Постанова № 14400287, 17.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 р.Справа № 2-а-492/09/2170 Категорія:8,2,6Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Альянс»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року по справі за позовом малого приватного підприємства «Альянс»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним акту перевірки №2262/23-5/31293722 від 25 липня 2008 року та податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2008 року №0003772301/0, №0003762301/0, №0003782301/0 ,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року мале приватне підприємство «Альянс»(далі МПП «Альянс») звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі ДПІ у м. Херсоні) та просило визнати нечинним акт перевірки №2262/23-5/31293722 від 25 липня 2008 року та податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2008 року №0003772301/0, №0003762301/0, №0003782301/0.

В обґрунтування позовних вимог МПП «Альянс»зазначило, що при проведенні перевірки податкових зобовязань відповідачем незаконно використані непрямі методи визначення податкових зобовязань. Крім того, позивач вважає, що відповідач при визначенні бази оподаткування з податків, безпідставно застосував до його діяльності режим державного ціноутворення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі МПП «Альянс»ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а постанову суду без змін.

Зясувавши обставини справи, проаналізувавши доводи апелянта та рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач провів планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2008 року.

За результати перевірки було складено акт перевірки від 25 липня 2008 року № 2262/23-5/31293722 та винесено податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2008 року № 0003772301/0, №0003762301/0, №0003782301/0, про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість, та про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підчас визначення податкових зобовязань непрямі методи відповідачем не застосовувались, перевірка проводилась з використанням даних бухгалтерського, податкового обліків та звітності позивача, порушень закону при перевірці відповідач не допустив, а тому суд погоджується з встановленими відповідачем порушеннями вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, виходячи із наступного.

Перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлені порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

В порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334, позивачем у IV кварталі 2006 року не включено до складу валового доходу різницю по залишках кредиторської заборгованості по розрахунках з нерезидентами в розмірі 276315,78 грн. Згідно акту попередньої перевірки від 29 грудня 2006 року № 3860/23-4/31293722, сума кредиторської заборгованості по підприємству Combinet Marketing станом на 30 вересня 2006 року становить 11542644,21 грн.

Вказаний акт попередньої перевірки підписано позивачем без заперечень, внаслідок зафіксованих порушень в акті попередньої перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010292301/0 від 29 червня 2006 року про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 11902,65 грн.

У відповідності до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (апеляційне узгодження податкового зобов'язання).

Таким чином, порушення податкового законодавства, зафіксовані в акті попередньої перевірки та податкові повідомлення-рішення є такими, що не спростовувалися позивачем, не оскаржувалися в порядку, передбаченому Законом № 2181, а за таких обставин, дані бухгалтерського обліку, зафіксовані в акті попередньої перевірки, є обґрунтованими та підтверджені позивачем.

Станом на 01 жовтня 2006 року сума кредиторської заборгованості по підприємству Combinet Marketing становить 11266328,43 грн.

Різниця кредиторської заборгованості нерезидентом в розмірі 276315,78 грн., між даними акту попередньої перевірки та даними бухгалтерського обліку позивача вважається як безоплатно отриманий товар від нерезидента та відноситься до складу валового доходу в IV кварталі 2006 року, зазначене підтверджується відомістю по рахунку 63.2 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

В порушення підпункту 4.1.6 пункту-4.1 статті 4 Закону № 334, позивачем у І кварталі 2007 року не включено до складу валового доходу фінансову допомогу від МПП «Меліса» в розмірі 85600,00 грн. Зазначена сума відображена акті попередньої перевірки від 29 грудня 2006 року № 3860/23-4/31293722 по балансовому рахунку 377 «Розрахунки з кредиторами та дебіторами»станом на 30 вересня 2006 року.

Згідно даних оборотно-сальдових відомостей, на балансі позивача за перевіряємий період рух та залишки по рахунку 377 взагалі відсутні, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за жовтень 2006 року.

Позивачем до складу валового доходу за IV квартал 2006 року віднесено умовно нараховані відсотки по отриманій фінансовій допомозі в розмірі 1359,28 грн.

Станом на 01 січня 2007 року зазначена фінансова допомога на балансі позивача відсутня, заборгованість кредитору не повернуто, за період 2007 рік - І квартал 2008 року умовно нараховані відсотки не нараховувались. Враховуючи зазначене сума отриманої допомоги є безповоротною та підлягає включенню до складу валового доходу в І кварталі 2007 року.

В порушення підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334, позивачем при формуванні первісної вартості запасів враховано тільки фактурну вартість імпортованого товару, що призвело до реалізації товарів за цінами нижче фактичної собівартості.

Різниця між цінами придбання та продажу товарів яку необхідно віднести до складу валового доходу становить 4332755,00 гри., а саме:

IV квартал 2006 року - 476236,55 грн.

I квартал 2007 року - 196610,84 грн.

II квартал 2007 року - 583730,61 грн.

ІІІ квартал 2007 року - 14944,85 грн.

IV квартал 2007 року - 102340,47 грн.

І квартал 2008 року - 2958891,68 грн.

В порушення пункту 5.9 статті 5 Закону № 334, Позивачем занижено приріст балансової вартості запасів на загальну суму 6080169,00 грн., у тому числі за:

IV квартал 2006 року - 332628,00 грн.

І квартал 2007 року - 252151,00 грн.

ІІІ квартал 2007 року - 1497019,00 грн.

IV квартал 2007 року - 3998371,00 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку позивача, при формуванні собівартості отриманих товарів за перевіряємий період на рахунок 28.1 «Товари на складі»відносилась тільки фактурна вартість імпортованого товару, а митні збори, мито та послуги по розвантажуванню товару відносились на рахунок 68.5 «Розрахунки з кредиторами та дебіторами»та безпосередньо до валових витрат.

