Постанова № 14362668, 09.03.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-1561/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І.Г., Голоти Л.О.

при секретарі Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Шлапак В.С., представник на підставі довіреності

відповідача - Шкурін Р.С., Миколенко Р.Л., Гайдай А.В., представники на підставі довіреностей

представник прокуратури не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Агро-Тера" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агро-Тера" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.04.2010 року звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень: №0000023500/0 від 06.04.2010 р., яким позивачу визначено до сплати податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 1495070,50 грн., в т.ч.: за основним платежем 1049167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 445903,50 грн.; №0000013500/0 від 06.04.2010 р., яким позивачу визначено до сплати податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1610 712 грн., в т.ч.: за основним платежем 1073808 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 536904 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задоволити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом І інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та не повно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, позивач вважає, що висновки акту перевірки та постанова суду першої інстанції базується на порушеннях платником податку п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме не підтвердження валових витрат підприємства відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Зазначені висновки були зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з підприємствами ТОВ “Пром СВД” та ТОВ “АБС Технологія”, а саме: договорів купівлі-продажу насіння соняшника, договорів зберігання насіння соняшника та договорів на транспортування насіння соняшника. Невірними позивач вважає висновки щодо відсутності даних підприємств за юридичною адресою, оскільки факт відсутності підприємств встановлювався на дату проведення перевірки, а не на весь час діяльності підприємства, а можливість перебування підприємств за будь-якою іншою адресою не досліджувалась.

Також судом І інстанції не враховано те, що перевірку було проведено лише на підставі первинних документів підприємства, вилучених під час проведення обшуку. Окрім того, не з'ясовано чи надавалось керівниками ТОВ “Пром СВД” та ТОВ “АБС Технологія” право на підпис первинної документації іншим особам.

Таким чином, позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток не за сукупними показниками діяльності підприємства за певний період, а лише за господарськими операціями з конкретними контрагентами.

Стосовно податкових зобов'язань по податку на додану вартість, позивач вказує, що особою, яка має право виписувати податкову накладну Порядком № 165 від 30.05.1997 року, визначено юридичну особу, зареєстровану платником ПДВ, а не конкретну особу. А тому, висновки суду щодо недійсності податкових накладних з підстав заповнення її іншою особою, ніж встановлено п. 2 даного Порядку є безпідставними.

Крім того, позивач вважає що усі висновки, зроблені судом І інстанції базуються виключно на припущеннях та невірному тлумаченні норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивач підтримав апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на її безпідставність. Також відповідачем подані письмові заперечення, відповідно до яких вважає, що оскаржуване судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими. Також відповідач зазначає, що проведеною перевіркою встановлено неотримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, а також неотримання послуг по зберіганню та транспортуванню насіння соняшнику від ТОВ “Пром СВД” та ТОВ “АБС Технологія”, що спричинило переважне формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сумнівних фінансових операцій. На думку відповідача, позивачем укладались угоди без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим такі дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а тому висновки податкового органу, зафіксовані в акті перевірки, відповідають дійсним обставинам справи.

Представник прокуратури у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду від 21.01.2011 року, - скасуванню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом І інстанції, на підставі направлення від 11.03.2010 р. №108/35, виданого ДПА у Вінницькій області, у відповідності до постанови слідчого СУ ГУМВС у Вінницькій області “Про проведення позапланової документальної перевірки” від 18.01.2010 року в рамках кримінальної справи №09040466 та згідно з наказом ДПА у Вінницькій області від 11.03.2010 року №107, працівниками ДПА у Вінницькій області з 12.03.2010 року по 22.03.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства “Агро-Тера” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.

За результатами перевірки складено акт №100/35/33892145 від 23.03.2010 р. (а.с.7-44 т.с.1), згідно з висновками якого встановлені порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1049 167 грн.; п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1073 808 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 06.04.2010 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення, а саме: №0000013500/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1610 712 грн., в т.ч.: за основним платежем 1073 808 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 536 904 грн.; та №0000023500/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 1495070,50 грн., в т.ч.: за основним платежем 1 049167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 445903,50 грн. (а.с.63,64 т.с.1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд І інстанції дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами. Також вказано, що в ході судового розгляду встановлено факт невідповідності дійсним обставинам усіх первинних документів, в тому числі податкових накладних, та факт укладання договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, або факту узгодженості дій платника податків з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальникам товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань, є підставою неправомірного віднесення відповідних сум до податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд І інстанції прийшов до висновку, що первинні документи, отримані від ТОВ “Пром СВД” та ТОВ “АБС Технологія” з підписами директорів цих підприємств ОСОБА_6 та ОСОБА_7., оформлені не належним чином, а тому витрати на придбання послуг, отриманих від зазначених підприємств не можуть бути віднесені ПП “Агро-Тера” до складу валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період.

Крім того, судом критично оцінено доводи позивача щодо встановлення факту відсутності ТОВ “Пром СВД” та ТОВ “АБС Технологія” за юридичними адресами лише на дату проведення перевірки, а не за весь час діяльності цих підприємств.

Таким чином судом І інстанції встановлено, що в порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1049 167 грн.; п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, на загальну суму 1073 808 грн. А тому, податкові повідомлення-рішення від 06.04.2010 р. №0000023500/0 та №0000013500/0 визнано правомірними.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон №334), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Відповідно до договорів купівлі-продажу, укладеного 29.08.2008 року між ТОВ “Пром СВД” (продавець) та ПП "Агро-Тера" (покупець), останнім отримано товарно-матеріальні цінності - насіння соняшника. Відповідно до даного договору продавець передає товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар (п.1.1 договору). Товар передається продавцем покупцю в м. Вінниці, за домовленістю сторін, покупець компенсує транспортні витрати продавця (п.1.4 договору). Ціна товару складає 1378699,93 грн., в тому числі ПДВ - 229783,32 грн. (п. 2.2 договору). Продавець зобов'язаний оформити та передати покупцю необхідну документацію: матеріальну, податкову накладні (б), в ) п. 3.1 договору). Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар, а також транспорті послуги (а),б) п. 3.4 договору) (том 1 а.с. 71-75)

Згідно договору купівлі-продажу від 08.08.2008 року ПП. “Агро-Тера” (покупець) отримало товарно - матеріальні цінності лак та грунт від ТОВ “Пром - СВД” (продавець). Згідно даного договору: продавець зобов'язується реалізувати покупцю товар: лак основа в кількості 1000 кг та грунт в кількості 350 кг. Загальна сума 93500 грн. (п. 1.2 договору). Продавець передає товар у м. Вінниця, а Покупець повинен прийняти його та оплатити (п. п.2.1 договору).

Також ПП „Агро-Тера" (покупець) отримало товарно-матеріальні цінності - насіння соняшника від TOB „АБС Технологія", ЄДРПОУ -32627323, м. Дніпропетровськ (продавець) згідно укладеного договору купівлі-продажу товарів б/н від 26.02.2009р. Згідно пунктів договору: продавець передає товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору). Товар передається продавцем покупцю в м. Вінниця, за домовленістю сторін. Покупець компенсує транспортні витрати продавця (п.п.1.4. ). Ціна товару складає 1015200 грн., в т.ч. ПДВ - 169200 грн. (7.2.2 договору) Продавець зобов'язаний оформити та передати покупцю необхідну документацію (п.п. б), в) п.3.1 договору). Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар, а також транспортні послуги (п.п. а), б) п. 3.4 договору).

Згідно договору купівлі-продажу товарів від 26.02.2009р. - ПП „Агро-Тера" (покупець) отримало товарно-матеріальні цінності - насіння соняшнику від TOB „АБС Технологія" (продавець). У відповідності до пунктів договору : продавець передає товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар (п. п. 1.1 договору). Товар передається продавцем покупцю в м. Вінниця, за домовленістю сторін. Покупець компенсує транспортні витрати продавця (п.1.4 договору). Ціна товару складає 1557937,95 грн., в т.ч. ПДВ - 259656,33 грн. (п..2.2 договору). Продавець зобов'язаний оформити та передати покупцю необхідну документацію ( п.п.б), в) п 3.1 договору). Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар, а також транспортні послуги (п.п. а), б) п. 3.4 договору).

Крім того, між ПП „Агро-Тера" та TOB „АБС Технологія" були заключені договори зберігання насіння соняшнику. Згідно пункту 1.2 товар передано ПП „Агро-Тера" (поклажедавцем) на зберігання TОB „АБС Технологія", м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 15/203, зокрема: договора зберігання від 28.01.2009 року, від 20.03.2009 року; від 20.03.2009р.; від 26.02.2009 року ; від 02.03.2009 року; від 21.04.2009 року.

Також, між ПП „Агро-Тера" та TOB „АБС Технологія" було укладено договір купівлі-продажу (довгостроковий) від 01.06.2009 р. про постачання виробничого обладнання (том 1 а.с.103).

Згідно із п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 334, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) відносяться до складу валових витрат.

Таким чином, витрати понесені ПП "Агро-Тера", у звязку із виконанням даних договорів, прямо повязані із організацією, веденням позивачем власної господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334).

Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”).

Факт здійснення позивачем господарських операцій по вищевказаним договорам, укладеним із ТОВ “Пром СВД”, ТОВ "АБС Технологія", стверджується видатковими накладними, податковими накладними та актами виконаних робіт та наданих послуг, а також квитанціями до прибуткових касових ордерів.

По договору від 29.08.2008 року: 1) видаткова накладна від 29.08.2008 року № 29-08-08 на загальну суму 1378699,93 грн., в тому числі ПДВ - 229783,32 грн. - за насіння соняшнику у кількості 81 тон.; 2) податкова накладна від 29.08.2008 року № 8 на загальну суму 1378699,93 грн., в тому числі ПДВ - 229783,32 грн.

По договору від 08.08.2008 р. отримання товару ПП „Агро-Тера" від TOB „Пром СВД" підтверджується : 1) видаткова накладна від 08.09.2008 року №9-00080908 на загальну суму 75735 грн., в т.ч. ПДВ - 12622,50 грн. - за лак та грунт.; 2) податкова накладна від 08.09.2008 року №80908 на загальну суму 75735 грн., в т.ч. ПДВ - 12622,50 грн.

По договору від 26.02.2009р. отримання товару ПП „Агро-Тера" від TOB „АБС Технологія" підтверджується : 1) видаткова накладна від 26.02.2009 року №10-0000012 на загальну суму 1015200 грн., в т.ч. ПДВ - 169200 грн. - за насіння соняшнику у кількості 432 тони.; 2) податкова накладна від 26.02.2009 року №12 на загальну суму 1015200 грн., в т. ч. ПДВ- 169200 грн.

По договору купівлі-продажу товарів від 26.02.2009р: 1) видаткова накладна від 02.03.2009 року №10-0000032 на загальну суму 1557937,95 грн., в т.ч. ПДВ - 259656,33 грн. - за насіння соняшнику у кількості 740 тон.; 2) податкова накладна від 02.03.2009 року №32 на загальну суму 1557937,95 грн., в т.ч. ПДВ - 259656,33 грн.

По договору зберігання від 28.01.2009 року : 1) акт надання послуг по зберіганню від 03.03.2009р. №3 на загальну суму 53136 грн., в т.ч. ПДВ - 8856 грн.; 2) податкова накладна від 03.03.2009р. №34 на загальну суму 53136 грн., в т.ч. ПДВ - 8856 грн.

По договору зберігання від 20.03.2009 року: 1) акт надання послуг по зберіганню від 20.03.2009р. №4 на загальну суму 81696 грн., в т.ч. ПДВ - 13616 грн. 2) податкова накладна від 20.03.2009р. №35 на загальну суму 81696 грн., в т.ч. ПДВ -13616 грн.

По договору зберігання від 26.02.2009 року : 1) акт надання послуг по зберіганню від 31.03.2009р. №5 на загальну суму 79315,20 грн., в т.ч. ПДВ - 13219 грн.; 2) податкова накладна від 31.03.2009р. №42 на загальну суму 79315,20 грн., в т.ч. ПДВ - 13219 грн.

По договору зберігання від 02.03.2009 року : 1) акт надання послуг по зберіганню від 30.04.2009р. №11 на загальну суму 167476,80 грн., в т.ч. ПДВ - 27912,80 грн.; 2) податкова накладна від 20.04.2009р. №51 на загальну суму 167476,80 грн., в т. ч. ПДВ - 27912,80 грн.

По договору зберігання від 21.04.2009 року : 1) акт надання послуг по зберіганню від 30.04.2009р. №11 на загальну суму 27600 грн.. в т.ч. ПДВ - 4600 грн.; 2) податкова накладна від 30.04.2009р. №59 на загальну суму 27600 грн., в т.ч. ПДВ - 4600 грн.

