Рішення № 14353689, 16.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.11                                                                                 Справа№ 5015/72/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал», м. Одеса

до відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів

про стягнення 948860, 14 грн.

та

за зустрічною позовною заявою: Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал», м. Одеса

про визнання п. 4.1. договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ та частини 4 додатку № 2 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ недійсними.          

Суддя Манюк П.Т.

при секретарі Іваночко В.В.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Сергєєв Р.С. - представник

від відповідача за первісним позовом: Масюк М.В. - представник

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть позову: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал»до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»про стягнення 948860, 14 грн. та за зустрічним позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал»про визнання п. 4.1. договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ та частини 4 додатку № 2 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ недійсними.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 02.03.2011 року сторони подали до суду клопотання про продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судових засіданнях вимоги первісного позову підтримав та просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, вимоги зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги заперечив, 18.02.2011 року подав зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал»про визнання п. 4.1. договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ та частини 4 додатку № 2 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ недійсними, який ухвалою суду від 21.02.2011 р. прийнятий до спільного розгляду з первісним.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

06.01.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал»(надалі –позивач, лізингодавець) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(надалі – відповідач, лізингоодержувач) про стягнення 948860, 14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 15.11.2007 року між лізингодавцем та лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу обладнання № 64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору лізингодавець зобов’язується передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу майно (предмет лізингу), зазначене в Заявці лізингоодержувача на одержання майна в лізинг (додаток № 1 до договору), з можливістю наступної передачі права власності на це майно лізингоодержувачу в порядку, передбаченому даним договором і чинним законодавством.

Згідно пункту 2.2.1. та 2.2.2. договору лізингоодержувач зобов’язаний прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу за його цільовим призначенням, а також у встановлений термін, в повному обсязі і в порядку, встановленому в договорі сплачувати лізингові та інші платежі.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується Актом прийому-передачі від 29.02.2008 року, підписаним повноважними представниками сторін.

Відповідно до пункту 4.1. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю за користування предметом лізингу лізингові платежі в розмірі і строки, встановлені в Графіку оплати основних лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

Кожен лізинговий платіж складається з винагороди лізингодавця, відсотків за користування позиковими коштами, отриманими з метою придбання предмету лізингу та податків, сплачуваних відносно предмета лізингу лізингодавцем.

Лізинговий платіж підлягає коригуванню 5 числа кожного місяця шляхом множення на коефіцієнт коригування. При сплаті лізингових платежів лізингодавець зобов’язаний самостійно коригувати лізинговий платіж на коефіцієнт коригування (К), встановлений в договорі.

Відповідно до пункту 4.2. договору до складу лізингових платежів входить сума, що відшкодовує відповідну частину вартості предмета лізингу та комісія (винагорода) лізингодавця (позивача) за надання предмета в лізинг.

Відповідно до пункту 4.7. договору оплата лізингових платежів за місяць починається з моменту підписання Акту прийому–передачі предмета лізингу, при цьому перший лізинговий платіж сплачується протягом п’яти банківських днів з моменту підписання Акту прийому–передачі предмета лізингу. Наступні щомісячні лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем не пізніше п’ятого числа кожного місяця. Якщо 5 число випадає на вихідний чи святковий день, то оплата здійснюється в перший банківський день, наступний за вихідним чи святковим.

Графіком оплати основних лізингових платежів (додаток № 2 до договору) встановлено обов’язок лізингоодержувача сплачувати щомісячні лізингові платежі за користування предметом лізингу в розмірі 108754, 88 грн. протягом 60 місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі предмета лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу.

У пункті 11.2. договору встановлено відповідальність лізингоодержувача за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення від дня наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у додатку № 2 до договору і по день фактичної сплати платежу включно. За несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі сімнадцяти відсотків річних від суми заборгованості за кожен день прострочення сплати лізингових платежів, від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у додатку № 2 до договору по день фактичної оплати платежу включно.

Відповідно до пункту 4.8. договору при сплаті лізингових платежів у першу чергу погашається нарахована пеня за прострочення сплати лізингових платежів, відсотки за користування чужими грошовими коштами, а потім –основна сума заборгованості за лізинговими платежами.

Відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання з оплати предмета лізингу, а саме не у повному розмірі та не у встановлені договором строки погашав суми щомісячних лізингових платежів, внаслідок чого за період лютий-листопад 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 867967, 81 грн.

На момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідача становила 867967, 81 грн.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача відповідно до статті 625 ЦК України суму в розмірі 35342, 24 грн. трьох процентів річних та 45550, 09 грн. інфляційних втрат.

