Постанова № 14361082, 17.03.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2011 року Справа № 10/384-10(13/50)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А (доповідача),

суддів: Темкіжева І.Х., Лисенко О.М.

при секретарі: Литвин А.П.

представники у судове засідання не зявилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010 року у справі № 10/384-10 (13/15)

за позовом: приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” м. Дніпропетровськ

про розірвання договору та стягнення 6451 грн.52 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010 року у справі №10/384-10 (13/50) (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для розірвання укладеного сторонами договору № 185/О про надання овердрафтового кредиту від 17.09.2008 року та стягнення сплаченої винагороди в сумі 6451 грн. 24 коп.

Не погодившись з рішенням, приватний підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилається на неповне дослідження судом обставин справи. Просить скасувати рішення господарського суду та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони подали письмові заяви про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.

Згідно Статуту, затвердженого 30.04.2009 року, змінено назву відповідача на Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та правильність їх юридичною оцінки, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, необхідність скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2008 року між закритим акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" в особі Чернівецької філії (Банк) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт ) укладений договір № 185/0 про надання овердрафтового кредиту, відповідно з пунктом 1.1 даного договору Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язаний здійснювати офердрафтове обслуговування Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно у відповідності з п. 1.3. договору, шляхом дебетування поточного рахунку.

Згідно з п. А.2. договору Ліміт даного договору становить 100 000 грн.

Пункт А.9.1. договору передбачає, що Клієнт сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом в розмірі 2 % від суми встановленого Ліміту. Строк сплати винагороди: в день укладення даного договору. Сплата винагороди здійснюється в гривнях. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 2.2.7. договору, Клієнт зобовязаний сплатити Банку винагороду відповідно до п. п. 4.4., 4.5,4.11 цього договору.

Банк має право відмовити в наданні кредиту за даною угодою і звільняється від відповідальності у випадках встановлення Національним Банком України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади і управління будь-яких видів обмежень щодо активних операцій Банку (п. 2.3.9. договору).

У п. 4.4. договору сторони узгодили, що Клієнт сплачує Банку винагороду за встановлення Ліміту відповідно до п.1.3, 2.3.2 згідно з п. А.9. При зміні Ліміту протягом одного місяця більше одного разу: у випадку, якщо знов встановлений угодою Сторін Ліміт за розміром перевищує Ліміт, встановлений раніше на поточний місяць згідно з п.п.1.3., 2.3.2. цього договору, то Клієнт сплачує Банку винагороду в розмірі 2 % від різниці між знов встановленим лімітом і раніше діючим за даною угодою Лімітом.

Строк сплати винагороди: не пізніше трьох днів з дати встановлення нового Ліміту. У випадку, якщо знов встановлений угодою Сторін Ліміт за розміром менше ліміту, встановленого раніше на поточний місяць згідно з п. п. 1.3, 2.3.2. цього договору, то винагорода за знов встановлений на поточний місяць Ліміт не сплачується.

Клієнт сплачує Банку винагороду за встановлення управління фінансовим інструментом згідно п. А.9.1 (п. 4.4.1. договору).

Пункт 4.5.1. договору передбачає, що Клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з п. А.10.1. Кредитовий обіг за поточним рахунком Клієнта - сума коштів, зарахованих Банком на поточний рахунок Клієнта протягом банківського дня, крім надходжень коштів вечірньої каси. Дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта сума коштів, перерахованих банком на підставі розрахункових документів Клієнта з його поточного рахунка протягом операційного дня понад його залишок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.

Відповідно до п. п. 6.1. договору, цей договір в частині п. 4.4. набуває чинності з моменту його підписання, в решті частини з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних в них сум і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобовязань сторонами за даною угодою.

Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку (п. 7.2. договору).

23.09.2008 року між сторонами підписана Додаткова угода 1 до договору № 185/0 про надання овердатфтового кредиту, згідно з умовами якої Ліміт даного договору збільшився до 240 000 грн., відповідно і винагорода за управління фінансовим інструментом піднялась до 3,5 % від суми збільшеного Ліміту.