По договору купівлі-продажу (довгостроковий) від 01.06.2009 р. про постачання виробничого обладнання: 1) видаткова накладна від 15.06.2009 року №РН-0076 на загальну суму 520000 грн., з т.ч. ПДВ - 86666,67 грн. - жаровня 1шт. 2) податкова накладна від 15.06.2009 року №76 на загальну суму 520000 грн., в т.ч. ПДВ - 86666,67 грн.; 3) видаткова накладна від 17.06.2009 року №РН-0079 на загальну суму 520000 грн., з т.ч. ПДВ - 86666,67 грн. - жаровня 1шт.; 2) податкова накладна від 17.06.2009 року №79 на загальну суму 520000 грн., в т.ч. ПДВ - 86666,67 грн.; 4) видаткова, накладна від 27.03.2009 року №10-0000038 на загальну суму 192152,05 грн., в т.ч. ПДВ - 32025,34 грн. 5) податкова накладна від 27.03.2009 року №38 на загальну суму 192152,05 грн., в т.ч. ПДВ - 32025,34 грн.; 5) видаткова накладна від 27.03.2009 року №10-000037 на загальну суму 11552 грн., в т.ч. ПДВ - 1925,33 грн. - шафи металеві; 6) податкова накладна від 27.03.2009 року №37 на загальну суму 11552 грн., в т.ч. ПДВ - 1925,33 грн.; 7) видаткова накладна від 29.05.2009 року №10-0000017 на загальну суму 288000 - грн., в т.ч. ПДВ - 48000 грн. - прес 3 шт.; 8 )податкова накладна від 29.05.2009 року №17 на загальну суму 288000 грн., в т.ч. ПДВ - 48000 грн.

Також TOB «АБС Технологія»виконувало роботи по транспортуванню насіння соняшнику для ПП „Агро-Тера". Факт виконання робіт підтверджено наступними документами: 1) акт виконаних робіт від 26.03.2009р. на загальну суму 367250 грн., в т.ч. ПДВ -61208,33 грн.; 2) податкова накладна від 26.03.2009 року №36 на загальну суму 367250 грн., в т.ч. ПДВ-61208,33 грн.; 3) акт виконаних робіт від 30.03.2009р. на загальну суму 285090 грн., в т.ч. ПДВ -47515 грн.; 4) податкова накладна від 30.03.2009 року №39 на загальну суму-285090 грн., в т.ч. ПДВ-47515 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в податкових накладних та актах виконаних робіт/послуг не вказана інформація, згідно якої можливо зробити висновок про отримані послуги. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених ПП «Агро-Тера»до складу валових витрат.

Отже, первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, є підставою для відображення в бухгалтерському та в податковому обліках операцій з отримання матеріальних цінностей.

Суд І інстанції, посилаючись на безтоварність, прийшов до висновку про незаконність віднесення позивачем до складу валових витрат сум по даним договорам, оскільки, на думку суду першої інстанції, такі правочини не були спрямовані на реальне здійснення господарських операцій та є оформлені лише документально. Так, суд І інстанції вказує на відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по поставці, зберіганні товарів (робіт, послуг) та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується з такою правовою позицією, оскільки даний висновок зроблено без дослідження всіх доказів.

У матеріалах справи наявні видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт та наданих послуг, що оформлені у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Окрім того, Вінницькою МДПІ не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача, а також висновків суду про безтоварність проведених позивачем господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Стосовно того, що перевірку позивача було проведено у відповідності до постанови слідчого СУ ГУМВС у Вінницькій області “Про проведення позапланової документальної перевірки” від 18.01.2010 року в рамках кримінальної справи №09040466, в якій також здійснено ряд почеркознавчих експертиз щодо встановлення належності підписів у податкових накладних посадовим особам ПП «Агро-Тера», ТОВ «Пром-СВД», ТОВ «АБС Технологія». Надаючи оцінку цим доказам, а також протоколам допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд І інстанції встановив факт не підписання вказаних накладних директорами ТОВ «Пром СВД», ТОВ «АБС Технологія», що на думку суду І інстанції вказує на безтоварність операцій.

Разом з тим, судом І інстанції не враховано та не надано правову оцінку наявній в матеріалах справі постанові від 18.10.2010 року, якою кримінальна справа № 09040466 відносно посадових осіб ПП «Агро-Тера»закрита, за відсутністю в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Вказане рішення було прийняте на підставі проведених у кримінальній справі слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, з урахуванням вищевказаних висновків експертиз.

Суд першої інстанції на підтвердження висновків щодо фіктивності угод укладених позивачем із вказаними підприємствами посилався на інформацію викладену у протоколах допиту свідків, згідно яких особи, зареєстровані директорами вказаних підприємств, згідно яких: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств не мали. Проте поряд з цим, на момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній, кримінальна справа по даному факту закрита.

Колегія суддів приходить до висновку, що створення юридичної особи (зокрема за викраденими, загубленими чи підробленими документами) навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Слід зауважити, що видані підприємствами-контрагентами на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, при винесені оскаржуваної постанови судом І інстанції не зазначено, яким саме вимогам вищевказаної норми закону не відповідають податкові накладні, видані позивачеві.

Довідкою ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 10553/7/290-10 від 03.03.2010 року підтверджено, що ТОВ «АБС Технологія» не знаходиться на податковому обліку в ДПІ Жовтневому районі м. Дніпропетровська, так як з 2010 року підприємство було передано на облік в ДПІ у м. Рівне. Вказаною довідкою також повідомлено, що протягом 2008-2009 років ТОВ «Пром - СВД» та ТОВ «АБС Технологія» сплачували наступні податки: податок на прибуток приватних підприємств; податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); податок з доходів найманих працівників, комунальний податок. Окрім того, згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової адміністрації України ТОВ «Пром СВД» та ТОВ «АБС Технологія» на період укладення угод з позивачем мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які анулювали ТОВ «Пром СВД»- 28.04.2009 року, ТОВ «АБС - Технологія»- 03.08.2009 року.

Той факт, що за місцем реєстрації юридичних осіб відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності жодним чином не свідчать про фіктивність угод, укладених такими юридичними особами із позивачем.

На момент укладення та виконання договорів купівлі продажу, зберігання, видачі податкових накладних підприємства контрагенти були зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцями, що були зареєстрованими платниками податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. Згідно яких, в разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, завищення податкового кредиту на суму 1103474 грн. не знайшли свого документального підтвердження.

Окрім того, суд І інстанції, в оскаржуваній постанові також зазначив, що в результаті порушення контрагентами ТОВ «Пром СВД»- 28.04.2009 року, ТОВ «АБС Технологія»своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди укладені з ПП «Агро-Тера»мають протиправний характер. Правочини, внаслідок якого неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту ПП «Агро-Тера», по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства. Крім того, визначено, що фінансово-господарські документи керівниками вказаних підприємств не підписувались.

Проте, колегія суддів апеляційного адміністративного суду, з врахуванням доводів апелянта, вважає, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 4196667 грн. на підставі договорів, укладених із ТОВ «Пром СВД», ТОВ «АБС - Технологія» та відповідно правомірно здійснено нарахування податкового кредиту. Даного висновку апеляційна інстанція дійшла, з огляду на таке.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи слідує, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Слід зауважити, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Верховний Суд України в своїй постанові від 13.01.2009 року по справі № 21-1578во08 вказує, що “…помилковим є висновок судів про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів одних контрагентів позивача, які видали податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні”.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе:

що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти;

або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Не можливо не зауважити, що Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Дана правова позиція підтримана в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, укладаючи вищевказані угоди із своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів вищевказаних договорів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо. Не знайшли підтвердження посилання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між ПП "Агро-Тера" та ТОВ «Пром СВД», ТОВ «АБС Технологія», адже правові наслідки за договорами наступили.

З огляду на викладене, податкові повідомлення - рішення №0000023500/0 від 06.04.2010 р., №0000013500/0 від 06.04.2010 р. являються протиправними та підлягають скасуванню.

Аналіз викладеного та матеріалів справи вказує на те, що судом І інстанції не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд І інстанції вважає встановленими, у зв'язку з цим висновки суду І інстанції не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувана постанова суду винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Враховуючи задоволення позовних вимог, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Агро-Тера" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агро-Тера" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000023500/0 від 06.04.2010 р., №0000013500/0 від 06.04.2010 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПП "Агро-Тера" документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "14" березня 2011 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

СуддіЗалімський І.Г.

Голота Л.О.