У відзиві, поданому до суду 07.02.2011 року відповідач не визнав та вважає безпідставними і необґрунтованими вимоги позивача з огляду на те, що відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з розрахунком позову, вимоги позивача до відповідача щодо стягнення суми основного боргу визначені за 2010 рік. В той же час, відповідно до платіжних доручень від 06.01.2010 року № 3; від 02.02.2010 року № 110; від 09.03.2010 року № 247; від 06.04.2010 року № 434; від 05.05.2010 року № 574; від 05.05.2010 року № 578; від 07.06.2010 року № 734; від 07.06.2010 року № 735; від 05.07.2010 року № 852; від 03.08.2010 року № 968; від 03.08.2010 року № 969; від 08.09.2010 року № 1092; від 08.09.2010 року № 1093; від 06.10.2010 року № 1203; від 06.10.2010 року № 1204; від 04.11.2010 року № 1328; від 04.11.2010 року № 1329; від 11.11.2010 року № 1360; від 11.11.2010 року № 1361; від 03.12.2010 року № 1446; від 03.12.2010 року № 1447; від 09.12.2010 року № 1484; від 09.12.2010 року № 1485; від 09.12.2010 року № 1486; від 06.01.2011 року № 17; від 06.01.2011 року № 18 відповідачем сплачено кошти в рахунок виконання зобов’язання згідно договору, а тому, на думку відповідача, вказана позивачем заборгованість погашена у повному обсязі. Таким чином позов про стягнення заборгованості і нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору є безпідставним.

Крім цього, у судовому засіданні 16.03.2011 року відповідач додатково подав до суду належним чином завірені копії платіжних доручень від 01.03.2011 року № 522 та № 523 на суму 108754, 88 грн., які на його думку свідчать про відсутність заборгованості.

18.02.2011 року від відповідача до господарського суду Львівської області надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал»про визнання п. 4.1. договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ та частини 4 додатку № 2 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ недійсними, який ухвалою суду від 21.02.2011 року прийнятий до розгляду та об’єднаний в одне провадження зі справою № 5015/72/11.

У зустрічній позовній заяві в обґрунтування позовних вимог відповідач посилається на те, що відповідно до договору лізингодавець зобов’язався передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу майно (вагономийний комплекс виробництва «Otto Christ AG»(Німеччина), зазначене в Заявці лізингоодержувача на одержання майна в Специфікації, що є додатком № 1 до договору з можливістю наступної передачі права власності на це майно лізингоодержувачу в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством.

Відповідач вважає такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і просить визнати недійсними пункт 4.1. договору та частину 4 додатку № 2 до договору, в якій повторюється зміст пункту 4.1. договору щодо коригування лізингових платежів на коефіцієнт коригування внаслідок того, що частиною 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»не передбачено можливості визначення та зміни складу лізингових платежів за домовленістю сторін договору.

Пункт 4.1. договору та частина 4 додатку 2 до договору укладені, на думку відповідача, з порушенням вимог статті 806 ЦК України, статей 1 та 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», статті 1 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна», Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року «Про удосконалення порядку формування цін».

Згідно з статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, і тому відповідач просить суд про визнання пункту 4.1. договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ та частини 4 додатку № 2 до договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ недійсними.

У відзиві на зустрічну позовну заяву позивач позовні вимоги зустрічної позовної заяви не визнав та вважає їх безпідставними з огляду на те, що положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та Постанова Кабінету міністрів України від 04.10.1995 року №786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна»не підлягають застосуванню до правовідносин, які мають місце за даних обставин, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, суд вважає, що первісний позов підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі виходячи з наступного:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал»та Державним територіально-галузевим об’єднанням «Львівська залізниця»укладено договір фінансового лізингу обладнання № 64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ.

Відповідно до пункту 1.1. договору лізингодавець зобов’язався передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу майно (предмет лізингу), зазначене в Заявці лізингоодержувача на одержання майна в лізинг (додаток № 1 до договору), з можливістю наступної передачі права власності на це майно лізингоодержувачу в порядку, передбаченому даним договором і чинним законодавством.

Згідно пункту 2.2.1. та 2.2.2. договору лізингоодержувач зобов’язаний прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу за його цільовим призначенням та у встановлений термін, в повному обсязі і в порядку, встановленому в договорі сплачувати лізингові та інші платежі.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується Актом прийому-передачі від 29.02.2008 року, підписаним повноважними представниками сторін.