В жовтні 2008 року Позивач отримав від Банку листа в якому повідомлялося про те, що у зв'язку із значним подорожчанням грошових коштів на світовому і українському фінансових ринках, враховуючи вимоги Постанови НБУ № 319 від 11.10.2008 року, Банк вимушений вносити зміни до Договору про надання овердрафтового кредиту, а тому з 15.10.2008 року Ліміт офердрафтового Кредитування встановлювався у розмірі 0,01 грн.

Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що зміна ліміту здійснюється за згодою сторін і вважається прийнятою на дату укладення додаткової угоди про розмір знову встановленого Ліміту. У даному випадку, Банк здійснив дії по зміні розміру Ліміту без згоди Клієнта.

27.10.2008 року позивачка звернулася до Банку із заявою про повернення перерахованої суми винагороди за управління фінансовим інструментом.

На вказану заяву, Банк відмовив у поверненні вказаних коштів.

Предметом даного судового спору є стягнення сплаченої винагороди в сумі 6451 грн. 24 коп. та розірвання договору № 185/О про надання овердрафтового кредиту від 17.09.2008 року з підстав п. 1 ст. 652 ЦК України у звязку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частина 2 ст.652 ЦК України передбачає, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів вважає, що зміна Ліміту договору з 240 000 грн. до 0,01 грн. і є саме такою істотною зміною обставин, що дає право позивачу вимагати розірвання договору у судовому порядку. В цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобовязанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено законом або договором (ч.4 ст.653 ЦК України). Договором право повернення Клієнту винагороди Банку не передбачено.

Тому підстав для задоволення вимог позивача про стягнення сплаченої винагороди в сумі 6451 грн. 24 коп. не вбачається.

Отже, висновок господарського суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення винагороди є правильним.

Враховуючи наявність підстав, зазначених в ч.1 ст.104 ГПК України, рішення господарського суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Колегія суддів також вважає на необхідне звернути увагу на розподіл судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України.

При подачі позовної заяви позивачем сплачено державне мито в мінімально встановленому розмірі лише за вимоги майнового характеру 102 грн. Вимоги про розірвання договору держмитом в розмірі 85 грн. не оплачені.

Відповідно до п.36 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року №15 заявлені позивачем вимоги майнового та немайнового характеру підлягають оплаті державним митом окремо за кожною категорією спору.

При прийняття позовної заяви господарський суд Чернівецької області, який направив справу до розгляду господарському суду Дніпропетровської області, на зазначену обставину увагу не звернув.

При подачі апеляційної скарги позивачем держмито оплачено в розмірі 93,50 грн., виходячи з оскарження вимог немайнового характеру - 42,50 грн. та майнового характеру - 51 грн.

При задоволенні позову в частині розірвання договору не сплачене позивачем державне мито в розмірі 85 грн. слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету України.

При задоволенні апеляційної скарги в частині вимог немайнового характеру витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою в розмірі 42,50 грн. та витрати по сплаті позивачем інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 118 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010 року у справі №10/384-10 (13/50) скасувати.

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір №185/0 від 17.09.2008 року про надання овердрафтового кредиту, укладений між закритим акціонерним товариством Комерційним банком “Приватбанк” в особі Чернівецької філії закритого акціонерного товариства “Приватбанк” та приватним підприємцем ОСОБА_1.

В задоволенні вимог про стягнення 6451,52 грн. відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50 код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в Чернівецькій філії ПриватБанку, МФО 356282, ідентифікаційний код НОМЕР_1) державне мито в розмірі 42,50 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50 код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299) на користь державного бюджету України на розрахунковий рахунок 31119095700004 (державний бюджет КЕКД 22090200 “Державне мито, не віднесене до інших категорій” державне мито в розмірі 85 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Т.А. Верхогляд

Суддя І.Х. Темкіжев

Суддя О.М. Лисенко