Постанова № 14358367, 10.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 р. № 17/65(18/55) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів :Грека Б.М.,

Капацин Н.В. доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес." на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2010

у справі№ 17/65(18/55)

господарського судуЧернігівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес."

до

третя особаСуб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5

Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок"

пророзірвання договору та виселення з приміщення

за участю представників від: позивача Шевченко О.А. (довір. від 04.01.2011р.) відповідача

третьої особине з"явився

не з"явився В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. у справі № 17/65(18/55) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес." (Позивач) в задоволенні позовних вимог, стягнуто з ТОВ "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес." в доход Державного бюджету м. Чернігова штраф на суму 1 700 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес." звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2010р. в частині стягнення з Позивача штрафу в розмірі 1 700 грн., постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. у справі № 17/65(18/55).

Скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Представники Відповідача та Третьої особи в судове засідання не зявились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди № 5 від 01.06.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" (Орендодавець) і Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5 (Орендар), Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове користування за плату майно, що визначене в додатку до цього Договору та приміщення, які знаходяться за адресою:АДРЕСА_1, продуктовий відділ загальною площею 106 кв.м.

Відповідно до пункту 1.2 Договору приміщення передаються Орендарю для використання у власних господарських цілях.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що строк оренди приміщень та майна, визначеного в Додатку до цього Договору, складає два роки і одинадцять місяців з моменту прийняття приміщень, що орендуються, за актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 4.1 Договору та додатку до нього Орендар зобовязався сплачувати орендну плату в розмірі 8 030,00 грн. за місяць не пізніше 20 числа кожного місяця за наступний місяць.

В пунктах 6.2.1. - 6.2.4. Договору зазначено, що Орендар зобов`язаний: використовувати приміщення, що орендуються, за цільовим призначенням відповідно до п.1.2. даного договору; своєчасно здійснювати орендні платежі; підтримувати орендовані приміщення в справному стані; в разі необхідності та оцінки стану приміщень, визначеної в акті приймання-передачі, зробити за свій рахунок поточний ремонт.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 про розірвання договору оренди від 01.06.07р. № 5 та виселення з приміщення загальною площею 106 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов договору. Зокрема, Відповідач в порушення умов договору не сплачує орендну плату, починаючи з листопада 2007 року, користується приміщенням всупереч умовам договору, а також не підтримує орендоване приміщення у справному стані, тим самим створюючи своєю недбалою поведінкою загрозу його пошкодження.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2009р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р. у справі № 18/55, задоволено позовні вимоги Позивача, розірвано договір оренди № 5 від 01.06.2007р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" та Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5. Виселено Субєкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_5 з нежитлового приміщення загальною площею 106 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес". Стягнуто з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова наймодавця від договору найму за своїми правовими наслідками фактично являється одним із способів розірвання договору найму. Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати протягом вісімнадцяти місяців підряд та недбалим ставленням до орендованого майна є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Вищий господарський суд України, не погоджуючись з позицією судів попередніх інстанцій, постановою від 11.02.2010р. скасував рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р. у справі № 18/55, справу направив на новий розгляд.

Постанова мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки та не відображено в постанові апеляційної інстанції лист ТОВ "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" від 20.09.2007р., адресований СПД ОСОБА_5 про зміну орендодавця за договором оренди майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" (проведення ліквідаційної процедури підприємства); листу ТОВ "Істок" щодо продажу приміщень, орендованих СПД ОСОБА_5, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та з пропозицією придбати СПД ОСОБА_5 орендоване майно. Листом № 4 від 20.05.08р. ТОВ "Істок" повідомило СПД ОСОБА_5, що грошові кошти за оренду приміщення загальною площею 106 кв.м. орендарю необхідно перераховувати на розрахунковий рахунок № 26004601598001 в ЧФ "Укрінбанк" м. Чернігова, код 22830021. В матеріалах справи містяться платіжні доручення, які свідчать про перерахування СПД ОСОБА_5 орендної плати ТОВ "Істок" за період з листопада 2007 року по квітень 2009 року, згідно договору № 5 від 01.06.07р. Дані платіжні доручення не досліджені судом апеляційної інстанції та не надано їм оцінки. У справі відсутні докази повернення ТОВ "Істок" грошових коштів, перерахованих відповідачем, як безпідставно отриманих. Судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо внесення Позивачем пропозиції про зміну умов договору оренди в частині порядку розрахунків і прийняття цих змін відповідачем шляхом перерахування орендної плати за вказівкою позивача на рахунок ТОВ "Істок".

При новому розгляді справи № 17/65(18/55) Господарським судом Чернігівської області, відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України враховано вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, прийнято рішення від 31.08.2010р., яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес." (Позивач) в задоволенні позовних вимог, стягнуто з ТОВ "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес." в доход Державного бюджету м. Чернігова штрафу в сумі 1 700 грн.

Дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. у справі № 17/65(18/55).

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи Позивачу в задоволенні позовних вимог, посилається на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" від 20.09.2007р., відповідно до якого Товариство повідомило Субєкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_5, що у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми ТОВ "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" (проведення ліквідаційної процедури підприємства) всі договірні відносини згідно договорів оренди, обслуговування та ін. приміщень та майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, будуть переукладені з новим орендодавцем ТОВ "Істок". Проекти договорів оренди будуть надані відповідачу орендодавцем на протязі 10 днів.

Факт своєчасної сплати орендних платежів на користь ТОВ "Істок" за період з листопада 2007 року по вересень 2009 року підтверджується наданими Відповідачем копіями платіжних доручень.

Суди вказують на те, що Позивачем позовна вимога про стягнення несплаченої орендної плати за спірний період, який складає майже два роки, у даному позові не пред`являлась.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

В частині 1 статті 516 Цивільного кодексу України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 770 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

У листі Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 12.04.2010р. № 329 зазначено, що відповідно до матеріалів інвентарної справи № 15671 на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення (магазин) було продано за договором купівлі-продажу від 01.02.1994 № 1-1328 Чернігівським фондом комунального майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Істок".

22.06.2009р. ТОВ "Істок" видано свідоцтво про право власності на вказане нежитлове приміщення (магазин) згідно договору купівлі-продажу від 01.02.1994 № 1-1328.

За період з 01.06.2007р. по даний час ТОВ "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" не мало зареєстрованого права власності в м. Чернігові на будь-які об'єкти нерухомості.

Доказів належного оформлення переходу права власності від ТОВ "Істок"до ТОВ "Ер.Дес" ні Позивачем, ні Третьою особою суду не надано.

ОСОБА_7, будучи одночасно керівником ТОВ "Ер.Дес" та ТОВ "Істок", шляхом направлення Відповідачу листів про необхідність сплати орендних платежів ТОВ "Істок" фактично повідомив Відповідача про заміну кредитора у спірному договорі оренди, яка відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України не вимагає згоди Боржника, яким в даному випадку є Відповідач.

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України таке листування є дотриманням вимог щодо письмової форми договору.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що сплата Відповідачем орендних платежів на користь ТОВ "Істок", а не ТОВ "Ер.Дес" відбулася виключно внаслідок зазначених дій (листів) керівника обох товариств ОСОБА_7

На підставі зазначеного суди попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується і колегія суддів Вищого господарського суду України, прийшли до висновку про те, що Позивачем не доведено факт несплати Відповідачем орендних платежів за орендоване приміщення, що могло бути підставою для розірвання спірного договору оренди.

Позивачем в касаційній скарзі не оспорюється рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови Позивачу в позові про розірвання договору оренду № 5 від 01.06.2007р., укладеного між Позивачем і Відповідачем.

В касаційній скарзі Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. у справі № 17/65(18/55) в частині стягнення з Позивача в доход Державного бюджету м. Чернігова штрафу в сумі 1700 грн., та вказує на те, що документи витребувані судом першої інстанції у Позивача та Третьої особи, яка в силу положень статті 27 Господарського процесуального кодексу України, має рівні з Позивачем процесуальні обов"язки.

Суд першої інстанції на підставі пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, стягнув з Позивача штраф в доход Державного бюджету м. Чернігова в сумі 1700 грн.

Рішення суду першої інстанції в даній частині мотивоване, невиконанням Позивачем вимог ухвал суду, не надання витребуваних документів, не з"явлення в судові засідання, не надання доказів поважності причин неявки.

Ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2010, 11.03.2010р., 25.03.2010р., 22.04.2010р., 02.07.2010р., 29.07.2010р. та 12.08.2010р. Позивача та Третю особу зобовязано надати: письмове пояснення з урахуванням висновків, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2010 року; письмове пояснення з наданням відповідних доказів:1) чи фактично проводилася ліквідація позивача в період з 01.06.07 і по даний момент, яким чином та до якої стадії; 2) хто був власником орендованої будівлі в період з 01.06.07 і по даний момент, в тому числі згідно документів БТІ; 3) чи повернуті ТОВ "Істок" грошові кошти, перераховані відповідачем за оренду спірної будівлі, зокрема, як безпідставно отримані; 4) на підставі яких договорів чи інших документів директором позивача та ТОВ "Істок" ОСОБА_7 була фактично здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з оренди спірного приміщення та направлені відповідачу вищевказані лист від 20.09.2007р. від імені позивача, заява від 10.12.2007р. і лист № 4 від 20.05.2008р. від імені ТОВ "Істок". Суд вимагав від Позивача та Третьої особи надати переписку між сторонами з приводу орендованої будівлі; статут; витяг Державного реєстратора про включення позивача, третьої особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент подання позову, що підтверджує їх державну реєстрацію на даний момент, повну назву та місцезнаходження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, яким позивач обґрунтовує підстави позову, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обовязку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обовязок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Обов'язок доказування поширюється не лише на сторони, а й на всіх осіб, які беруть участь у справі, зокрема третіх осіб. Але треті особи без самостійних вимог на предмет спору не мають самостійного матеріально-правового інтересу щодо предмета спору, тому їхній обов'язок доказування поширюється лише на ті обставини, які стосуються впливу рішення суду на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, такі треті особи не повинні доводити обставини, які покладені в основу вимог позивача чи заперечень відповідача.

В силу статті 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду. Зокрема, зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами і тягти за собою відповідні наслідки, зокрема, у вигляді стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету.

Як свідчать матеріали справи, Позивач у судові засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Отже, дана стаття надає право господарському суду застосовувати до винної сторони санкції у вигляді стягнення штрафів, у тому числі за бездіяльність, а саме за не надіслання на вимогу суду витребуваних господарським судом матеріалів, а також за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про наявність у суду першої інстанції правових та фактичних підстав для застосування до Позивача пункту 5 статті 83 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що судом першої інстанції при новому розгляді справи враховано вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності, прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке залишено без змін постановою апеляційної інстанції. За таких обставин, відсутні підстави для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес." залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. у справі № 17/65(18/55) залишити без змін.

Головуючий - суддяВ.І. Дерепа

СуддіБ.М. Грек

Н.В. Капацин