Постанова № 14404370, 21.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2011 р.Справа № 22-а-556/08 Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Васильєва Л.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Романішина В.Л.,

Яковлєва О.В,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 14 травня 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00003336/0 від 28.02.2007 року, зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 9395582, 63 грн.,

В С Т А Н О В И В:

22.03.2007 року генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»звернувся до суду першої інстанції з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00003336/0 від 28.02.2007 року, зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 9395582, 63 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 14 травня 2007 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» задоволено в повному обсязі.

11.06.2007 року представник спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві подав апеляційну скаргу на вказану постанову Господарського суду Миколаївської області.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для всебічного розгляду справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі представник спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві посилається на те, що позивачем в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно включено до рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 року суму податкового кредиту у розмірі 36563 грн., внаслідок чого була неправомірно збільшена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування) на суму 36563 грн. Зважаючи на це апелянт вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства та є правомірним.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2007 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

Сторони по справі в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на підставі направлення від 06.02.2007 року № 40/36 була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за листопад 2006 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 145/36/33133003 від 20.02.2007 року, на підставі якого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві видано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2007 року № 00003336/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 36 563 грн.

В ході зазначеної перевірки органами податкової служби встановлено порушення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»п.п. 7.7.2 «а», п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 36 563 грн.

В акті про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»податковими органами зазначено, що позивачем безпідставно включено до рядку 3 Розрахунки суми бюджетного відшкодування податок на додану вартість на загальну суму 36563 грн., а саме: суми податку на додану вартість, фактично сплачені у звітному податковому періоді, які перевищують суму податку на додану вартість, включені до податкового кредиту звітного періоду Податковими органами встановлено, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»збільшена сума податку на додану вартість, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) усього на суму 36563 грн., внаслідок чого збільшена і сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

В свою чергу колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення від 28.02.2007 року № 00003336/0 та задоволенню адміністративного позову ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»в цій частині зважаючи на наступне:

П.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що суми податку, які підлягають бюджетному відшкодуванню визначаються як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при відємному значенні такої суми.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом.

Таким чином, відповідно до вимог норм зазначеного закону не можуть бути відшкодовані суми податку на додану вартість, які були фактично сплачені постачальникам товарів (послуг, але не віднесені до податкового кредиту, оскільки виникнення права на бюджетне відшкодування ставиться у залежність від правомірності формування податкового кредиту.

Також слід зазначити, що надмірна сплата податку на додану вартість, що підлягає поверненню з державного бюджету на користь платника податку, виникає у разі подвійної сплати податку за товари, які в подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тобто сплата платником податку суми податку контрагенту в ціні товару, що в подальшому також буде оподатковуватись веде до сплати податку до бюджету як покупцем так і продавцем. В такому випадку покупець має право віднести суми сплачених коштів до податкового кредиту, та це право кореспондує обовязку продавця віднести вказані суми податку до податкового зобовязання та сплатити вказану суму податку до бюджету.

У разі виникнення відємного значення між сумою податкового кредиту та податкового зобовязання у покупця товару, останній має право при збереженні цього відємного значення у наступному податковому періоді заявити бюджетне відшкодування суми податку, фактично сплачені постачальникам таких товарів, які брали участь у формуванні податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів доходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Миколаєві від 28.02.2007 року № 00003336/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 36 563 грн. прийнято обґрунтовано, та скасуванню не підлягає.

В свою чергу колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»в частині зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість за листопад 2006 року, зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі проведення перевірки, податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, СДПІ ВПП у м. Миколаєві повинна була надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а саме 14766546 грн.

Однак, як вбачається з пояснень, наданих представником ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції СДПІ ВПП у м. Миколаєві надала органу Державного казначейства висновки про бюджетне відшкодування на суму 14209770,61 грн. і ця сума фактично відшкодована позивачу згідно платіжних доручень № 798 від 26.04.2007 року, № 803 від 26.04.2007 року, № 1090 від 24.05.2007 року, № 2456 від 26.11.2007 року.

Посилання СДПІ ВПП у м. Миколаєві на те, що сума бюджетного відшкодування за листопад 2006 року зменшена на 556775 грн. за рахунок погашення податкових векселів ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»є необґрунтованим, оскільки як вбачається з інформації про бюджетне відшкодування ПДВ погодженої з СДПІ, у ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»наявна заборгованість по бюджетному відшкодуванню за попередні періоди (квітень 2006 року), за рахунок якої і повинно було проводитись погашення податкових векселів позивача у березні 2007 року.

У звязку із зазначеним, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»має право на бюджетне відшкодування у розмірі 556775,39 грн., а тому СДПІ ВПП у м. Миколаєві повинно подати до органу Державного казначейства висновки про бюджетне відшкодування ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»на суму 556775,39 грн.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 14 травня 2007 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»задовольнити частково.

Зобовязати спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 556775,39 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:Бойко А.В.

Судді: Романішин В.Л.

Яковлєв О.В.