Ухвала суду № 14404398, 22.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 р.Справа № 22-а-4527/08 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Головуючий І інстанції суддя Єфіменко К.С. Категорія № 2.11.3

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача Пашковського М.І. та представника відповідача Чернецького І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2008 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2007 року ТОВ «Автомир»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2007 року № 0004072301/0, № 0004142301/0, № 0004152301/0 та від 11 грудня 2007 року № 1498471701/0.

В обґрунтування позову зазначалось, що в період з 11 жовтня 2007 року по 21 листопада 2007 року посадовими особами відповідача було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Автомир»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2007 року. За результатами перевірки складено акт № 2680/23-02-31639395/265 від 28 листопада 2007 року. На підставі акта перевірки податковою інспекцією прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу донараховано податок на прибуток, податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб та штрафні санкції з цих податків. На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2008 року позовні вимоги ТОВ «Автомир»задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 10 грудня 2007 року № 0004072301/0, № 0004142301/0 та № 0004152301/0 щодо донарахування податкового зобовязання ТОВ «Автомир» з податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкцій.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права. На думку апелянта, під час проведення виїзної планової перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 та п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо складових частин валового доходу підприємства, а також п. п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі чого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення в частині задоволених позовних вимог з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постановленого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси з 11 жовтня 2007 року по 21 листопада 2007 року проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Автомир»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 листопада 2007 року № 2680/23-02-31639395/265, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 119742 грн., у тому числі: за 4 квартал 2006 року - у сумі 82352 грн., за 1 квартал 2007 року - у сумі 35982 грн. та за 2 квартал 2007 року - у сумі 1408 грн..

Актом перевірки також встановлено порушення позивачем п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у перевіряємому періоді підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 27427 грн., що призвело до завищення відємного значення ПДВ, яке включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по ряд. 26 Декларації з податку на додану вартість у загальній сумі 25833 грн. та завищення відємного значення по ряд. 22.1 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року на суму 1594 грн..

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Автомир»п. 1.2 та п. 1.3 ст. 1, п. п. 3.4 ст. 3, п. п.4.2.3 п. п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 та п.7.3 ст. 7, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 9.5 ст. 9, ст. 16, п. 17.2 ст. 17, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у наслідок чого посадовими особами відповідача донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 369 грн. 58 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 10 грудня 2007 року № 0004072301/0 (а. с. 60 т. 1), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 119742 грн., за штрафними санкціями - 44017 грн., а всього на суму 163759 грн.;

- від 10 грудня 2007 року № 0004142301/0 (а. с. 61 т. 1), яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в 1594 грн. та штрафні санкції в сумі 797 грн.;

- від 10 грудня 2007 року № 0004152301/0 (а. с. 62 т. 1), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 17335 грн., за штрафними санкціями - 8667 грн. 50 коп., а всього на суму 26002 грн. 50 коп.;

- від 11 грудня 2007 року № 1498471701/0 (а. с. 63 т. 1), яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 369 грн. 58 коп., за штрафними санкціями - 739 грн. 16 коп., а всього на суму 1108 грн. 74 коп..

Постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 грудня 2007 року № 1498471701/0 в апеляційному порядку не оскаржено.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Автомир» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004072301/0, № 0004142301/0 та № 0004152301/0 від 10 грудня 2007 року, якими позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ТОВ «Автомир»протягом перевіряємого податковим органом періоду розраховувало податкові зобовязання у відповідності до законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», а тому відсутні підстави для визначення податкових зобовязань з вказаних податків за основними платежами та штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено матеріалами справи, податковим повідомленням-рішенням № 0004072301/0 від 10 грудня 2007 року ТОВ «Автомир»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в 119742 грн. та за штрафними санкціями в 44017 грн..

Податкове зобовязання та штрафні санкції нараховано позивачу за порушення п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому відповідачем встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 119742 грн. у тому числі: за 4 квартал 2006 року - у сумі 82352 грн., за 1 квартал 2007 року - у сумі 35982 грн. та за 2 квартал 2007 року - у сумі 1408 грн..

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно абзацу 2 п. п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 названого Закону валовий доход включає доходи, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Автомир»21 червня 2007 року укладено договір позики № 128 (а. с. 108 т. 1) із засновником підприємства ОСОБА_4, згідно якого позивач отримав поворотну позику в сумі 90000 грн.

Проте, 25 червня 2007 року між вказаними особами було підписано додаткову угоду (а. с. 110 т. 1), відповідно до якої на підставі ст. 604 ЦК України припинилось первинне зобовязання сторін за договором позики та укладено новий договір комісії (а. с. 111-115 т. 1), на підставі якого внесена сума в 90000 грн. залишається власністю ОСОБА_4, а позивач за рахунок вказаної суми повинен придбати та передати замовнику автозапчастини для автомобілів марки Рено та Дачія.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеним положенням процесуального закону відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів щодо нікчемності угоди новації та договору комісії.

За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума поворотної допомоги, фактично повернута позивачем в тому ж податкову періоду, що й була запозичена, дає право підприємству не включати цю суму поворотної фінансової допомоги до складу валового доходу.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. п. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5).

Протягом перевіряємого податковим органом періоду позивач замовляв та отримував від ФОП ОСОБА_4 послуги з придбання додаткового обладнання та установки його на автомобілі марки Рено та Дачія на загальну суму 471050 грн., а також послуги від ТОВ «Автомир-плюс»з передпродажної підготовки автомобілів на загальну суму 33600 грн..

Всупереч доводам апелянта, вказані послуги отримані для використання у господарській діяльності позивача. При цьому обовязковість передпродажної підготовки автомобілів передбачена п. 2.1 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31 липня 2002 року № 228, а також технічними нотами, дотримання яких на підставі п. 3.2 Дилерської угоди (а. с. 150 т.1) є обовязковим для позивача.

Відповідно до п. п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем замовлялись послуги у ПП «РІА Медіа Компас»на суму 48623 грн. 64 коп., у ФОП ОСОБА_6 на суму 53000 грн., у ТОВ «Видавництво «Друг»на суму 6004 грн. 98 коп., у підприємства «СІА»у формі ТОВ на суму 6506 грн. 37 коп. по проведенню рекламної кампанії з продажу реалізуємих позивачем автомобілів.

Згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження валових витрат надано акти виконаних робіт (а. с. 60-157 т. 2 - ТОВ «Автомир-плюс», а. с. 158-250 т. 2, а. с. 1-45 т. 3 ФОП ОСОБА_4), отриманих від ТОВ «Автомир-плюс»на суму 33600 грн. та від ФОП ОСОБА_4 на суму 471050 грн. щодо придбання додаткового обладнання та установки його на автомобілі марки Рено та Дачія, а також проведення передпродажної підготовки автомобілів.

Крім того, позивачем надано договори (а. с. 46-47, 49-51, 59, 60-61, 64-65 т. 3), акти приймання виконаних робіт (а. с. 86, 88, 90, 93, 96, 97, 100, 103, 106, 110, 112, 115, 118, 121, 124, 125, 129, 133, 136, 142, 145, 148, 151, 152 т. 3), податкові накладні (а. с. 70, 73, 76, 80, 104, 107, 126, 130, 134, 137, 153, 154 т. 3), рахунки (а. с. 69, 72, 75, 79, 82, 85, 87, 89, 92, 95, 99, 103, 106, 109, 111, 114, 117, 120, 123, 128, 133, 136, 141, 144, 147, 150, 152 т. 3), що підтверджують отримання та оплату ТОВ «Автомир»послуг з проведення рекламної компанії.

За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих послуг від ФОП ОСОБА_4 на суму 471050 грн., ТОВ «Автомир-плюс»на суму 33600 грн., ПП «РІА Медіа Компас»на суму 48623 грн. 64 коп., ФОП ОСОБА_6 на суму 53000 грн., ТОВ «Видавництво «Друг»на суму 6004 грн. 98 коп., підприємства «СІА»у формі ТОВ на суму 6506 грн. 37 коп..

Податковими повідомленнями-рішеннями № 0004142301/0 та № 0004152301/0 від 10 грудня 2007 року за порушення п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Автомир»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1594 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 797 грн., а також визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 17335 грн. та за штрафними санкціями 8667 грн. 50 коп. відповідно.

Як вбачається з акта перевірки, посадовими особами податкового органу зроблено висновок про необґрунтоване віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 12166 грн. 23 коп. за отримані послуги з реклами від ПП «РІА Медіа Компас», ТОВ «Видавництво «Друг», підприємства «СІА»у формі ТОВ, вартість яких було виключено з валових витрат (а. с. 97 т. 1).

Оскільки, як зазначено вище, ТОВ «Автомир» правомірно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих послуг від ПП «РІА Медіа Компас»на суму 48623 грн. 64 коп., ФОП ОСОБА_6 на суму 53000 грн., ТОВ «Видавництво «Друг»на суму 6004 грн. 98 коп. та підприємства «СІА»у формі ТОВ на суму 6506 грн. 37 коп., відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 12166 грн. 23 коп. за отримані послуги з реклами від названих підприємств.

Крім того, за висновками податкового органу, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 15259 грн. 85 коп. за отриманий у тимчасове користування інструмент.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. п. 3.1.2 п. 3.2 ст. 3 названого Закону ввезення товарів у митному режимі імпорту є обєктом оподаткування.

Згідно п. 4.3 ст. 4 Закону для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на підставі ВМД № 500030000/7/000191 від 19 січня 2007 року було ввезено обладнання на митну вартість в розмірі 73219 грн. 20 коп. та сплачено податок на додану вартість в розмірі 15259 грн. 85 коп. (а. с. 155-161 т. 3). Вказане обладнання ввезено з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що не заперечується апелянтом.

Із врахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про обґрунтоване віднесення позивачем суми сплаченого ПДВ в 15259 грн. 85 коп. до податкового кредиту є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: