Постанова № 14396913, 28.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2011 р. справа № 2а-22641/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Наумової К.Г.

при секретаріЧухляк О.О.

Постановлена у нарадчій кімнаті об 12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання Чухляк О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім БМС» (м.Донецьк)

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя

(м. Маріуполь)

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій незаконними

представники сторін: від позивача Ровицька Л.М. за довір.

від відповідача Гришакова Н.Є. за довір.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім БМС» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя (надалі ДПІ) про визнання дій ДПІ незаконними та скасування податкового повідомлення рішення від 10.09.2010 року № 0002012342/0.

Додатковою заявою від 25.10.2010р. позивач змінив свої позовні вимоги та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010р. №0002012342/0.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Фірма ТОМЬ», неаргументований та заснований на помилковому аналізі нормативно-правових актів. Позивач зазначив, що його контрагент є добросовісним платником податків, і угода виконана сторонами відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується відповідними первинними документами.. Позивач вважає, що він відобразив у податковій звітності податковий кредит відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, позивач зазначив, що наведений Закон не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів(у тому числі з причин невідображення ними податкових зобов»язань).Позивач також зазначив, що на теперішній час частково відсутні документи, у зв»язку з проведенням співробітниками ПМ ДПІ в м.Маріуполі 25.08.2010р. обшуку в його приміщенні та вилучені в ході обшуку бухгалтерські документи та записи.Позивач звернувся на адресу податкової міліції з письмовою заявою про повернення документів відносно взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, але на теперішній час документи не повернені.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому проти позову заперечив посилаючись на ті обставини, що з аналізу господарської діяльності контрагента позивача ПП «Фірма ТОМЬ» вбачається, що його діяльність здійснюється поза межами правового поля, а відносини між позивачем та даним підприємством є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися укладеними угодами(правочинами), тобто угода, укладена між позивачем та ПП «Фірма ТОМь», має ознаки нікчемності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім БМС» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №33393422, перебуває на податковому обліку у Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м.Маріуполя та зареєстрований як платник податку на додану вартість - свідоцтво №100162488 від 02.02.2009р.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Фірма ТОМЬ» відомостей за період 01.12.2009р. по 31.12.2009р., результати якої оформлені актом перевірки №2069/23-2/33393422 від 17.08.2010р.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 року № 0002012342/0, яким позивачеві згідно з п.п. ”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 750 грн.00 коп., у тому числі основний платіж 500 грн., штрафні(фінансові) санкції 250 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 500грн. стало порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ) в частині завищення податкового кредиту сум податку на додану вартість за грудень 2009р. в сумі 500 грн.

Вказане порушення, на думку ДПІ, виникло внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) за нікчемною угодою, укладеною між позивачем та ПП «Фірма ТОМь». Так, в ході проведення даної перевірки податковою інспекцією був відпрацьований ланцюг постачальника позивача - ПП «Фірма ТОМЬ».

Актом перевірки встановлено , що господарські операції за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., відображені у податковій звітності щодо придбання ТМЦ автомобільних шин Lassa 205/55R 16 позивачем від ПП «Фірма ТОМЬ» на загальну суму 3000 грн., у т.ч. ПДВ 500грн. відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст..216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з їх недійсністю. Відомості, викладені у поданій до Жовтневої МДПІ м.Маріуполя податковій звітності за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. не відповідають дійсності, так як придбання товарів(робіт, послуг) від вищевказаного підприємства фактично не було. В ході проведенняґ перевірки не встановлено факту передачі товарів(послуг)від ПП «Фірма Томь» до підприємств-покупців, у зв»язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м.Маріуполя було проведено невиїзну позапланову перевірку ПП «Фірма Томь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р., яка оформлена актом від 29.06.2010р. №290/23-1/22041152.

Актом перевірки встановлено наступні обставини.

Фактично підприємство знаходиться за адресою:87500, м.Маріуполь, вул..Льотна, буд.8.

У періоді, який перевірявся, зареєстрований як платник податку на додану вартість(свідоцтво від 01.01.2009р. №013782).

ПП «Фірма ТОМЬ» у період, що перевірявся, мало право займатися, зокрема, оптовою торгівлею будівельними матеріалами;іншими видами оптової торгівлі.

Загальна чисельність працюючих на підприємстві відповідно до даних 1-ДФ склала: станом на 01.07.2008р. 3 особи, у т.ч. за сумісництвом 1 особа; станом на 01.10.2008р. 3 особи, у т.ч. за сумісництвом 1 особа.

При проведенні аналізу податкової звітності ПП «Фірма Томь» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ на момент проведення перевірки за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. підприємство задекларувало згідно декларацій дані, якими податковим органом встановлені розбіжності, зокрема, у грудні 2009р.(на час здійснення господарської операції) загальна сума податкових зобов»язань з ПДВ складає 85564 грн., загальна сума податкового кредиту 12625 грн., розрахунки за звітний період 0 грн.

Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні.

З урахуванням цих фактів ДПІ в Ілічівському районі зробила висновок про здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма Томь» за межами правового поля.На думку податкового органу, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Фірма Томь» та контрагентами є такими , що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Висновком акту перевірки підтверджено порушення ПП «Фірма Томь» вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216 ЦК України.Товар(послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст..662,655 та 656 ЦК України.Перевіркою встановлено відсутність об»єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів(послуг) з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., які підпадають під визначення ст..3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивачем на підставі біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу №020282 від 11.09.2008р. було придбано автомобіль марки RENAULT Megan 2006 року випуску.

Згідно акту приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 30.09.2008р. технічний стан зазначеного автомобіля відповідає нормам, за виключенням автошин, які не можуть використовуватись через високу ступінь зносу, у зв»язку з чим потребують заміни.

Позивачем було винесено наказ №10 від 08.05.2009р. про придбання нових автошин на автомобіль НОМЕР_1 в кількості 4 шт., у зв»язку із зношуванням .Зобов»язано водія ОСОБА_3 встановити нові автошини на автомобіль НОМЕР_1 та головного бухгалтера ОСОБА_4 списати старі автошини в кількості 4шт.

На підставі цього наказу водій позивача ОСОБА_3 прийняв автошини Нокиан 205/55R 16 в кількості 4 шт., що підтверджується накладно-вимогою на відпуск(внутрішнє переміщення) від 29.05.2009р.

Позивачем було винесено наказ №43 від 26.12.2009р. про придбання нових автошин на автомобіль НОМЕР_1 в кількості 4 шт., у зв»язку із зношуванням .Зобов»язано водія ОСОБА_3 встановити нові автошини на автомобіль НОМЕР_1 та головного бухгалтера ОСОБА_4оформити бухгалтерські документи по придбанню нових автошин та списанню старих у відповідності до вимог діючого законодавства.

На підставі цього наказу водій позивача ОСОБА_3 прийняв автошини Lassa 205/55R 16 в кількості 4 шт, що підтверджується накладно-вимогою на відпуск(внутрішнє переміщення) від 29.12.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Фірма ТОМЬ» було укладено угоду купівлі-продажу автомобільних шин Lassa 205/55R 16 в кількості 4 шт., виконання якої підтверджується рахунком №711 від 25.12.2009р., накладною №711 від 29.12.2009р., податковою накладною №711 від 29.12.2009р. на суму 3000 грн., у т.ч. ПДВ 500 грн.

Позивач сплатив отриманий товар, що засвідчується платіжним дорученням №21 від 28.12.2009р. на суму 3000 грн.

Наведені автошини використовуються у господарській діяльності позивача, що підтверджується карткою обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, спірна господарська операція позивача з ПП «Фірма ТОМь» має реальний товарний характер.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Як встановлено п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутностізараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

П.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

У відповідності до вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П. 1.4. ст. 1 Закону визначено, що поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Згідно п. 3.1. ст.. 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

П. 3.2. ст.. 3 Закону визначений перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування.

П. 10.1. ст.. 10 Закону визначене коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

П. 10.2. ст.. 10 Закону передбачено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за достовірність та своєчасність визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Аналіз наведених норм доводить, що об»єктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту.