Відповідно до пункту 4.1. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю за користування предметом лізингу основні платежі в розмірі і строки, встановлені в Графіку оплати основних лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

Кожен лізинговий платіж складається з винагороди лізингодавця, відсотків за користування позиковими коштами, отриманими з метою придбання предмету лізингу та податків, сплачуваних відносно предмета лізингу лізингодавцем.

Лізинговий платіж підлягає коригуванню 5 числа кожного місяця шляхом множення на коефіцієнт коригування.

Коефіцієнт коригування (К) - це розрахункова величина, яка дорівнює величині курсу 2, поділеній на величину курсу 1, де,

Курс 1 –курс, встановлений НБУ у кількості гривень за 100 доларів США на день укладення договору лізингу.

Курс 2 - курс, встановлений НБУ у кількості гривень за 100 доларів США на день сплати лізингових платежів (тобто станом на 5 число кожного місяця користування предметом лізингу).

При сплаті лізингових платежів лізингодавець зобов’язаний самостійно коригувати лізинговий платіж на коефіцієнт коригування (К), встановлений в договорі.

Коригування суми лізингового платежу відбувається лише в разі, якщо величина курсу 2 більша за величину курсу 1.

Відповідно до пункту 4.2. договору до складу лізингових платежів входить сума, що відшкодовує відповідну частину вартості предмета лізингу та комісія (винагорода) лізингодавця за надання предмета в лізинг.

Відповідно до пункту 4.7. договору оплата лізингових платежів за місяць починається з моменту підписання Акту прийому–передачі предмета лізингу, при цьому перший лізинговий платіж сплачується протягом п’яти банківських днів з моменту підписання Акту прийому–передачі предмета лізингу. Наступні щомісячні лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем (відповідачем) не пізніше п’ятого числа кожного місяця. Якщо 5 число випадає на вихідний чи святковий день, то оплата здійснюється в перший банківський день, наступний за вихідним чи святковим.

Графіком оплати лізингових платежів (додаток № 2 до договору) встановлено обов’язок відповідача сплачувати щомісячні лізингові платежі за користування предметом лізингу в розмірі 108754, 88 грн. протягом 60 місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі предмета лізингу позивачем відповідачу.

Статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»зазначено, що відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу, для виконання грошового зобов’язання боржником у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання зобов’язання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно з приписами статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до пункту 4.8. договору при сплаті лізингових платежів у першу чергу погашається нарахована пеня за прострочення сплати лізингових платежів, відсотки за користування чужими грошовими коштами, а потім –основна сума заборгованості за лізинговими платежами.

У зв’язку з зміною валютного курсу гривні по відношенню до долара США, та у відповідності до пункту 4.1. договору відбувалось щомісячне коригування суми лізингових платежів, внаслідок чого їх розмір за відповідні періоди (місяці) збільшувався, що відображалась у відповідних рахунках-фактурах, виставлених позивачем до оплати відповідачу.

Відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання з оплати предмета лізингу, а саме невчасно та не у повному розмірі погашав щомісячні суми лізингових платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 867967, 81 грн.

Судом встановлено, що вчинені відповідачем платежі відповідно до платіжних доручень від 06.01.2010 року № 3; від 02.02.2010 року № 110; від 09.03.2010 року № 247; від 06.04.2010 року № 434; від 05.05.2010 року № 574; від 05.05.2010 року № 578; від 07.06.2010 року № 734; від 07.06.2010 року № 735; від 05.07.2010 року № 851; від 05.07.2010 року № 852; від 03.08.2010 року № 968; від 03.08.2010 року № 969; від 08.09.2010 року № 1092; від 08.09.2010 року № 1093; від 06.10.2010 року № 1203; від 06.10.2010 року № 1204; від 04.11.2010 року № 1328; від 04.11.2010 року № 1329; від 11.11.2010 року № 1360; від 11.11.2010 року № 1361, якими відповідачем сплачено лізингові платежі в рахунок виконання зобов’язання згідно договору позивачем при підготовці позову враховані, однак із коригуванням платежів відповідно до п.4.1. та п.4.8. договору.

Завірені копії платіжних доручень від 03.12.2010 року № 1446; від 03.12.2010 року № 1447; від 09.12.2010 року № 1484; від 09.12.2010 року № 1485; від 09.12.2010 року № 1486; від 06.01.2011 року № 17; від 06.01.2011 року № 18, долучені відповідачем до відзиву на первісний позов, а також подані у судовому засіданні 16.03.2011 року відповідачем до суду належним чином завірені копії платіжних доручень від 01.03.2011 року № 522 та № 523 на суму 108754, 88 грн. судом при розгляді спору в якості часткового погашення позовних вимог не можуть бути враховані, оскільки відносини за договором між сторонами тривають, і, відповідно до договору, лізингові платежі за користування предметом лізингу повинні сплачуватись у встановленому договором порядку. Як вбачається із зазначених у вказаних платіжних дорученнях призначеннях платежу, ними сплачено поточні лізингові платежі за грудень 2010 року –лютий 2011 року, що не є предметом судового розгляду у даній справі. В той же час, позивачем жодних заяв щодо зарахування вказаних платежів в рахунок погашення заборгованості в порядку, передбаченому п.4.8. договору суду не подано.

