Рішення № 14398560, 14.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.11 Справа № 28/387/09-4/103/10

Суддя

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант”, (01133, м.Київ, бул.Л.Українки,26)

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Кредо”, (69068, м.Запоріжжя, вул. Восьмого березня,34)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1

про відшкодування збитків в сумі 9836,73 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача Писарчук В.В., довіреність №136 від 11.03.2011 р.;

Від відповідача Тайбекова В.О., довіренність № 1134 від 06.12.2010р.;

Від третьої особи на стороні позивача не з'явився;

Від третьої особи на стороні відповідача не з'явився.

У звязку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010 р. постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 29.04.2010 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2009 р. у справі № 28/387/09, розпорядженням Голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 27.12.2010 р. № 882 справу № 28/387/09 передано на новий розгляд судді Зінченко Н.Г. Ухвалою від 29.12.2010р. справу № 28/387/09 прийнято до розгляду, справі присвоєно №28/387/09-4/103/10, судове засідання призначено на 02.02.2011 р. В судовому засіданні 02.02.2011 р., на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 28.02.2011р. Ухвалою суду від 28.02.2011р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 14.03.2011р.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 1188, 1191 ЦК України, ст., ст. 2, 27 Закону України “Про страхування” і полягають в тому, що 03.11.2006 р. на перехресті вул. Сєрова-Плеханова в м. Дніпропетровськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Деу Сенс державний НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_3 та володільцем якого є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 та автомобіля Мітсубісі державний НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок ДТП автомобіль Деу Сенс отримав пошкодження. Як встановлено постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2006 р. у справі № 3-7028/2006 ДТП сталося з вини ОСОБА_1., який порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1. ОСОБА_3 як власнику автомобіля Деу Сенс, спричинено майнову шкоду в розмірі 10176 грн., розмір якої підтверджується висновком фахівця автотоварознавця по визначенню вартості майнової шкоди № 118/11/06 від 10.11.2006 р. 23.11.2005 р. між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант” (позивач, страховик) та ОСОБА_3. (третя особа на стороні позивача, страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/12-147-00076, яким ОСОБА_3. застрахувала свої майнові інтереси, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Деу Сенс державний НОМЕР_1, від ризиків, зокрема, пошкодження (знищення) транспортного засобу внаслідок ДТП. Пошкодження в ДТП автомобіля Деу Сенс відповідно до страхового акту № СТ/06/1376 від 06.12.2006 р. було визнано страховим випадком, з настанням якого у позивача виник обовязок здійснити виплату страхового відшкодування. У звязку із цим за заявою ОСОБА_3 на виплату страхового відшкодування від 03.11.2006 р. позивачем на користь ОСОБА_3 було сплачено страхове відшкодування в межах його реальних збитків в сумі 9536,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6621 від 29.12.2006 р. та витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчої експертизи в розмірі 300 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 6268 від 15.12.2006р., ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у справі) повідомив, що автомобіль Мітсубісі державний НОМЕР_2 застрахований у ЗАТ «СК «ІНКОМСТРАХ». Тому ТДВ СК “Альфа-Гарант” направило претензію про відшкодування шкоди ЗАТ «СК «ІНКОМСТРАХ». 18.08.2008р. позивачем отримано відповідь, що цивільно правова відповідальність ОСОБА_1. не застрахована у ЗАТ «СК «ІНКОМСТРАХ». Згідно статті 27 закону України „Про страхування" до Страховика у межах фактичної виплати, перейшло право вимоги, яке потерпілий Страхувальник мав до особи, відповідальної за нанесення шкоди, тобто, до ОСОБА_1. Згідно статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого шеного права. Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, викладених у статті 1166 Цивільного кодексу України від 01.01.2004 року, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел зищеної небезпеки (автомобілів), відшкодовується на загальних підставах, а саме -шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант" отримало право вимагати від винної особи - ОСОБА_1 в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 9536,73 грн. та витрати, пов'язані з ДТП, а саме: витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 300,00 грн., а всього 9836,73 грн. Проте, ОСОБА_1 повідомив, що його цивільно - правова відповідальність застрахована у ТДВ «СК «Кредо»(Поліс № ВА/5215337). Тому ТДВ «СК «Кредо»зобов'язане відшкодувати збитки на користь ТДВ СК «Альфа - Гарант»у розмірі 9836,73 грн. Позивач направляв до відповідача претензію з регресними вимогами № 4268 від 08.10.2008 року з метою досудового врегулювання спору, але відповідач зобов'язань так і не виконав. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування збитків в сумі 9836,73 грн.

Позивач в судовому засіданні 02.02.2011 р. про відмову від позову не заявив, звернувся до суду з позовною заявою (уточненою) про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Кредо” відшкодування збитків в сумі 9836,73 грн., 1147,54 грн. пені за період з 17.11.2008 р. по 02.02.2011 р., 632,56 грн. річних за період з 17.11.2008 р. по 02.02.2011 р. і 2574,92 грн. інфляційних витрат, всього13891,75 грн. Подану суду заяву мотивовано тим, що станом на 02.02.2011 року (розглядом справи в судовому засіданні) відповідач не сплатив страхове відшкодування. Згідно з ст. 610 ЦК України прострочення є порушення зобов'язання. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просторочення, а також три відсотки річних від простороченої суми. Відповідно до п. 37.2 ст. 37 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожень день протрочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Розглянувши уточнену позовну заяву, дослідивши матеріали справи № 28/387/09-4/103/10 та заслухавши думку представника відповідача з цього приводу, судом уточнена позовна заява до розгляду не приймається, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, чинним процесуальним законодавством не передбачено право позивача на звернення до господарського суду з уточненою (зміненою) позовною заявою.

Відповідно до п. 3.7 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/289 від 18.09.1997 р. (з наступними змінами та доповненнями) зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача, а зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до позивача. Одночасна зміна предмету і підстави позову не допускається. Аналогічну правову позицію викладено в п. 2 інформаційного листа вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2008 р. У первісній позовній заяві вимоги про стягнення 1147,54 грн. пені, 632,56 грн. річних і 2574,92 грн. інфляційних витрат не заявлялися, оскільки позивач просив суд стягнути лише 9836,73 грн., що, як вбачається з матеріалів даної справи, є сумою відшкодування збитків. Первісні вимоги обґрунтовані положеннями Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/12-147-00076 від 23.11.2005 р. та приписами ст., ст. 1188, 1191 ЦК України, ст., ст. 2, 27 Закону України “Про страхування”, тобто не містять посилань на норми законодавства, якими визначено порядок стягнення пені. Таким чином, в поданій ТДВ СК “Альфа-Гарант” уточненій позовній заяві має місце одночасна зміна предмету і підстави позову, що є неприпустимим.

28.02.2011р. на адресу Госпрдарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливістю врегулюванням спору мирним шляхом, до зазначеного клопотання відповідаем було долучено проекти заяви про затвердження мирової угоди та текст мирової угоди. В судовому засіданні 14.03.2011р. представник позивача надав заяву про затвердження мирової угоди та текст мирової угоди, підписану та скріплену печатками представника позивача та відповідача. Згідно мирової угоди від 28.02.2011р. позивач та відповідач дійшли згоди про те, що відповідач зобов'язується сплатити в строк до 03.03.2011р. суму боргу, в межах суми позову заявлених по справі №28/387/09-4/103/10. Разом з тим, в судовому засіданні 14.03.2011р., позивачем надане платіжне доручення №290 від 14.03.2011р., яким підтверджується часткове погашенням відповідачем відшкодування збитків в сумі 9506,04 грн. Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість ТДВ СК “Кредо” перед позивачем становить 330,69 грн.

Треті особи на стороні позивача та відповідача в жодне судове засідання не прибули, письмові пояснення по суті спору, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надали, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджали. Про дату, час та місце розгляду справи № 28/387/09-4/103/10 треті особи на стороні позивача та відповідача були повідомлений належним чином.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2005 р. між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант” (позивачем у справі ) та Козаковою Світланою Іванівною (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у справі) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/12-147-00076.

За умовами Договору № 06/12-147-00076 від 23.11.2005 р. ОСОБА_3. були застраховані свої майнові інтереси, повязані з володінням, користуванням та експлуатацією автомобіля марки Деу Сенс, державний реєстраційний НОМЕР_1, від певних страхових ризиків, зокрема: збитків, внаслідок ДТП.

03.11.2006 р. о 12 год. 10 хвил. водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки Мітсубісі державний реєстраційний НОМЕР_2, на перехресті вул. Сєрова-Плеханова в м.Дніпропетровськ скоїв зіткнення з автомобілем марки Деу Сенс, державний реєстраційний НОМЕР_3, володільцем якого є ОСОБА_3., на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, під керуванням водія гр. ОСОБА_3 Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобілі, травмованих не має.

Факт вказаної ДТП підтверджується довідкою від 20.11.2006 р. № 8827, виданою Управлінням Деравтоінспекції УМВС в Дніпропетровській області.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2006 р. у справі № 3-7028/2006 гр. ОСОБА_1. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 124 КпАП України.

Внаслідок ДТП автомобіль марки Деу Сенс, державний реєстраційний НОМЕР_1, було пошкоджено, що також підтверджується довідкою від 20.11.2006 р. № 8827, виданою Управлінням Деравтоінспекції УМВС в Дніпропетровській області.

В результаті пошкодження автомобіля Деу Сенс йому було завдано шкоди, характер та обсяг якої підтверджуються Висновком фахівця автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу №118/11/06 від 10.11.2006 р., складеного фахівцем-автотоварознавцем- Варуха О.В.

Страховим актом № СТ/06/1376 від 06.12.2006 р. пошкодження автомобіля Деу Сенс, державний реєстраційний НОМЕР_1, в ДТП 03.11.2006 р. позивачем було визнано страховим випадком.

За заявою ОСОБА_3 на виплату страхового відшкодування від 03.11.2006 р. на користь заявника на підставі наказу № СТ/06/1376 від 06.12.2006р. було виплачено страхове відшкодування в сумі 9536,73 грн., шляхом перерахування даної суми на поточний рахунок ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням № 6621 від 29.12.2006 р., а також сплачені витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчої експертизи, що підтверджується платіжним дорученням № 6268 від 15.12.2006р.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. та статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної заподіяний збиток.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами цієї ж статті Цивільного кодексу України дано визначення поняття “джерело підвищеної небезпеки”, згідно якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоровю та майну третіх осіб водієм автомобіля Мітсубісі державний реєстраційний НОМЕР_2, застрахована в ТДВ «СК «Кредо»(відповідач у справі) згідно з Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі за текстом Договір ОСЦВВНТЗ) № ВА/5215337.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 1961-ІV від 01.07.2004 р. перший тип договору страхування ОСЦВВНТЗ укладається на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Як вбачається зі змісту довідки від 20.11.2006 р. № 8827, виданої Управлінням Деравтоінспекції УМВС в Дніпропетровській області, автомобіль Мітсубісі державний реєстраційний НОМЕР_2, належить ОСОБА_1

Відповідно до п. 2 Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/5215337 франшиза становить 510,00 грн.

Відповідно до ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазначила у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону встановлено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, ч до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, 08.10.2008 р. ТДВ СК “Альфа-Гарант” звернулось до відповідача з претензією вих. № 4268 з регресними вимогами про відшкодування майнової шкоди в розмірі 9836,73 грн.

Однак, відповідачем претензія за вих. № 4268 від 08.10.2008 р. залишена без відповіді та задоволення.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, зокрема є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України та 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що відповідач свої зобовязання з відшкодування майнової шкоди не виконав, тому у позивача виникло право вимоги в порядку регресу на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків до відповідача.

У звязку із частковим погашенням відповідачем відшкодуванням збитків в сумі 9506,04 грн. після направлення до суду позовної заяви № 7858/09-05 від 02.11.2009 р., що підтверджується платіжним дорученням №290 від 14.03.2011р., в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Таким чином, на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем становить 330,69 грн. відшкодування збитків.

Доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідач суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач відшкодування збитків в повному обсязі не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ТДВ СК “Альфа-Гарант” у розмірі 330,69 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ТДВ СК “Кредо” 330,69 грн. відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 22, 514, 526, 981, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, Законами України “Про страхування” і “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Кредо”, (69068, м.Запоріжжя, вул. Восьмого березня,34, код ЄДРПОУ 13622789, р/р № 26500050000003 у ПАТ КБ №Приватбанк», МФО 305299) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант”, (01133, м.Київ, бул.Л.Українки,26, код ЄДРПОУ 32382598, р/р № 26508063794100 у відділенні №537 АКІБ «УкрСиббанк»м.Київ, МФО 351005) 330 (триста) грн. 69 коп. відшкодування збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Кредо”, м.Запоріжжя на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант”, м.Запоріжжя 9506, 04 грн. відшкодування збитків провадження у справі припинити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “21” березня 20101 р.