Зазначене підтверджується Журналом-ордером та Відомістю по рахунку 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами» за жовтень 2006 року. У вказаному Журналі-ордеру, у графу «84» віднесено витрати по Херсонській таможні (мито та митні збори) - 85954,79 грн. та по Скадовському морському торгівельному порту (розвантаження товарів) - 9825,96 грн.

В результаті такого порядку ведення запасів, занижено собівартість товарних залишків.

Пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 передбачено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків, суми ввізного мита, суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

В порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334, позивачем у І кварталі 2007 року до складу валових витрат віднесено суму витрат на придбання цитрусових у компанії Combinet Marketing в розмірі 217588,79 грн., згідно ВМД від 15 січня 2007 року № 35.

Проте, фактична сума придбаних товарів згідно тієї ж самої ВМД від 15 січня 2007 року № 35 становить 160449,71 грн., що підтверджується самою ВМД від 15 січня 2007 року за № 35, а саме. - у графі 22 «Валюта та загальна фактурна вартість»зазначено 160449,71грн.

Також, в порушення пункту 5.9 статті Закону № 334, позивачем збільшено убуток балансової вартості запасів на загальну суму 2002196,00 грн. в тому числі за:

II квартал 2007 року - 690694,00 грн.

І квартал 2008 року - 1511502,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону № 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 4.1 статті 4 Закону № 334, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 344, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 4 Закону № 334 доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли па дату такого продажу.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Враховуючи вищевикладене, в порушення 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 пункту 5.9 статті 5 Закону № 334, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 3258543,70 грн., у тому числі: за 2006 рік на суму 271295,08 грн. за І квартал 2007 року на суму 147875,23 грн., за півріччя 2007 року на суму 466481,38 грн., за 9 місяців 2007 року на суму 844472,33 грн., за 2007 рік на суму 1869650,20 грн., за І квартал 2008 року на суму 1117598,42 грн.

Що стосується правильності визначення суми податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення пункту 4.1, пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168), шляхом заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за перевіряємий період в сумі 915314.00 грн., по спричинило завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 325676,00 грн. у тому числі по періодам: жовтень 2007 року - 240106,00 грн., листопад 2007 року - 17679,00 грн., грудень .2007 року - 5226,00 грн., січень 2008 року - 60477,00 грн., лютий 2008 року - 2188,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 589588,00 грн.

В порушення пункту 4.1, пункту 4.3 статті 4 Закону № 168, Позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 866551,00 грн., а саме - позивачем реалізовано імпортований товар за цінами, нижчими ніж звичайні, що знайшло відображення в реєстрах виданих податкових накладних, у тому числі по періодах: жовтень 2006 року - 6438,00 грн., листопад 2006 року - 689,00 грн., грудень 2006 року - 88120,00 грн., січень 2007 року -28005,00 грн., лютий 2007 року - 698,00 грн., березень 2008 року - 10620,00 грн., квітень 2007 року - 2554.00 грн., травень 2007 року - 2181,00 грн., червень 2007 року - 112012,00 грн., липень 2007 року - 910,00 грн., серпень 2007 року - 2080,00 грн., жовтень 2007 року - 3528,00 грн., листопад 2007 року - 5226,00 грн., грудень 2007 року - 11714,00 грн., січень 2008р. - 2188,00 грн., лютий 2008 року - 88528,00 грн., березень 2008 року - 501060,00 грн.

В порушення підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168, позивачем в грудні 2007 року, до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 48762,81 грн. по тимчасово оформленим ВМД .

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168 передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону № 168, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України., сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Статтею 82 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-ІV передбачено, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Згідно зі статтею 81 Митного кодексу України, умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 (далі - Положення № 574) вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію. необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики. нарахування податків, зборів та інших платежів.

Пунктом 8 Положення № 574 передбачено, що оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відсуне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи зазначене, в порушення пункту 4.1, пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 325676,00 грн., у тому числі за: жовтень 2007 року в розмірі 240106,00 грн., листопад 2007 року в розмірі 17679,00 грн., грудень 2007 року в розмірі 5226,00 грн., січень 2008 року в розмірі 60477,00 грн., лютий 2008 року в розмірі 2188,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 589588,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Однак, суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи апелянта, вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що з прийняттям нового податкового повідомлення-рішення, раніше прийняті податкові повідомлення-рішення стають не чинними, та виходить з наступного.

Наказом ДПА України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»№ 253 від 21 червня 2001 року, а саме п. 6 чітко встановлено порядок відкликання податкового повідомленні та зазначено вичерпні випадки.

Пунктом 6.7. Положення зазначено що, раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним, лише якщо нарахована сума податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) зменшується внаслідок її адміністративного оскарження. В цьому разі раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним у день отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму, податкового зобов'язання.

Оскільки, сума податкового зобов'язання не змінювалась, то висновок суду з приводу не чинності попереднього повідомлення-рішення у зв'язку із прийняттям наступного є таким, що суперечить нормам діючого законодавства.

Крім того, п. 5.3. «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій визначено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарга збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, нові податкові повідомлення-рішення, з дробами 1 та 2 не змінюють, не відкликають первинне податкове повідомлення-рішення, а лише уточнюють граничні строки сплати податкового зобов'язання.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду 1-ї інстанції підлягає зміні, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п. 2 ч. 1 ст. 198; ст. 201; ч. 2 ст. 205; 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Альянс»- задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року - змінити.

Викласти мотивувальну частину вищевказаної постанови в іншій редакції.

Резолютивну частину постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року по справі за позовом малого приватного підприємства «Альянс»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним акту перевірки №2262/23-5/31293722 від 25 липня 2008 року та податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2008 року №0003772301/0, №0003762301/0, №0003782301/0 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач-суддя І.О. Турецька

суддяЛ.В. Стас

суддяІ.П. Косцова