ЕКСПРЕС”, м. Донецьк

про: стягнення заборгованості в розмірі 8400,00грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Ільїна В.В. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „МАГНІТ”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС-ЕКСПРЕС”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 8400,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на розміщення зовнішньої реклами № 01/10-09 від 31.12.2009р., акти надання послуг. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 20, 193 Господарського кодексу України, ст.. 530, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідач явку свого представника до жодного судового засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимога не надав, про час та місце слухання справи був повідомленим належним чином шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 09.03.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС-ЕКСПРЕС” значиться за адресою: 84119, м. Донецьк, вул.. Щетиніна, б. 33-а, кв. 49. За зазначеною адресою господарським судом Донецької області направлялися рекомендовані листи з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

31.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС-ЕКСПРЕС” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МАГНІТ” (Виконавець) був укладений договір № 01/10-09 на розміщення зовнішньої реклами.

За цим договором Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується на умовах, передбачених договором надати рекламні послуги по розміщенню рекламних плакатів на рекламних засобах Виконавця у м. Донецьку, їх технічне обслуговування, а Замовник зобов’язується здійснити оплату на умовах договору.

Пунктом 1.2. договору визначені умови розміщення реклами на стаціонарному засобі зовнішньої реклами:

Відповідно до п. 3.1. договору приймання-передачі виконаних робіт оформлюється Актом про надання послуг, підписаним учасниками договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що виконавець направляє Замовнику акт про надання рекламних послуг за кожний місяць надання послуг, а Замовник протягом де сміти днів з дати направлення акту про надання рекламних послуг зобов’язаний йо7го підписати, поставити на ньому печатку та передати Виконавцю один екземпляр оригіналу підписаного акту мотивовані зауваження по ньому.

Згідно до п. 3.6. договору підписаний виконавцем у порядку п. 3.4. договору акт приймання-передачі наданих рекламних послуг є підтвердженням відсутності претензій з боку Замовника і створює відповідні правові наслідки.

Розділом 4 „Ціна та порядок розрахунків” визначено, що щомісячна вартість рекламних послуг (розміщення) визначена без нарахування податку на додану вартість 20% і податку на рекламу 0,5%. Всього вартість з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. за розміщення реклами з ПДВ і податком на рекламу становить 2800,00грн. в місяць.

Рекламні послуги сплачуються щомісячно одним платежем, оплата за кожний місць сплачується Замовником у розмірі вказаному у п. 4.1. договору до 25 числа поточного місяця за наступний, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на банківський рахунок Виконавця, який зазначений в договорі.

Замовник за надані рекламні послуги у період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. сплачує на протязі 5 днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 8.2. договору дія договору починає свій перебіг у момент укладання договору і діє до 31 березня 2010р. включно, але не менше всього строку фактичного розміщення рекламного плакату замовника на рекламному засобі виконавця.

01.04.2010р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 01/10-09 від 31.12.2009р., де сторони п. 1.2. виклали наступним чином:

Пункт 4.1. договору виклали в наступній редакції: Щомісячна вартість рекламних послуг (розміщення) визначена без нарахування податку на додану вартість 20% і податку на рекламу 0,5%. Всього вартість з 01.04.2009р. по 31.08.2009р. за розміщення реклами з ПДВ і податком на рекламу становить 2800,00грн. в місяць.

Пункт 8.2. договору виклали в наступній редакції: Дія договору починає свій перебіг у момент укладання договору і діє до 31 серпня 2010р. включно, але не менше всього строку фактичного розміщення рекламного плакату замовника на рекламному засобі виконавця.

Як видно, з матеріалів справи позивач у період з січня 2010р. по грудень 2010р. надав відповідачу послуги з розміщення реклами, що підтверджується зокрема актами надання рекламних послуг від 31.01.2010р., від 28.02.2010р., від 31.03.2010р., від 30.04.2010р., від 30.06.2010р., від 31.07.2010р., від 31.08.2010р., від 30.09.2010р., від 31.10.2010р., від 30.11.2010р., від 31.12.2010р., які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

За фактом наданих послуги позивачем виписувалися податкові накладні № 244 від 31.12.2010р., № 218 від 30.11.2010р., № 202 від 31.10.2010р., № 174 від 17.09.2010р., № 153 від 17.08.2010р., № 161 від 31.08.2010р., № 131 від 15.07.2010р., № 119 від 30.06.2010р., № 95 від 31.05.2010р., № 75 від 30.04.2010р., № 50 від 31.03.2010р., № 34 від 28.02.2010р., № 10 від 31.01.2010р.

Всього у період з січня 2010р. по грудень 2010р. позивачем було надано відповідачу послуги з розміщення реклами на загальну суму в розмірі 33600,00грн.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 27.01.2011р., демонтаж рекламного плакату з рекламним сюжетом компанії „Люкс-Експрес” зі стаціонарного рекламного засобу, що розташований за адресою: м. Донецьк, пл. Леніна було здійснено 27.01.2011р.

З урахуванням вимог п. 8.2. договору позивачем правомірно заявлено до стягнення заборгованість за період з жовтня по грудень 2010р., тобто за весь строк фактичного розміщення рекламного плакату.

Проте, як видно з матеріалів справи та не спростовано відповідачем останній за отримані послуги розрахувався частково в розмірі 25200,00грн., таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 8400грн.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договору відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 8400грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 8400грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги не спростував, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 8400,00грн. підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов’язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „МАГНІТ”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС-ЕКСПРЕС”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 8400,00грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮКС-ЕКСПРЕС” (83119, м. Донецьк, вул. Щетиніна, 33 „а”/49, ЄДРПОУ 31762185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МАГНІТ” (83001, м. Донецьк, бул. Пушкіна, 2А, ЄДРПОУ 24459950) заборгованість в розмірі 8400,00грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.