Постанова № 14396570, 17.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2322/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді

при секретаріКаморнікові Д.Ю.

за участю представників Христиченко Н.О., Заліщук І.Б., Смирнова О.В., представників відповідача Скакун І.А., Саєнка С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Легіон» до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання недійсною вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Легіон» (далі «позивач» або «ПП «Легіон») звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (далі «відповідач» або «УПФУ») про визнання недійсною вимоги про сплату боргу. Позовні вимоги вмотивовані тим, що вимога про сплату боргу, яка складена УПФУ за наслідками перевірки позивача, суперечить приписам Законам України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва». Просили визнати недійсною вимогу про сплату боргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька №10 від 01.02.2011 в сумі 62286,98 гривень.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, вказували на те, що позивач у 2004 році був платником єдиного податку і відповідно до приписів Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» був звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Крім того, відповідно до Закону України від 16 березня 2006 року №3583-IV «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року» відповідач не мав права на донарахування страхових внесків. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просили в задоволенні позову відмовити. Надали заперечення на позов, в яких вказували на те, що позивач відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальником і тому мав сплачувати страхові внески за ставкою 32% та 4% з суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оскільки страхові внески не входять до системи оподаткування і на них не розповсюджується дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Легіон» зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Донецької міської ради 06 вересня 1999 року, номер запису 1266120 0000 003679.

06.09.1999 Приватне підприємство «Легіон» було взято на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька за №05-17-03-4690.

У період з 01.09.2002 по 01.04.2005 Приватне підприємство «Легіон» перебувало на спрощеній систему оподаткування, як платник єдиного податку за ставкою 10%.

В період з 12.01.2011 по 31.01.2011 управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька була проведена планова виїзна перевірка ПП «Легіон» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.09.2002 по 01.12.2010. За результатами перевірки був складений акт «Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Легіон» (скорочена назва згідно статуту ПП «Легіон»), код ЄДРПОУ 30544596, з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.09.2002р. по 01.12.2010р. та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2002р. до 01.12.2010р.».

За висновками акту позивач у 2004 році порушив ст.ст. 17,19 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внаслідок чого йому були донараховані страхові внески по ставці 32% та 4% з суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. З урахуванням переплати до Пенсійного фонду за період з 2005 по 2009 роки, остаточно позивачу було визначено до сплати страхових внесків за ставкою 32% - 55944,69 гривень, за ставкою 4% - 6342,29 гривень, а загалом 62286,98 гривень.

01.02.2011 на підставі акту відповідачем була складена вимога про сплату боргу №Ю-45 на суму 62286,98 гривень.

Преамбула Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту Закон №1058-IV), розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно п.1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV цей Закон набув чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно ст. 1 Закону №1058-IV страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону №1058-IV поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (ст. 5 Закону №1058-IV).

Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 Закону №1058-IV, зокрема, є підприємства створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону №1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частина 6 ст. 20 Закону №1058-ІV передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.

Відповідно до пп. 1 ч. 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору.

Статтею 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №400/97-ВР) встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до п.1 ст. 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Стаття 4 Закону №400/97-ВР (в редакції, що діяла у 2004 році) передбачала, що для платників збору, визначених пунктом 1 ст. 1 цього Закону де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.

Указ Президента України 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 №746/99, передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Тобто, вказаним вище Указом Президента України регулюються відносини повязані зі сплатою податків, зборів інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески, як зазначалося вище, не відносяться до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 березня 2006 року №3583-IV «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року» (далі Закон №3583-IV) суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року №2285-IV, не вважати заборгованістю.

Статтею 2 Закону №3583-IV встановлено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Позивачем не надано доказів того, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які були сплачені ним в складі єдиного податку протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, не були зараховані на його особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року №2285-IV.

З урахуванням наведеного, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідач не мав права на донарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до з пунктів 1,2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу №10 в сумі 62286,98 гривень 01 лютого 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька не приймалася, а вимога про сплату боргу №Ю-45 на суму 62286,98 гривень була виставлена управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем, присудженню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Легіон» до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання недійсною вимоги про сплату боргу №10 від 01.02.2011 в сумі 62286,98 гривень.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні в присутності представників сторін 17 березня 2011 року.

Постанова в повному обсязі складена 22 березня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.