Постанова № 14357388, 14.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 __________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" березня 2011 р. № 2а- 15274/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Долошка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000831720/0 від 02.07.2010 року (№0000831720/1 від 17.09.2010 року), №0000510070/1 від 17.09.2010 року та можливо прийняті інші за результатами розгляду скарг.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки від 17.06.2010 р. №3198/17-214/НОМЕР_1 висновки ДПІ про нікчемність правочину, який був укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 є хибними, позивач заперечує проти визнання відповідачем угод, (правочинів) укладених між Позивачем та ФОП ОСОБА_4, недійсними (нікчемними) оскільки такі дії суперечать чинному законодавству, наполягав на правильності обчислення податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень ст. 13. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян " та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки, зазначивши, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно було включено у 2009 році до складу витрат, пов'язаних з отриманим доходом, витрати у розмірі 639947,20 грн. та до складу податкового кредиту у квітні - серпні 2007 року, у липні - грудні 2008 року, у січні - грудні 2009 року ПДВ у розмірі 341227 грн. по операціям з придбання товару у ФОП ОСОБА_4 Перевіркою зроблено висновок, що в порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та в порушення підпунктів 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону" України "Про податок на додану вартість" ФОП ОСОБА_3 завищено витрати на 639947,20 грн. та завищено податковий кредит у квітні - серпні 2007 року, у липні - грудні 2008 року, у січні - грудні 2009 року ПДВ у розмірі 341227 грн. Податковою інспекцією було донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 97394,98 грн. та ПДВ у розмірі 341227 грн. (з них: квітень 2007 року - 9027 грн. травень 2007 року - 12918 грн., червень 2007 року - 14142 грн., липень 2007 року - 13731 грн., серпень 2007 року - 12279 грн., липень 2008 року - 13812 грн., серпень 2008 року -13244 грн., вересень 2008 року - 12853 грн., жовтень 2008 року - 9944 грн., листопад 2008 року -.0883 грн., грудень 2008 року - 5433 грн., січень 2009 року - 8726 грн., лютий 2009 року --6864 грн., березень 2009 року - 16182 грн., квітень 2009 року - 14792 грн., травень 2009 року - 13570 грн., червень 2009 року - 17297 грн.. липень 2009 року - 22905 грн., серпень 2009 року - 22707 грн.. вересень 2009 року - 28958 грн.. жовтень 2009 року - 23174 грн., листопад 2009 року - 8880 грн., грудень 2009 року - 18907 грн.).

Представник позивача в судове засідання зявився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях до адміністративного позову та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова на підставі направлень від 25.05.2010 року №293 та від 08.06.2010 року №327 була проведена планова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року.

В ході перевірки встановлено порушення п. 19.1. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" , ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України; ст. 13. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян " в частині завищення валових витрат-в результаті чого донараховано ПДФО від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період на загальну суму 97394,98 грн.; п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в частині включення до податкового кредиту сум ПДВ від придбання товару (робіт, послуг) за перевіряємий період на загальну суму 341227,00 грн., у тому числі по роках: 2007р.- 62096,00 грн., 2008р.- 66169,00 грн., 2009 р.- 212962,00 грн., про що складено акт від 17.06.2010 р. №3198/17-214/НОМЕР_1, який був підписаний з запереченнями.

На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначених порушень, згідно підпункту «б» пп.4.2.2 ст.4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000831720/0 від 02.07.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 511840,5 грн., у т.ч. за основним платежем - 341227 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 170613,5 грн. Також на підставі акту згідно підпункту «б» пп.4.2.2 ст.4 та пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000380070/0 від 02.07.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 97394,98 грн., у т.ч. за основним платежем 97394,98 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідно до рішення від 10.09.2010 р. № 16375/10/25-014 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова скаргу частково задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 р. № 0000380070/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у частині 1402,90 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 02.07.10 р. № 0000831720/0 залишено без змін. На адресу позивача направлено податкові повідомлення рішення від 17.09.10 р. № 0000831720/1 та від 17.09.2010 р. № 000580720/1

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями відповідач звернувся до ДПА у Харківської області з відповідною скаргою. Рішенням за результатами розгляду повторної скарги від 03.11.2010 р. № 1692/М/25-203 ДПА у Харківській області скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 р. №0000831720/0 (від 17.09.2010 р. № 0000831720/1) в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32917,50 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 02.07.2010 р. № 0000380070/0 (від 17.09.2010 р. № 000580720/1) залишено без змін, а повторну скаргу без задоволення.

