Постанова № 14358071, 09.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 березня 2011 р. № 17/263

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддівМачульського Г.М.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луганський ремонтно-механічний завод"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду

від27.12.2010р.

у справі№17/263

Господарського судуЛуганської області

за позовомПрокурора Кам’янобрідського району м. Луганська в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Луганській області

доВідкритого акціонерного товариства "Луганський ремонтно-механічний завод"

простягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства

за участю представників

- відповідача:Ареф'єв А.Ю. (дов. №4 від 12.01.2011р.)

- прокуратури:Рудак О.В. (посвідчення Генеральної прокуратури України №72), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом прокурор, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на користь держави шкоду у сумі 349370,10 грн., обґрунтовуючи його тим, що шкоду завдано порушенням природоохоронного законодавства.

Рішенням Господарського суду Луганського області від 28.10.2010р. (суддя Фонова О.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2010р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –М’ясищев А.М., судді Алєєва І.В., Москальова І.В.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить суд скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити, посилаючи на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією в Луганській області 23-25.09.2008р. при проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем встановлено факт несанкціонованого засмічення земельної ділянки загальною площею 120 кв.м побутовими та будівельними відходами в обсязі 59,4 куб.м: в районі охоронного пункту №2 за ливарним цехом площа засмічення - 108 кв.м, об’єм відходів –54 куб.м, на земельній ділянці електромеханічного відділу площа засмічення складає 12 кв.м, об’єм відходів –5,4 куб.м, що є порушенням статті 17 Закону України “Про відходи”, статей 35, 46 Закону України “Про охорону земель”.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 23-25.06.2008р., який підписаний керівником та представником відповідача без зауважень та заперечень, та керівнику відповідача видано припис щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства №53 від 27.06.2008р.

13.10.2008р. Державною екологічною інспекцією в Луганській області здійснено повторну перевірку на предмет виконання вищевказаного припису відповідачем, однак встановлено, що несанкціоноване розміщення відходів на землі в районі охоронного пункту № 2 за ливарним цехом не ліквідовано до кінця.

Тому державним інспектором з охорони навколишнього середовища Луганської області 13.10.2008р. складено протокол про адміністративне правопорушення №006232 відносно посадової особи підприємства за порушення ст. 16, 54, 4 Кодексу України про надра та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №007112 на в.о. директора відповідача Паршина В.А. у вигляді штрафу в розмірі 510грн., який сплачений в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №2200451 від 29.10.2008р.

Судами також встановлено, що розмір шкоди, нанесеної державі відповідачем внаслідок порушення природоохоронного законодавства, обчислений відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. за №171, складає 349370,10грн.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди неправильно застосували норми Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), оскільки відповідно до п.3.2. даної Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, тому для притягнення особи до відповідальності слід було виявити у складі земель негативні кількісні або якісні зміни.

Проте з такими доводами не можна погодитись з огляду на наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

В статті 42 даного закону передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення.

У п.2 Методики передбачено, що в Методиці термін засмічення земель вживається у значенні наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Згідно п.3.2. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

В п.3.3 Методики встановлено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

У відповідності з наведеними нормами Державною екологічною інспекцією в Луганській області, як уповноваженою особою, був встановлений факт засмічення.

Разом з тим, пунктом 5 цієї Методики врегульовано питання визначення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель.

Відтак, оскільки чинне законодавство передбачає відповідальність як за засмічення земель, так і за їх забруднення, доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що для притягнення особи до відповідальності слід було виявити у складі земель негативні кількісні або якісні зміни, є необґрунтованими.

Разом з тим, щодо посилань відповідача у касаційній скарзі, як на підставу для скасування судових рішень, на незалучення органу місцевого самоврядування до участі у справі, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 7 п.41 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2008 рік у частині доходів є 65 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а статтею 52 п.20 цього Закону установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2008 році є 35 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських) - 10 відсотків, обласних та республіканського Автономної Республіки Крим бюджетів - 25 відсотків, Київського та Севастопольського міських бюджетів - 35 відсотків.

Разом з тим, згідно з підпунктом 1 пункту "а" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, а підпунктом 1 пункту "б" частини першої цієї статті передбачено, що вони здійснюють контроль за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Крім того, статтею 142 Конституції України встановлено, що природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування, статтею 145 передбачений судовий захист прав місцевого самоврядування.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 11110 ч.2 п.3 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, постановив стягнути з відповідача на користь держави шкоду в сумі 349370,10 грн., заподіяну порушенням природоохоронного законодавства на балансовий рахунок №33116331700005 спеціального фонду місцевого бюджету Кам’янобрідського району м. Луганська, ідентифікаційний код 24046582, ВДК м. Луганськ, код платежу за бюджетною класифікацією 24062100, банк одержувач –УДК у Луганській області, МФО 804013, та судові витрати.

Відтак, судові рішення у справі стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, а саме –відповідних рад, відносно яких має визначатись розмір відшкодування за приписами статті 52 п.20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Крім того, судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, оскільки відшкодування шкоди на користь лише одного органу місцевого самоврядування, те без врахування того, що 65 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2008 рік, суперечить приписам статті 7 п.41, та статті 52 п.20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11110 ч.1 та ч.2 п.3, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луганський ремонтно-механічний завод" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2010р. та рішення Господарського суду Луганського області від 28.10.2010р.у справі №17/263 Господарського суду Луганського області скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М.Мачульський

                                                                                                                                                                                                                   А.М. Уліцький