Таким чином суд вважає обґрунтованим поданий позивачем розрахунок основного боргу. Оскільки доказів сплати в повному обсязі суми заборгованості за лізинговими платежами відповідач суду не подав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 867 967, 81 грн. заборгованості за період лютий –листопад 2010 року підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов’язання є припинення зобов’язання, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов‘язання у строк, встановлений договором.

У пункті 11.2. договору встановлено відповідальність лізингоодержувача за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення від дня наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у додатку № 2 до договору і по день фактичної сплати платежу включно. За несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі сімнадцяти відсотків річних від суми заборгованості за кожен день прострочення сплати лізингових платежів, від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у додатку № 2 до договору по день фактичної оплати платежу включно. Судом встановлено, що позивачем самостійно проведено коригування сплачених відповідачем коштів, зарахування їх як сплату пені та 17 % річних, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині ним не заявлялися у зв‘язку з відсутністю заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 45550, 09 грн., а також 3% річних в розмірі 35342, 24 грн. підлягають до задоволення повністю.

Щодо зустрічного позову, то суд відмовляє в його задоволенні з наступних мотивів.

Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягнули згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами згідно вказаної статті є умови, які прямо передбачені законом як істотні, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статей 1 та 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням параграфу 5 глави 58 ЦК України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Законом України «Про фінансовий лізинг»та Цивільним кодексом України не встановлено особливостей правового регулювання відносини, які виникають у випадку коли одна сторона у договорі лізингу є державним підприємством.

Згідно статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»істотними умовами договору фінансового лізингу є предмет лізингу, строк лізингу, розмір лізингових платежів, а також інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони моє бути досягнуто згоди.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингові платежі можуть включати, окрім суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платежу як винагороди лізингодавця за отримане в лізинг майно та компенсації відсотків за кредитом, ще й інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов‘язані з виконанням договору лізингу.

За приписами статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Винятком є обмеження свободи договору, встановлене в статті 6 ЦК України, коли сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Жодних заборон щодо способу визначення розміру та складу лізингових платежів сторонами у договорі фінансового лізингу Закон України «Про фінансовий лізинг»не містить.

Окрім того, Законом України «Про оренду державного та комунального майна»та Постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 року №786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна»визначено, що цей закон регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна що належить Автономній республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Таким чином, за відсутності вказаних в статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»умов, положення вказаного закону та Постанови Кабінету міністрів України від 04.10.1995 року № 786 не підлягають застосуванню до правовідносин, які мають місце за даних обставин.

Суд зауважує, що в провадженні господарського суду Львівської області перебувала справа № 12/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал»до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»про стягнення заборгованості по договору в розмірі 1252262, 31 грн. за період по січень 2010 року включно.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.03.2010 року позов у вказаній справі задоволено частково, зокрема відмовлено в частині стягнення заборгованості нарахованої з проведенням корегування лізингових платежів.

Під час перегляду вказаного рішення в апеляційному та касаційному порядках судами вищих інстанцій дана оцінка відповідності законодавству України як договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ, так і окремих його положень, зокрема правомірності та відповідності чинному законодавству України пункту 4.1. договору та пункту 4 додатку № 2 до договору, і, за результатами вказаного перегляду рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2010 року скасовано, позовні вимоги задоволені повністю, оскільки апеляційна та касаційна інстанції прийшли до висновку що коригування лізингових платежів, в порядку передбаченому договором, відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у задоволенні зустрічних позовних вимог Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал» про визнання пункту 4.1. та частини 4 додатку № 2 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ недійсними слід відмовити у повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, тому судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 6, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»,ст. ст. 6, 16, 203, 215, 217, 526, 534, 599, 610-612, 625, 638, 806 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 35, 43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал»(юридична адреса - 65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 54 А, код ЄДРПОУ 33723394, адреса для листування –65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 10) суму у розмірі 958 584, 74 грн. з них:

- 867 967, 81 грн. основного боргу;

- 45550, 09 грн. інфляційних втрат;

- 35342, 24 грн. 3% річних;

- 9488, 60 грн. держмита;

- 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

                    Суддя