Таким чином позивачу за результатами адміністративного оскарження були направлені податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 року № 0001371720/2 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 478923,00 грн., у т.ч. за основним платежем 319282,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 159641,00 грн. та від 12.11.2010 року №0000510070/2 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 95992,08 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2010 року було зобовязано позивача уточнити позовні вимоги, однак в судовому засіданні позивач зазначеним правом не скористався.

Суд зазначає, що виходячи з позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень №0000831720/0 від 02.07.2010 року (№0000831720/1 від 17.09.2010 року), № 0000510070/1 від 17.09.2010 року та можливо прийнятих інших за результатами розгляду скарг, суд керуючись ст. 11 КАС України приходить до висновку, що позивач оскаржує також податкові повідомлення рішення від 12.11.2010 року № 0001371720/2 та від 12.11.2010 року № 0000510070/2.

Відповідно до п.п. б п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження. Підпунктом 6.4.3. передбачено, що у випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Згідно з п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу). Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені цим Законом.

З зазначених норм закону вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 02.07.2010 р. №0000831720/0, від 17.09.2010 р. № 0000831720/1 вважаються відкликаними, тобто такими, що не впливають на права та обовязки позивача, таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000831720/0 від 02.07.2010 року, №0000831720/1 від 17.09.2010 року.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.06.2004 року за №2480001000102. Державна реєстрація проведена за адресою:АДРЕСА_1. Перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 30.06.2004 року. Згідно свідоцтва № НОМЕР_3 Фізична особа- підприємець ОСОБА_3 з 23.08.2005 року є платником податку на додану вартість. ФОП ОСОБА_3 в період з 01.04.2007 року по 31.12.2088 року перебував на спрощеній системі оподаткування; в період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року та з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року на загальній системі оподаткування та був платником єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Перевіряючи висновки відповідача, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, судом встановлено.

Відповідно до п. 22.10. ст 22 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92 втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 9.12. 1 та 9.12.2 пункту 9.12 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою субєктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа субєкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності.

Згідно до вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України " Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. 5.2 статті 5 цього закону.

Фізична особа- платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до наданих документів постачальником ФОП ОСОБА_3 був ФО-П ОСОБА_4, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з яким укладено договори поставки товару: № 1/07 від 25.12.2006 року, №1/8 від 25.12.07року та №1/09 від 25.12.2008 року, в подальшому отриманий товар реалізовувався ВАТ «Електромотор» (код 05757966).

Згідно наданих ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова документів ФОП ОСОБА_5 знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з 14.12.2001 р. за № 4692. Мав свідоцтво платника ПДВ №НОМЕР_4 виданого 26.09.2002р.. Свідоцтво платника ПДВ було анульоване за ініціативою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 30.11.2005 року у звязку з неподанням декларацій по ПДВ. Станом на 04.06.10 р. стан платника „23"- місцезнаходження не встановлено. ФОП ОСОБА_5 суму податкових зобовязань від здійснення угод з ФОП ОСОБА_3 в деклараціях з ПДВ за період з квітня 2007 року по грудень 2009 року не відображено.

Як вбачається з акту перевірки встановлено розбіжності між даними звітів Субєкта малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку та даними книги обліку доходів та витрат, банківських виписок, первинних документів щодо визначення обсягу виручки від реалізації товарів, (робіт, послуг) на суму 27531,67 грн. За даними звітів платника єдиного податку обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_3 склав у IV кварталі 2008 року наростаючим підсумком 376954,00 грн. За даними перевірки згідно даних книги обліку доходів та витрат, виписок, первинних документів встановлено, що за вищевказаний період загальний обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) - 404485,67 грн. Відхилення за період 2007-2009 рік складає 27531,67 грн.

Пояснень, щодо розбіжностей в звітах платника єдиного податку та обліку доходів та витрат, банківських виписок, первинних документів щодо визначення обсягу виручки від реалізації товарів, (робіт, послуг) представником позивача в судовому засіданні не надано.

Згідно з п.п. 5.3.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994, № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документів до суду по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів позивачем не надано, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування.

З огляду на зазначене, суд вказує що згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_4, відповідає фактичним обставинам справи.

Перевіркою правильності визначення оподаткованого доходу, відображеного в декларації про доходи з даним про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки встановлено розбіжності на суму 649299,90 грн., а саме ФОП ОСОБА_3 було занижено суму оподаткованого доходу, внаслідок виявленого порушення. В звязку з тим, що позивачем самостійно визначено податок з доходів фізичних осіб у сумі 1402,90 грн. Таким чином визначена сума заниженого податку з доходів фізичних осіб складає 95992,08 грн.

За період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року ФОП ОСОБА_3 задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 341227,00 грн.. у тому числі за 2007 рік в сумі 62096 грн., за 2008 р. -66169,00 рн.. за 2009 р. в -212962,00 грн.

Відповідно даних системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість з березня 2008р. по грудень 2009р. (податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів") виявлено: згідно з додатком №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ФО-П ОСОБА_5 до складу податкових зобовязань не відносились суми ПДВ по операціях з ФОП ОСОБА_3.

Загальна сума розбіжностей з ПДВ по операціях ФОП ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_5 згідно з додатком №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» становить 341227,00 грн.

Судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_3. відсутні обєкти які підпадають під визначення п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР в частині включення-до складу податкового кредиту сум ПДВ від придбання товару у ФОП ОСОБА_5.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи свідоцтво платника ПДВ - ФОП ОСОБА_4 було анульоване за ініціативою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 30.11.2005 року у звязку з неподанням декларацій по ПДВ. Таким чином на момент відвантаження товару в період з 2007 2009 рік ФОП ОСОБА_4 не мав право видавати податкові накладні.

Згідно п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 зазначеного закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином підтверджуються висновки перевірки, щодо завищення податкового кредиту у квітні-серпні 2007 року, у липні-грудні 2008 року, у січні-грудні 2009 року ПДВ на суму 341227,00грн. Зазначене спричинило заниження ПДВ у сумі 341227 грн.

Податковою інспекцією було донараховано ПДВ у розмірі 341227 грн. (з них: квітень 2007 року - 9027 грн. травень 2007 року - 12918 грн., червень 2007 року - 14142 грн., липень 2007 року - 13731 грн., серпень 2007 року - 12279 грн., липень 2008 року - 13812 грн., серпень 2008 року -13244 грн., вересень 2008 року - 12853 грн., жовтень 2008 року - 9944 грн., листопад 2008 року -.0883 грн., грудень 2008 року - 5433 грн., січень 2009 року - 8726 грн., лютий 2009 року -6864 грн., березень 2009 року - 16182 грн., квітень 2009 року - 14792 грн., травень 2009 року - 13570 грн., червень 2009 року - 17297 грн., липень 2009 року - 22905 грн., серпень 2009 року - 22707 грн., вересень 2009 року - 28958 грн., жовтень 2009 року - 23174 грн., листопад 2009 року - 8880 грн., грудень 2009 року - 18907 грн.).

Підпунктом 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Згідно п. 15.1.2. п. 15.1 ст. 15 зазначеного закону податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли - податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; - судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. Таким чином при розгляді повторної скарги ДПІ у Харківській області скасувало податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 р. №0000831720/0 (від 17.09.2010 р. № 0000831720/1) в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32917,50 грн., зазначивши, що не можна вважати правомірним донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 9027 грн. за квітень 2007 року та 12918 грн. за травень 2007 року.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Враховуючи правомірність нарахування податкового зобовязання з ПДВ , суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 159641,00 грн.

Таким чином з вищевикладеного вбачається, що податкові повідомлення - рішення від 12.11.2010 року №0001371720/2, від 17.09.2010 року №0000510070/1, від 12.11.2010 року №0000510070/2 було прийнято відповідачем в межах компетенції податкового органу, у встановленому законом порядку. Таким чином, рішення повністю узгоджуються з вимогами закону та відповідає обставинам, які є підставою для його винесення. Законодавчі підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подачі апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 березня 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.