Постанова № 14358335, 02.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 березня 2011 р. № 23/255 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. –головуючий,

Воліка І.М.,

Коваленко С.С. розглянувши касаційну скаргуАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішеннягосподарського суду м.Києва від 10.08.2010р.

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р.

у справі №23/255

за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доУправління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради –Подільської районної у м.Києві державної адміністрації

простягнення 239 943,92 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з’явилися;

відповідача: Ковзун Є.К. (дов. від 16.04.2010р.);

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду з позовом до Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 239 943,92 грн. (у тому числі 213 618,71 грн. основного боргу; 12 759,27 грн. пені; 11 698,73 грн. інфляційних втрат та 1 867,21 грн. трьох процентів річних).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2010 року (дата підписання -16.08.2010 року) у справі №23/255 (суддя - Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради -Подільської районної у м. Києві державної адміністрації на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 163,15 грн. пені; 977,23 грн. трьох процентів річних; 2 516,53 грн. інфляційних втрат; 1 130,00 грн. державного мита та 196,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 70 940,31 грн. основного боргу припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р. (головуючий суддя: Поляк О.І., судді: Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.), апеляційну скаргу Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради Подільської районної у м. Києві державної адміністрації задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2010 року у справі № 23/255 в частині стягнення пені, 3 % річних, інфляційних нарахувань, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської державної районної у місті Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1; ідентифікаційний код 26124567) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 149,45 грн. пені; 962,30 грн. трьох процентів річних; 3 526,51 грн. інфляційних втрат; 46,38 грн. державного мита".

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 10.08.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р. у справі №23/255 в частині стягнення пені та направити в цій частині справу на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами, 01.07.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Управлінням освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (абонент) було укладено договір № 220060 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 договору позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. договору.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в додатку № 4 до договору. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в додатку № 7 до договору.

Порядок розрахунків сторони погодили додатком № 4 до договору, у п. п. 1, 2, 3 якого передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.

Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, "Абонент" виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент, розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні рактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту №7 за адресою: вул. Драгоманова, буд. 40-в табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник -"оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ) та платіжну вимогу доручення, куди зключені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо.

Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

З матеріалів справи вбачається, що за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито 789.586 Гкал теплової енергії.

Однак, відповідач несвоєчасно розраховувався за використану теплову енергію, внаслідок чого у нього виникла заборгованості у розмірі 213 618,71 грн.

Заборгованість в сумі 142 678,40 грн. була погашена відповідачем до звернення позивача з позовом до господарського суду, таким чином АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" не має права вимоги на вказану суму боргу, а відтак суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Оплата теплової енергії у розмірі 70 940,31 грн. була здійснена відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, а відтак останній правомірно припинив провадження в частині стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості на підставі підпункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Крім того, господарським судом міста Києва задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 163,15 грн. пені, 977,23 грн. трьох процентів річних, 2 516,53 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено що, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 275 Господарського кодексу України закріплено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 193 вказаного Кодексу).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, однак відповідач у визначений договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ч. 6 ст. 232 вказаного Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 3.5 додатку № 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з розрахунком пені в сумі 149,45 грн., зробленим судом апеляційної інстанції, оскільки розрахунок відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

Нормами ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись даними нормами законодавства, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3 526,51 грн. та 3% річних в сумі 962,30 грн.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р. у справі №23/255 залишити без змін.

Головуючий: Жукова Л.В.

Судді: Волік І.М.

Коваленко С.С.