Рішення № 14401766, 15.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2011 Справа № 3/39-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ

до Фермерського господарства "Гера", смт Горностаївка Горностаївського району, Херсонської області

про стягнення 100550 грн. 42 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –Присенко О.О., довіреність б/н від 01.01.2011 р.;

від відповідача - не прибув;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства "Гера" (відповідач) заборгованості за договором поставки №АП-11-0079 від 17.05.2010р. в розмірі 100550 грн. 42 коп., з яких 35248,85 грн. основний борг, 1332,70 грн. пені, 1332,70 грн. 15% річних, 1445,20 грн. збитків від інфляції, 61190,97 грн. штрафу. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні 15 березня 2011 року представник позивача у відповідності до ст.22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 35248,85 грн. основного боргу, 4189,30 грн. пені, 27635,11 грн. річних, 2990,16 грн. збитків від інфляції, 6119,98 грн. штрафу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був присутнім в попередньому засіданні, яке відбулось 15 лютого 2011 року, та повідомлений про час та дату наступного засідання; причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Відповідач у відзиві (а.с.17) не заперечує проти основного боргу, не згодний з вимогами про стягнення штрафу, річних, інфляційних та пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(позивач, продавець) та Фермерським господарством «Гера»(відповідач, покупець) укладено договір поставки №АП-11-0079 від 17.05.2010 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (далі –товар), зазначені в Договорі.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору 26 травня 2010 року між сторонами було укладено Додатковий договір №АП-0079ДС1 до договору поставки №АП-11-0079 від 17.05.2010 р. (далі –Додатковий договір).

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35248,85 грн., що підтверджується видатковою накладною №АП-11-0096 від 18.05.2010 р. на суму 23353,85 грн. та видатковою накладною №АП-11-0124 від 27.05.2010 р. на суму 11895,00 грн.

Відповідно до п.2.1. Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, отриманого за накладною від 15.05.2010 р., не пізніше 20 травня 2010 року.

Відповідно до п.3 Додаткового договору покупець зобов»язаний оплатити товар, отриманий за накладною від 27.05.2010 р. в наступні строки:

-не пізніше 30 травня 2010 року в сумі 3489,20 грн.;

-не пізніше 1 серпня 2010 року решту суми.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару виконав та передав відповідачу товар на загальну суму 35248,85 грн. Відповідач станом на день розгляду справи основний борг не сплатив, проти вимог щодо стягнення основного боргу не заперечує. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 35248,85 грн., позовні вимоги щодо її стягнення є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.2. Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплатиу товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов»язання повинне було бути виконане.

Відповідно до п.5.4. Договору у випадку прострочення виконання зобов»язань, передбачених розділом 2 договору, більше, ніж 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15 відсотків від ціни договору.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача (в уточненому розрахунку) пеню в сумі 4189,30 грн. за період з 20.05.2010 р. по 01.03.2011 р.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок, наданий позивачем, та не погоджується з ним. Розрахунок пені має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

23353,85

21.05.2010-07.06.2010

18

10.2500%

0.056%*

236.10

23353,85

08.06.2010-07.07.2010

30

9.5000%

0.052%*

364.70

23353,85

08.07.2010-09.08.2010

33

8.5000%

0.047%*

358,95

23353.85

10.08.2010-01.03.2011

204

7.7500%

0.042%*

2023.15

3489,00

31.05.2010-07.06.2010

8

10.2500%

0.056%*

15.68

3489.00

08.06.2010-07.07.2010

30

9.5000%

0.052%*

54.49

3489

08.07.2010-02.08.2010

26

8.5000%

0.047%*

38.78

11895.00

03.08.2010-09.08.2010

7

8.5000%

0.047%*

38.78

11895.00

10.08.2010-01.03.2011

204

7.7500%

0.042%*

1030.47

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 4164,57 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 6119,98 грн. штрафу. Договором передбачено поставку товару на суму 23353,85 грн., додатковим договором –на суму 17466,00 грн. Враховуючи те, що фактично позивач передав у власність покупця за договором товар на суму 23353,85 грн., за додатковим договором –на суму 11895,00 грн., суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 5287,33 грн. (із суми фактично поставленого відповідачу товару на загальну суму 35248,85 грн.)

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та відсотки річних з простроченої суми.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі 0,2 % від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 0,4 % від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення дев»яноста календарних днів.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 27635,11 грн. річних та 2990,16 грн. інфляційних.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та річних, розрахунок має наступний вигляд:

Розрахунок інфляційних втрат

Період заборгованості

Сума боргу, грн..

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу, грн.

21.05.2010 –01.03.2011.

23353,85

1072

1681,48

31.05.2010-02.08.2010

3489,00

0,994

-20,93

03.08.2010-01.03.2011

11895,00

1,078

927,81

Розрахунок річних

Сума боргу, грн..

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна суму процентів, грн.

23353,85

21.05.2010 –18.08.2010

90

0,2

11,52

23353,85

19.08.2010-01.03.2011

195

0,4

49,91

3489,00

31.05.2010-02.08.2010

64

0,2

1,22

11895,00

03.08.2010-28.08.2010

26

0,2

1,69

11895,00

29.08.2010-01.03.2011

185

0,4

24,12

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача 88,46 грн. відсотків річних та 2588,36 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 4.2. Роз»яснення ВАСУ №02-5/78 від 04.03.98 р. передбачено, що у разі якщо позивач на підставі ст.22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету. Якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору, зменшив позовні вимоги (в даному випадку позивач зменшив розмір позовних вимог щодо стягнення штрафу), або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

З огляду на те, що в запереченні на відзив позивач уточнив позовні вимоги, а саме:

- збільшив на 2856,60 грн. позовні вимоги щодо стягнення пені;

- збільшив на 26302,41 грн. позовні вимоги в частині стягнення річних;

- збільшив на 1544,969 грн. позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат;

- зменшив на 55070,99 грн. позовні вимоги щодо стягнення штрафу - суд, керуючись ч.3 п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, п.4.2. Роз»яснення ВАСУ №02-5/78 від 04.03.98 р., дійшов висновку про стягнення з позивача державного мита в сумі 307,04 грн.

Заявлено, грн..

Уточнено, грн..

-35248,85-основний борг;

-35248,85-основний борг

-1332,70 річних;

-27635,11 річних (збільшено на 26302,41 грн.);

-1445,20 інфляційних втрат;

-2990,16 грн. інфляційних втрат (збільшено на 1544,96 грн.

-1332,70-пеня

-27635,11-пеня (збільшено на 2856,60 грн.);

-61190,97 штраф

6119,98-штрф (зменшено на 55070,99 грн.)

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Гера»(74600, Херсонська область, Горностаївський район, смт Горностаївка, вул..Піщана, 8, р/р 2600910322 в «Райффайзен банк Аваль»м.Херсон, МФО 352093, код ЄДРПОУ 32051894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетінг»(02160, м.Київ, проспект Возз»єднання, 15, р/р 260010307001 в «Банк Фінанси та Кредит», МФО 384812, код ЄДРПОУ 30262667) 35248,85 грн. боргу, 4164,57 грн. пені, 5287,33 грн. штрафу, 2588,36 грн. збитків від інфляції, 88,46 грн. річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 473,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 146,76 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетінг»(02160, м.Київ, проспект Возз»єднання, 15, р/р 260010307001 в «Банк Фінанси та Кредит», МФО 384812, код ЄДРПОУ 30262667) в доход державного бюджету –одержувач управління Державного казначейства у м.Херсоні р/р № 31119095700002 в Головному управлінні Державного Казначейства по Херсонській області МФО 852010 код 24104230, код призначення платежу 22090200 символ звітності банку 095 –307,04 грн. витрат по сплаті державного мита.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 22.03.2011 р.