Постанова № 14357676, 19.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

19 жовтня 2010 року 19:24 год.№ 2а-9995/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Вергуна І.В., Грицая М.А., Зарожевського С.В.,

від відповідача:Костріци С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь" (далі ПАТ "КІБ Креді Агріколь") до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з велики-ми платниками податків (далі СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У липні 2010 року ПАТ "КІБ Креді Агріколь" звернулося до Окружного адміністра-тивного суду міста Києва із позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовної заяви від 21липня 2010 року №1/151 (а.с. 123), просить скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ від 7 липня 2010 року №0001074310/3, яким визначено податкове зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 55887,20 грн. (у т.ч.: 37218,80 грн. основного платежу, 18668,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сплачені при придбанні автомобілів суми подат-ку на додану вартість (далі ПДВ) позивачем правомірно включено до балансової вартості цих автомобілів відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 2000 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334/94) та пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97), а також правильно віднесено охоронну сигналізацію, систему пожежогасіння та джерела безперебійного живлення до відповідної групи основних засобів. Крім того, СДПІ помилково донараховано позивачу 59,00 грн. штрафу за пору-шення, яке позивачем було визнано, а штраф сплачений.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову (а.с 142-146), зміст яких відповідає положенням акту перевірки.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник відповідача не визнав позовних вимог, посилаючись на встановлені під час перевірки обставини.

При вирішенні справи судом взято до розгляду самостійно надані сторонами письмові докази: акт перевірки від 17 листопада 2009 року №517/43-10/19357443 та додатки до нього (а.с. 9-103), платіжне доручення від 10 грудня 2009 року №1210/10 (а.с. 147), попереднє і оскаржуване податкові рішення (а.с 8, 124), матеріали адміністративного оскарження (а.с 155-205). Клопотання про витребування (забезпечення) доказів сторонами не заявлялися.

На підставі пояснень представників сторін та наявних у справі матеріалів, судом встановлено, що СДПІ проведена виїзна планова перевірка Акціонерного товариства "Каліон Банк Україна" (ідентифікаційний код: 19357443), правонаступником якого є ПАТ "КІБ Креді Агріколь", питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, про результати якої складено Акт від 17 листопада 2009 року №517/43-10/19357443 (а.с. 9-103)

Перевіркою встановлено наступне:

-у порушення п. 16.4 ст. 16 Закону №334/94 банком занижено суму штрафу в розмірі 59,00 грн. за 2006 рік (а.с. 35, 55, стр. 27, 47 Акта);

-у порушення пп. 8.4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону №334/94 банком завищено суми амортиза-ційних відрахувань визначених по ПДВ по придбаним автомобілям (Nissan X-Trail вартістю 173166,00 грн. (у т.ч. 28861,00 грн. ПДВ), Kangoo 1.4 вартістю 105362,00 грн. (у т.ч. 17560,33 ПДВ)) на суму 9577,37 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2394,34 грн. (а.с. 45-47, 54, стр. 37-39, 46 Акта);

-у порушення пп.8.1.1 п. 8.1., пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334/94 банком неправильно віднесено до балансової вартості 2-ї та 4-ї груп основ-них фондів (замість 1-ї) вартість придбаних: автоматичної установки газового пожежогасіння (інвентарний №CLU001038), охоронно-тривожної сигналізації (інвентарний №CLU01218), джерел безперебійного живлення APC Smart UPS RT 10000, Smart UPS RT8000, комутаторів Catalyst 37504810/100+4SFP+IPB Image, Smartnet 8x5xNBD Cat 3750 48 SPF Stndrt Multiplayer Image, Catalyst 37504810/100+4SFP+Enhanced Multiplayer, Shared SUPP SDS Cat 3750 48 10/100/1000T+4SFP+Enhanced, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань і заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 34824,46 грн. (а.с. 47-55, 91, 92, стр. 39-47 Акта, додатки №19 і №20 до Акта).

Згідно із висновками перевірки позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 37218,80 грн. і занижено суму штрафних санкцій у розмірі 59,00 грн. (а.с. 72, 73).

На підставі Акта від 17 листопада 2009 року №517/43-10/19357443 та згідно із пп."б" пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21грудня 2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та дер-жавними цільовими фондами" (далі Закон №2181-ІІІ) 30 листопада 2009 року СДПІ прий-няла податкове повідомлення-рішення №0001074310/0, яким визначено податкове зобов'яза-ння із податку на прибуток у розмірі 55887,20 грн. (у т.ч.: 37218,80 грн. основного платежу, 18668,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідачем не представлено суду розрахунок штрафних санкцій, однак як вбачається, податкове зобов'язання з основного платежу складається із суми 2394,34 грн. та 34824,46 грн.; штрафна санкція розрахована як 50 відсотків від донарахованої суми податкового зобов'язання 18609,40 грн. плюс 59,00 грн., а разом 18668,40 грн.

Позивачем визнано допущене ним порушення п. 16.4 ст. 16 Закону №334/94 щодо заниження штрафу в розмірі 59,00 грн. за 2006 рік. Зазначена сума була сплачена 10 грудня 2009 року, що підтверджується платіжним дорученням №1210/10, призначення платежу: штрафна (фінансова) санкція згідно податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2009 року №0001074310/0.

