Постанова № 14357799, 01.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 березня 2011 р. № 58/125-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівВоліка І.М., Коваленко С.С.(доповідач)

розглянувши касаційну скаргу ДП Міністерства оборони України - Чугуївський авіаційний ремонтний завод, ВЧ-36986

напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.10р.

у справі№ 58/125-10

за позовом Чугуївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради, КП "Чугуївтепло"

до ДП Міністерства оборони України - Чугуївський авіаційний ремонтний завод, ВЧ-36986

простягнення 274114,28 грн.

За участю представників сторін

від позивача не з'явилися,

від відповідача не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року Чугуївський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі: Чугуївської міської ради, Комунального підприємства “Чугуївтепло” звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України “Чугуївський авіаційний ремонтний завод” в якому просив стягнути на користь КП "Чугуївтепло" заборгованість у сумі 274114,28 грн., у т.ч.: суму основного боргу–253855,10 грн.; пені–10002,19 грн.; суму індексації боргу–8796,56 грн.; 3 % річних–1460,43 грн., а також судові витрати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.2010 року у справі № 58/125-10 (суддя Присяжнюк О.О.) з урахуванням виправленої 28.09.2010 р. описки, позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь КП "Чугуївтепло" 248855,10 грн. боргу, 10002,19 грн. пені, 8796,56 грн. інфляційних, 1460,43 грн. 3 % річних; стягнуто з відповідача на користь Держбюджету України 2691,14 грн. державного мита і 231,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Постановою Харківського господарського суду від 21.12.2010 року у справі № 58/125-10 (судді Фоміна В. О., Гончар Т. В., Кравець Т.В.) резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2010 року у справі № 58/125-10 змінено й викладено його у наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, м-н. Авіатор, 162, розрахунковий рахунок 2600930120094, АКБ "Золоті ворота" МФО 351931, код 08305644) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, розрахунковий рахунок 260393013355, Чугуївське відділення 2834 в ВАТ "Ощадбанк" МФО 350222, код ОКПО 35944142) 248037,97 грн. боргу, 9969,00 грн. пені, 8767,08 грн. інфляційних, 1455,20 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 2682,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231,00 грн. В іншій частині в позові відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.“

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ДП Міністерства оборони України - Чугуївський авіаційний ремонтний завод, ВЧ-36986 звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.08.2008 року між КП "Чугуївтепло" (Енергопостачальна організація) та ДП МОУ Чугуївським авіаційним ремонтним заводом (Споживач) був укладений договір № 170 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 6.3. вказаного договору, відповідач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом, відповідно до п. 6.2. договору, є календарний місяць.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач виконав належним чином свої договірні зобов’язання, поставив відповідачу теплову енергію.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, не оплатив у терміни передбачені договором поставлену теплову енергію, внаслідок чого за період з листопада 2009 р. по квітень 2010 р., станом на 20.05.2010 р. утворилась заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Актами про включення та відключення опалення, підписаними представниками КП "Чугуївтепло" та представником відповідача, та розпорядженням міського голови № 114 від 14.04.2010 р. про припинення опалювального сезону з 15.04.2010 р. підтверджується факт користування тепловою енергією в спірний період.

В п. 6.5. договору від 15.08.2008 р., сторони визначили, що кількість фактично спожитої теплової енергії для споживачів, що не мають приладів обліку, визначається розрахунковим методом згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячних фактичних температур навколишнього повітря і теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації, та втрат тепла в мережах споживача.

В Додатку до договору 1 містяться наступні об’єкти постачання теплової енергії з відповідним тепловим навантаженням: ЧАРЗ АТС/ЕМО - 0,0384 Гкал/годину, прибудова до клубу –0,0207 Гкал/годину, готель - 0,2951 Гкал/годину, вартове приміщення (прохідна 1) - 0,0280 Гкал/годину.

Враховуючи відсутністю у відповідача приладу обліку, розрахунок відпущеної кількості теплової енергії був здійснений позивачем розрахунковим засобом згідно з Тимчасовими правилами обліку відпуску теплової енергії, затвердженими і введеними в дію наказом Держкомітету України з житлово-комунального господарства і Міністерства енергетики і електрифікації України № 57/112 від 01.07.1996 р.

Розрахунковим засобом розподіляється фактично вироблений на джерелі об’єм теплової енергії і оплата береться за фактично відпущену теплову енергію. Із загальної кількості теплової енергії, виробленої на джерелі тепла і визначеної приладами обліку на джерелі, вираховуються теплові втрати у мережах, вираховуютьсяоб’єми теплової енергії, спожиті споживачами, котрі мають прилади обліку, згідно показань їх приладів, а залишок кількості теплової енергії, спожитої абонентами, котрі не мають приладів обліку, розподіляється між ними пропорційно їх тепловим навантаженням.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, наданий другим позивачем розрахунок спожитої теплової енергії здійснений у відповідності до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та господарських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, оскільки у відповідача немає приладів обліку.

Відповідно до Додатку № 3 до договору енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу в разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання при наявності технічної можливості відключення приміщення, а також за умови, що не постраждають інтереси інших споживачів. Матеріалами справи підтверджується, що в листах, які надходили від Відповідача за вих. № 16 від 12.01.2010 р. були зазначені тільки будівлі штабу з 11.01.2010 р. та за вих. № 438 від 19.03.2010 р. - були зазначені будівлі штабу та готелю з 01.04.2010 р., а не підприємства в цілому.

КП “Чугуївтепло” надіслало листи вих. № 23 від 16.01.2010 р. та вих. № 179 від 26.03.2010 р. в яких було вказано неможливість технічно відключити тільки будівлі штабу, де частину приміщень займає АТ “Регіон-банк”, який теж є споживачем теплової енергії на підставі Договору, а не підприємства в цілому.

Відповідачем не надані докази щодо звернення з позовом до суду про визнання факту відсутності технічної можливості відключення зазначених об'єктів, а також щодо пропозиції відповідача до КП “Чугуївтепло” про внесення змін в договір.

Таким чином, відповідач своїми діями порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України.

Згідно вказаного листа № 438 від 19.03.2010 р. відповідач просив 2-го позивача про припинення з 01.04.2010 р. теплопостачання в будівлі готелю.

Натомість відключення теплопостачання 2-м позивачем було проведено лише з 12.00 годин 01.04.2010 р., у той          час як нараховано до сплати було за 24 години, а не за 12 годин.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що місцевим господарським судом було неправомірно задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме: щодо сплати боргу за теплопостачання будівлі готелю за 24 години 01.04.2010 р. на суму 817,13 грн. З врахуванням викладеного, з відповідача на користь 2-ого позивача підлягає стягненню сума заборгованості в сумі 248037,97 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом(ст. 625 ЦК України).

В п. 7.2.2. договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що з відповідача на користь 2-го позивача, крім суми заборгованості, підлягає стягненню пеня в сумі 9969,00 грн., інфляційні витрати в сумі 8767,08 грн. та 3 % річних в сумі 1455,20 грн.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.           Касаційну скаргу ДП Міністерства оборони України - Чугуївський авіаційний ремонтний завод, ВЧ-36986 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.10р. по справі № 58/125-10 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді                                                                       І.М. Волік

С.С. Коваленко