У даному випадку суд повинен дослідити обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, тобто фактичне їх здійснення сторонами, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Додатково, для цілей податкового обліку, крім самого факту придбання, повинно встановити зв»язок між фактом придбання з господарською діяльністю.Але цей факт не повинний доказуватись виключно первинними документами. В якості доказів можуть бути використані і внутрішні документи(розпорядження, накази керівника, тощо).

Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що висновок акту перевірки спростовується зібраними по справі доказами.

Факт придбання та оплати автошин за угодою купівлі-продажу підтверджується рахунком №711 від 25.12.2009р., накладною №711 від 29.12.2009р., податковою накладною №711 від 29.12.2009р. та платіжним дорученням.

Посилання відповідача стосовно розбіжностей між податковими зобов»язаннями з ПДВ підприємства та податковим кредитом його контрагентів, то слід зазначити, що до матеріалів справи надано копію податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Фірма Томь» за грудень 2009р., у якій по р.8.1 було зменшено суму податкового зобов»язання, у зв»язку з самостійним виправленням помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації, на 31807 грн..По р.9 загальна сума податкових зобов»язань складає 85564 грн.

Загальна сума податкового кредиту по р.17 декларації складає 12625 грн. По р. 24 залишок від»ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду 93929 грн.По р.26 залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 93929 грн.До наданої декларації надані розрахунки коригування сум ПДВ за грудень 2009р. та розрахунок бюджетного відшкодування за грудень 2009р.

Таким чином, з наданої декларації вбачається, що сума податкового зобов»язання з податку на додану вартість перевищує суму ПДВ, включену до податкового кредиту позивачем за спірною операцією.

Крім того, до матеріалів справи надані копії розшифровок податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП «Фірма Томь» за 2009 рік, з яких вбачається, що ПП «Фірма Томь» віднесло до податкових зобов»язань суму ПДВ 500 грн. за господарською операцією, укладеною з позивачем.

Стосовно відсутності у ПП «Фірма Томь» основних засобів та виробничих потужностей, то за спірною угодою ПП «Фірма Томь» було продано 4 автошини. Відповідач не довів, що продаж вказаного товару вимагає від ПП «Фірма Томь» наявності виробничих потужностей та основних засобів.

Таке саме стосується і наявності на підприємстві 2 працюючих осіб. Цей факт не є показником того, що господарська операція з продажу автошин за угодою купівлі-продажу вимагала певної кількості працівників у штаті ПП «Фірма Томь». За таких підстав, цей факт також не може підтвердити неможливість здійснення господарської операції.

Зберігання отриманого товару підтверджується карткою обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, з якої вбачається, що автошини Lassa 205/55R 16 в кількості 4 шт. зберігаються та обіковуються на підприємстві.

За приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, відповідач не довів того факту, що позивач не придбав у ПП «Фірма ТОМь» та в подальшому не використовував в власній господарської діяльності автошини за угодою курівлі-продажу автошин Lassa 205/55R 16 в кількості 4 шт. за накладною №711 від 29.12.2009р., тобто відповідачем не доведені факти нікчемності правочину за цією господарською операцією.

За таких підстав, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 500 грн.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно до вимог п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз наведеного доводить, що укладена угода була фактично виконана сторонами, контрагент позивача відобразив цю господарську операцію у податковій звітності та задекларував податкові зобовязання до бюджету, відповідно ця операція може бути об»єктом оподаткування та підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, визначення позивачеві податку на додану вартість в розмірі 500 грн. є неправомірним.

Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, неправомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 500 грн. призводить до неправомірності застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 250 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення не може вважатись обґрунтованим та законним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім БМС» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя (надалі ДПІ) про визнання скасування податкового повідомлення рішення від 10.09.2010 року № 0002012342/0 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3грн.40коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 712, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя від 10.09.2010 року № 0002012342/0, яким позивачеві донараховано суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 500 грн. та штрафні(фінансові) санкції в розмірі 250 грн..

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім БМС» витрати по сплаті судового збору у сумі 3грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено та підписано 09 березня 2011 р.

Суддя Наумова К.Г.