За результатами адміністративного оскарження (а.с. 155-205) суми податкового зобо-в'язання і штрафних санкцій не змінено, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 липня 2010 року №0001074310/3 (а.с. 124).

Фактичні обставини справи сторонами не заперечувалися.

Аналізуючи встановлені факти, оцінюючи доводи сторін та подані ними докази, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.

Спірні правовідносини стосуються правомірності визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток і застосування штрафних санкцій та пов'язані із здійсненням амортизаційних відрахувань на суми ПДВ по придбаним автомобілям (не таксомотори), а також щодо віднесення основних фондів до відповідної групи та здійснення при цьому амортизаційних відрахувань.

Як встановлено судом, позивачем визнано порушення п. 16.4 ст. 16 Закону №334/94 та сплачено частину визначеного зобов'язання із штрафних санкцій у розмірі 59,00 грн., тому включення СДПІ даної суми до податкового повідомлення-рішення від 7 липня 2010 року №0001074310/3, є безпідставним.

Щодо придбання легкових автомобілів суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ.

Згідно пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94, у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник ПДВ, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподат-кування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Позивач є платником ПДВ, про що свідчить пп. 2.4.2 Акта та свідоцтво № 100271916 (а.с. 136), одночасно здійснює як операції, що оподатковуються ПДВ, так і операції, що звільнені від оподаткування (пп. 3.1.5 Акта). Враховуючи, що позивачем придбано легкові автомобілі, що включаються до основних фондів (2-га група), а витрати на їх придбання підлягають амортизації (пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 Закону №334/97), зважаючи, що сплачений при придбанні автомобілів ПДВ позивач не включив до складу податкового кредиту, то на підставі пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/97 позивач правомірно збільшив вартість відповідної групи основних засобів на суми ПДВ і проводив амортизаційні відрахування.

При цьому суд звертає увагу і на те, що перевіряючими не встановлено порушень щодо визначення валового доходу, валових витрат, а також щодо оподаткування ПДВ.

Доводи відповідача про те, що не внесення до Закону №334/97 відповідних змін та те, що Закон №168/97 дані питання не врегульовує, тому суми ПДВ не включаються до складу валових витрат і не збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів, суд вважає необґрунтованими позаяк законодавцем у спеціальній нормі Закону №334/97 прямо зроблено відсилання до положень Закону №168/97.

Таким чином, донарахування податкового зобов'язання у сумі 2394,34 грн. та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Щодо віднесення придбаних охоронно-тривожної системи сигналізації, автоматичної системи пожежогасіння, джерел безперебійного живлення і комутаторів до відповідної групи основних фондів суд зазначає наступне.

Згідно із пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону №334/97 основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побу-тові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офіс-не) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброб-лення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

СДПІ вважає, що зазначені вище обладнання відображається як створення основних фондів групи 1 (передавальні пристрої), посилаючись лише на визначення терміну "теле-комунікаційна мережа", наведене у ст. 1 Закону України від 18листопада 2003 року №1280-IV "Про телекомунікації", згідно з яким це комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Водночас, згідно із ст. 5 зазначеного Закону сфера його дії поширюється на відносини суб'єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування (ч. 1); дія цього Закону не поширюється на телекомунікаційні мережі, що не взаємодіють з телекомунікаційними мережами загального користування, за винятком їх використання в умовах надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану (ч. 2).

Таким чином, положення даного Закону не врегульовують спірних правовідносин, тому посилання відповідача лише на визначений ним термін, є безпідставним.

Суд вважає, що охоронна сигналізація і система пожежогасіння не може бути віднесена до будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а відносяться до електронно-механічних засобів та обладнання офісу і їх основне завдання полягає у визначенні факту несанкціонованого проникнення та нападу на об'єкт, що охороняється та виявленні осередку пожежі і гасіння її на початковій стадії розвитку.

Джерела безперебійного живлення у позивача слугують для забезпечення банків-ського обладнання електричною енергією на випадок перебоїв у постачанні електроенергії; комутатори використовуються позивачем для обробки інформаційних потоків, їх перероз-поділу. Зазначені пристрої не відносяться до будівель, споруд, їх структурних компонентів, чи засобів передачі інформації, а є самостійним офісним обладнанням.

Суд зауважує, що відповідачем не представлено суду належних доказів і перекон-ливих аргументів, які дали б можливість суду дійти протилежного висновку.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим віднесення до 1-ї групи основних засобів зазначеного офісного обладнання, тому донарахування податкового зобов'язання у сумі 34824,46 грн. та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що згідно із положеннями КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач повинен довести правомірність своїх рішень, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не спростовано позицію позивача та не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

З огляду на викладені факти і мотиви, враховуючи приписи ст.ст. 6, 19 Конституції України і ст. 2 КАС, зважаючи на недоведеність відповідачем обґрунтованості оскаржу-ваного рішення, суд вважає неправомірним визначення відповідачем податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій, тому податкове повідомлення-рішення СДПІ від 7 липня 2010 року №0001074310/3 підлягає скасуванню

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь".

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 7 липня 2010 року №0001074310/3.

3.Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, встановлені ст.ст. 185187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10-ти днів з дня отримання її копії.

СуддяД.А. Костенко