Постанова № 14361429, 17.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р. Справа № 25/224

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Слюсаренка А.В. (дов. № б/н від 06.12.2010р.)

відповідача - Погорілова Д.В. (дов. № 02/09-08 від 10.08.2008р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Криниця", с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область (вх. № 821 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.11р. у справі № 25/224

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церматт", м. Черкаси

до Селянського фермерського господарства "Криниця", с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область

про стягнення 103598,91 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Церматт", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача, СФГ "Криниця", 80000,00 грн. основного боргу, 10000,00 грн. штрафу, 7905,21 грн. - пені, 4040,00 грн. - інфляційних та 1653,70 грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 67/2009 про поставку вівса, що укладений між сторонами 01.12.2009р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2011р. по справі № 25/224 (суддя Босий В.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Криниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Церматт" 80000,00 грн. основного боргу, 10000,00 грн. штрафу, 7905,21 грн. - пені, 4040,00 грн. - інфляційних та 1653,70 грн. - 3% річних.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2011р. по справі № 25/224 скасувати.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом Полтавської області, 01 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем у справі укладено Договір купівлі-продажу за № 67/2009 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач («Продавець») зобов'язався поставити та передати у власність, а відповідач («Покупець») в свою чергу - прийняти та оплатити овес голозерний "Абель" врожаю 2008 року.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Даний господарський договір відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконуючи умови Договору позивач поставив на адресу відповідача 104,913 тон вівса голозерного на загальну суму 150000,00 грн., що підтверджується наявними у справі належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № РН-0000033 від 04.12.2009p., доручення № 11 від 04.12.2009р., виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Церматт" на ім’я його представника - Лобач Станіслава Павловича (аркуші справи 11-12).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. Договору сторонами передбачено, що відповідач здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок та/або касу позивача у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку позивача –Продавця, не пізніше 22 квітня 2010 року.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства за поставлену позивачем продукцію розрахувався несвоєчасно та не у повному обсязі.

Згідно наявних у справі належним чином засвідчених банківських виписок відповідач здійснив часткове перерахування грошових коштів в рахунок оплати вартості отриманої за Договором продукції, зокрема 04.12.2009 р. в сумі 28 000,00 грн.; 12.03.2009 р. в сумі 22 000,00 грн.; 09.06.2010 р. в сумі 10 000,00 грн.; 16.08.2010 p. в сумі 10 000,00 грн. (аркуші справи 13-16). Всього сплачено коштів в сумі 70000,00 грн.

Заборгованість фактично становить 80 000,00 грн. Інших даних матеріалів справи не містять.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши наявні у справі документальні матеріали в їх сукупності суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 80 000,00 грн., оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов’язок доказування законодавчо покладений на сторони.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтю 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до загальних засад відповідальності учасників господарських відносин, сторони у пункті 6.4. Договору передбачили, що у разі затримки платежу, вказаному у пункті 5.1. даного Договору, терміном, більш як 7 (сім) календарних днів, Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу): пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного зобов’язання за кожен календарний день затримки, та штраф в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 Цивільного кодексу України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 Цивільного кодексу України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що сторонами за взаємною згодою визначена саме така відповідальність за порушення зобов’язань у вигляді застосування одночасно і штрафу, і пені, що прямо не заборонено чинним законодавством, і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, колегія суддів вважає, що господарський суд з урахуванням умов спірного Договору та вимог чинного законодавства, цілком обґрунтовано визнав вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн. та пені в сумі 7905,21 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманої продукції в термін, встановлений пунктом 5.1. Договору.

Крім того, колегія суддів визначає, що господарським суд правильно задоволено заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1653,70 грн. та інфляційних збитків в сумі 4040,00 грн. за весь час прострочення які нараховані позивачем у відповідності з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Вказаною нормою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та викладених в апеляційній скарзі доводів не надав судам належних доказів, які б підтверджували інший розмір заборгованості або взагалі її відсутність як на момент прийняття оскаржуваного рішення так і при розгляді справи в апеляційному порядку.

Обставини щодо сплати відповідачем 50000,00 грн. готівкою безпосередньо директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Церматт»- Яценко Д.П. і саме в рахунок оплати отриманої продукції за Договором купівлі-продажу № 67/2009 від 01.12.2009р., на яких наголошується в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Крім того, надаючи суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи вх. № 4159 від 12.01.2011р. (аркуш справи 29-30), відповідач послався на те, що після звернення позивача з даним позовом до господарського суду Полтавської області, СФГ «Криниця»на користь ТОВ «Церматт»було здійснено часткове перерахування заборгованості, і відповідні докази (платіжні документи) будуть надані представником до суду. В цьому клопотанні відповідач також просив розгляд справи відкласти, в зв’язку з неможливістю його уповноваженого представника - Погорілого Д.В. прийняти участь у судовому засіданні 18.01.2011р.

Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи господарський суд цілком обґрунтовано визначився про відмову в його задоволенні, оскільки відповідач не був позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, а також не був обмежений у наданні суду письмових пояснень в обґрунтування своїх заперечень проти позову і мав на це достатньо часу. Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарським судом у відповідності до вимог частини 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В процесі здійснення апеляційного провадження колегією суддів з’ясовано, що в матеріалах справи відсутні докази часткового погашення заборгованості після порушення провадження у даній справі, про які йдеться мова в заявленому клопотанні. Не надані ці докази відповідачем і суду апеляційної інстанції.

Наявні у справі докази направлення 12.01.2011р. відповідачем заяви до правоохоронних органів про скоєний посадовими особами підприємства позивача злочин та притягнення винних осіб до відповідальності не спростовують цілком законних та обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції по суті спору, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, що не підтверджені документально та спростовуються наявними у справі доказами.

Разом з цим, повторно переглядаючи дану справу колегія суддів встановила, що господарський суд Харківської області у своєму рішенні від 18.01.2011р. не вирішив питання щодо розподілу судових витрат між сторонами згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з чим вирішила рішення суду змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 1036,00 грн. витрат з державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подачу позовної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Криниця", с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2011р. у справі № 25/224 змінити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Криниця" (с.Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143, п/р 26005590167 в АБ "ПолтаваБанк", МФО 331489, код 24831390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Церматт" (вул. Горького, 1, а/с 2242, м. Черкаси, 18022, п/р 2600300015034 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Черкаси, МФО 354789, код 35891342) 1036,00 грн. витрат з державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

повний текст постанови підписано 17.03.2011р.