Постанова № 14361439, 17.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2011 року Справа № 11/166-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача –Подобної Т.М. (дов. б/н від 03.02.2011 р.)

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача –Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми (вх. № 660 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 18 січня 2011 року по справі № 11/166-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балфорд Україна», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми

про стягнення 1555474,56 грн., -

встановила:

У листопаді 2010 року позивач, ТОВ "Балфорд Україна", звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, ВАТ "Сумихімпром", 1555474,56 грн. заборгованості, що складає: 1416605,76 грн. основного боргу, 41683,13 грн. - 3% річних, 97185,67 грн. інфляційних збитків, 15554,74 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18 січня 2011 року (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено повністю.Стягнуто з ВАТ “Сумихімпром” на користь ТОВ “Балфорд Україна” 1416605,76 грн. боргу, 41683,13 грн. - 3% річних, 97185,67 грн. інфляційних збитків, 15554,75 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 18 січня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, вважає, вимоги ТОВ “Балфорд Україна” щодо повернення вартості товару необґрунтованими, а застосування штрафних санкцій безпідставними, оскільки в діях ВАТ “Сумихімпром” не вбачається порушення умов договору.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення –без змін.

Відповідач, заявник апеляційної скарги, в судове засідання апеляційної інстанції 10.03.2011 року не з’явився, але надіслав клопотання про відкладення розгляду справи мотивуючи його неможливістю направити свого уповноваженого представника у призначене судове засідання в зв’язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки заявником не доведено поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору відповідачем не надано. До того ж, відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції 02.03.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір міни № 01/1-03/2009.

Згідно умов укладеного договору відповідач надав позивачу суперфосфат амонізований (навал) ТУ У6-14005076.048-97 на суму 6553621,74 грн.; «Суперагро»NPK=8:24:24 ТУ У 24.1-05766356-045-2002 (фасовка) на суму 4377604,61 грн.; «Суперагро»NPK=8:24:24 ТУ У 24.1-05766356-045-2002 на суму 8041553,76 грн., на загальну суму 18972780,11 грн. ; а позивач надав відповідачу «Суперагро»NPK=15:15:15 ТУ У24.1-05766356-045-202 (фасовка) на загальну суму 18972780,29 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем товар отримано від імені позивача на підставі довіреності № 203949/2044 від 02.03.2009р. та видаткової накладної № РН-0000122 від 02.03.2009р.(аркуш справи 21).

Проте, при отриманні товару, а саме «Суперагро»NPK=8:24:24 ТУ У 24.1-05766356-045-2002 працівниками відповідача була виявлена невідповідність технічним умовам частини товару на суму 1416605,76 грн., про що повідомлено відповідача листом № 42/1 від 05.03.2009р. та запропоновано замінити даний товар на товар відповідної якості, або повернення грошової суми у розмірі 1416605,00 грн. (аркуш справи 23).

Як зазначив позивач між керівниками підприємств було досягнуто згоди щодо повернення партії товару, що не відповідає технічним умовам в жовтні 2009р., про що свідчить наданий до матеріалів справи лист позивача № 53/1 від 25.03.2009 р. (аркуш справи 24). Вказаний факт визнається відповідачем.

Згідновидаткової накладної № ВП-0000001 від 22.10.2009р. товар невідповідної якості повернутий відповідачу, який отриманий відповідачем на підставі довіреності № 2778 від 20.10.2009р. (аркуш справи 25).

Таким чином, відповідачем товар невідповідної якості прийнято, а заміну на якісний не здійснив та не повернув грошові кошти на рахунок позивачу.

Обставини справи свідчать про те, що в порядку досудового врегулювання спору, позивачем направлено відповідачу претензію № 195 від 05.10.2010р. з вимогою перерахувати грошові кошти у розмірі 1416605,00 грн. на поточний рахунок ТОВ “Балфорд Україна” до 15.10.2010 р. (аркуш справи 27-29).

Однак, відповіді на претензію відповідач не надав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача, ВАТ "Сумихімпром", 1555474,56 грн. заборгованості, що складає: 1416605,76 грн. основного боргу, а також нарахованих в зв’язку з цим 41683,13 грн. - 3% річних, 97185,67 грн. інфляційних збитків.

Враховуючи, що відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, а також з огляду на загальні вимоги виконання зобов’язання передбачені статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення 1416605,76 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем за порушення виконання грошового зобов’язання нараховані інфляційні в сумі 97185,67 грн. та 3% річних в сумі 41683,13 грн.

Перевіривши правильність нарахування вказаних сум, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами та підтверджені наданим позивачем розрахунком.

В силу статтей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідач в апеляційній стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, наявність заборгованості перед позивачем заперечує, посилаючись на те, що внаслідок тривалого зберігання з березня 2009 року по жовтень 2009 року товар втратив свої властивості і мав значні відхилення від якості, в зв’язку з цим ВАТ "Сумихімпром" листом № 22-762 від 06.10.2009 р. повідомило ТОВ “Балфорд Україна” про зниження якості товару і запропонувало укласти угоду купівлі-продажу іншого мінерального добрива. Однак, відповіді на цю пропозицію від позивача не отримало. За таких обставин, вважає, що в діях ВАТ "Сумихімпром" не вбачається порушення умов договору, оскільки повернення мінеральних добрив за договором міни відбулося не з його вини.

Колегія суддів в спростування доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо неправомірності рішення суду першої інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб‘єкт (зобов‘язана сторона, в тому числі боржник) зобов‘язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб‘єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб‘єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Договір є підставою виникнення господарського зобов‘язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статтей 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, і позивач, і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов'язковими для виконання.

Також, як було встановлено під час судового розгляду та не спростовується відповідачем в наданій апеляційній скарзі, свої договірні зобов’язання щодо передачі обумовленого Договором міни товару належної якості та у визначеній кількості відповідач не виконав; заміну повернутого товару на товар належної якості не здійснив.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів, звертає увагу, що відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження існування надзвичайних та невідворотних обставин з якими закон пов’язує неможливість виконання зобов’язання. Посилання відповідача на те, що в зв’язку з тривалим зберіганням (з березня 2009 року по жовтень 2009 року) товар втратив свої властивості і мав значні відхилення в якості колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірний товар в період здіснення міни за договором вже не відповідав технічним умовам по якості товару, про що було повідомлено ВАТ «Сумихімпром»листом від 05.03.2009 р. № 42/1. Твердження заявника про те, що він готовий був повернути неякісний товар в березні не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, які свідчать про те, що саме за пропозицією відповідача сторонами узгоджено партію неякісного товару повернути в жовтні 2009 року.

Посилання відповідача на факт його звернення до позивача з пропозицію укласти угоду купівлі-продажу іншого мінерального добрива не свідчить про відсутність його вини у невиконання зобов’язання за договором міни та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання договірних обов’язків, оскільки статтею 205 Господарського кодексу України визначено, що у разі неможливості виконання зобов’язання повністю або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

На підставі частини 2 статті 220 Господарського кодексу України та частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Отже, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача - ВАТ "Сумихімпром" 1555474,56 грн. заборгованості, що складає: 1416605,76 грн. основного боргу, 41683,13 грн. - 3% річних, 97185,67 грн. інфляційних збитків.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від18 січня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 18 січня 2011 року по справі № 11/166-10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 14 березня 2011 року.