Ухвала суду № 14377061, 16.03.2011, Апеляційний суд Запорізької області

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 ц- 1174/2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Громов І.Б.

Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14»березня 2011 року. м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

Суддів: Стрелець Л.Г.,

Кочеткової І.В.

При секретарі: Мосіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2009 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернувся в суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позові зазначено що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, умови якого відповідач в добровільному порядку та в повному обсязі не виконує, тому в нього виникла заборгованість по кредитному договору № 6353-127К від 05.12.2007 року у сумі 92445,09 гривень, що підтверджується актом звірки залишків заборгованості за кредитним договором від 03.12.2010 року.

При укладенні кредитного договору ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання повернути кредит до 05.12.2022р. та сплачувати відсотки за користування кредитом позивачу, згідно процентної ставки 17,0% річних.

Між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 6353-127П від 05.12.2007р. Згідно договору поруки ОСОБА_4 є поручителем ОСОБА_3 за кредитним договором. Для забезпечення виконання ОСОБА_3 основного зобов'язання за кредитним договором між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»було укладено іпотечний договір № 6353-1271 від 05.12.2007р.

Згідно іпотечного договору ОСОБА_3 передав в іпотеку позивачу однокімнатну квартиру, загальною площею - 36,41 м.2 та житловою - 19,8 м.2 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про власність № 76 від 21.12.1999р., виданого ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат».

ОСОБА_3 не виконав належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування ним, що відповідно до ст. 610 ЦК України, є порушенням зобов'язань.

Позивач просив суд стягнути з відповідачів 92445 гривень 09 копійок заборгованості за кредитним договором та звернути стягнення на предмет іпотеки АДРЕСА_1

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит»(рахунок 37390010900980 в філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731, код ЄДРПОУ 25821086) заборгованість по кредитному договору у сумі 92445 (дев'яносто дві тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 09 коп.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит»(рахунок 37390010900980 в філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731, код ЄДРПОУ 25821086) суму судового збору у розмірі 924,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_3 вказують, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просять його змінити: стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору у сумі 7938,63 грн. (сім тисяч девятсот тридцять вісім ) грн. 63 коп., а також стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму судового збору у розмірі 79,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень. В іншій частині позов залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки апеляційна скарга не містить ніяких доводів та заперечень.

Апеляційний суд приходить до висновку, що у вказаній частині рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та розяснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” апеляційним судом не перевіряється.

В частині часткового задоволення позовних вимог АТ „Банк „Фінанси та Кредит” та стягнення на їх користь в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитнимдоговором 92445 грн.09 коп.,витрат на сплату судового збору у розмірі 924,45 грн. та витрат на ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн., рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вірно застосував для вирішення спору такі матеріального права як ст. ст. 526,527,530 ЦК України , які регулюють відносини з загальних умов виконання зобовязань належними сторонами у встановлений строк

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 взятих на себе обовязків за кредитним договором не виконує, не сплачує поточних платежів та нарахованих процентів по кредиту з вересня 2009 року, у звязку з чим утворилась заборгованість. Сума заборгованості узгоджується з актом звірки залишків заборгованості за кредитним договором від 03.12.2010 року. Ці обставини відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Нормами ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України .

Отже, за змістом викладених вище норм закону звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у звязку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобовязань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

Довод апеляційної скарги про те, що в разі відмови суду у задоволенні позову банку про розірвання кредитного договору останній має право лише на отримання суми заборгованості, що утворилася на час ухвалення рішення, не можна вважати правильним, оскільки він суперечить нормам ч. 2 ст. 1050 ЦК України .

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, зясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог банку в частині стягнення заборгованості по кредитному договору у сумі 92445 ( девяносто дві тисячі чотириста сорок п”ять гривен 09 коп..

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст.303, 307,308,313-315,317 ЦПК України , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: