Постанова № 14399961, 02.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 р.Справа № 2-а-14324/09/2170 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Радовинчик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

23.11.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю «Святослав»(надалі –ТОВ «Святослав») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі –ДПІ у м. Херсоні), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 13.11.2009р. № 0005072301/0 та № 0005082301/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.03.2010р. позов задоволений; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.11.2009р. № 0005082301/0, яким ТОВ «Святослав»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 121806 грн.; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.11.2009р. № 0005072301/0, яким ТОВ «Святослав» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 24655 грн. та штрафних санкцій в сумі 12327,50 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.10.2009р. по 03.11.2009р. ДПІ у м. Херсоні було проведено невиїзну документальну перевірку позивача податкової декларації з ПДВ за квітень 2008р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за період: 01.03.2008р. по 30.04.2008р. За результатами перевірки складений акт № 3304/23-2/31760041 від 03.11.2009р. Перевіркою встановлено порушення п.п.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Святослав»здійснено завищення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з бюджету за березень 2008 року на суму 24655 грн.; п.1.3 ст. 1, пп..7.2.1, пп..7.2.3, пп..7.2.6 п. 7.2, пп..7.4.1, пп..7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Святослав»завищено податковий кредит у березні 2008р. на суму 60000 грн., завищено податковий кредит у квітні 2008р. на суму 51200 грн./арк.8-13/.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 13.11.2009р.:

-          № 0005082301/0 про податкове зобов’язання у сумі 81204 грн. та штрафними санкціями у сумі 40602 грн., усього на суму 121806 грн. /арк.14/;

-          № 0005072301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 24655 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 12327,50 грн./арк.15/.

Задовольняючи позов суду першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс зазначені суми до податкового кредиту та вони підлягають бюджетному відшкодуванню, оскільки представником позивача надані суду докази виконання договору оренди промислового обладнання, виконання робіт щодо поставки вказаного обладнання, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні про виконанні роботи, тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням того, що позивач не зобов’язаний контролювати сплату контрагентом податку на додану вартість до бюджету.

Судова колегія вважає висновок суду першої інстанції помилковим.

01.02.2008р. між позивачем та ТОВ «Сінтекс-Юг»укладено договір оренди промислового обладнання №9/1, за яким орендодавець - ТОВ «Сінтекс-Юг»зобов’язувався передати орендару –ТОВ «Святослав»в оренду промислове обладнання, а останній - прийняти та оплатити його.

          Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування були тільки дані податкової декларації за звітний період. Зазначений закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежність від податкового обліку (стану) інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування від’ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб.

          Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підставі включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

          Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем у вказаний період за названими податковими накладними формувався податковий кредит також на підставі банківських виписок та актів виконаних робіт. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про сплату ПДВ позивачем у ціні послуги за проведені роботи у вказаного контрагенту.

          Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції безпідставними та необґрунтованими, оскільки наданими суду документами, а саме: копіями банківських виписок та наданими актами виконаних робіт не підтверджуються реальний характер проведених послуг поставки орендованого промислового обладнання. Укладення договору оренди промислового обладнання не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення зазначених обставин дає підставі для відмови у відшкодуванні ПДВ.

          Наявність у покупця –ТОВ «Святослав» належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ТОВ «Сінтекс-Юг» податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

          Крім того, згідно протоколу допиту засновника та директора ТОВ «Синтекс- Юг»ОСОБА_1 встановлено, що він зареєстрував підприємство за винагороду та ніякого відношення до зазначеного підприємства на має. За даним фактом УПМ ДПА порушено кримінальну справу.

          За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не були надані ДПІ у м. Херсоні та суду всі документи, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентом правочину щодо надання послуг оренди будівельного обладнання, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції порушив норми матеріального права, тому в порядку п.4 ч.1 ст. 202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді :