Рішення № 14353646, 10.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11 Справа № 2/216

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Бачинського А.В., відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв Львівської області” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Миколаїв, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Миколаїв про звернення стягнення на заставлене майно на суму 272721 грн. 70 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв Львівської області” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Миколаїв та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Миколаїв про звернення стягнення на заставлене майно на суму 266474 грн. 78 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 31.12.2010р. призначив розгляд справи на 20.01.2011р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представників строк вирішення спору був продовжений на 15 днів до 15.03.2011р.

Ухвалою від 20.01.2011р. суд виключив з числа відповідачів Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 та залучив її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити з врахуванням поданої 20.01.2011р. заяви про уточнення позовних вимог. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та третьою особою було укладено договір про відкриття кредитної лінії, на виконання умов якого третій особі надано кошти в сумі 257000 грн. 00 коп. Третя особа зобовязувалася протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, третя особа свої зобовязання щодо повернення суми кредиту не виконала, на дату подання позову до суду заборгованість становить 246500 грн. 00 коп. За порушення строків повернення кредиту нараховано 19974 грн. 78 коп. пені . Також зазначив, що між позивачем, третьою особою та відповідачем було укладено договір застави, згідно умов якого відповідач передав в заставу позивачу для забезпечення вимог позивача по кредитному договору транспортні засоби. Відповідно до умов договору застави, в разі невиконання або неналежного виконання третьою особою умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором застави вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави. У звязку з цим просив стягнути заборгованість, звернувши стягнення на заставлене майно на суму 266474 грн. 78 коп.

09.03.2011р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 272721 грн. 70 коп., в тому числі 246500 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 6246 грн. 92 коп. заборгованості по сплаті процентів, 19974 грн. 78 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки.

В судовому засіданні відповідач позов визнав.

Третя особа в судове засідання не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представнику позивача, відповідачу розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 10.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, суд встановив наступне.

5 травня 2008р. між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №105к-2008.

За цим договором банк (позивач) зобовязується надати позичальнику (третій особі) кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 257000 грн. 00 коп., на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії (кінцевий строк 6 травня 2010р.)

На виконання умов вищевказаного договору, позивач відповідно до розпорядження №1 від 12.05.2008р. надав третій особі грошові кошти в сумі 257000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №105к-2008 від 05.05.2008р., відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником (третьою особою), виходячи із встановленої банком (позивачем) процентної ставки у розмірі 20% річних.

Абзацом 2 п. 3.2. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №105к-2008 від 05.05.2008р. встановлено, що нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів

Проценти нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в день їх нарахування (абз. п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.4. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №105к-2008 від 05.05.2008р., у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, порядок нарахування і сплати яких встановлюється згідно п. 3.2. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, третя особа свої зобовязання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №105к-2008 від 05.05.2008р. не виконала, на дату судового розгляду заборгованість третьої особи перед позивачем становить 246500 грн. 00 коп. по кредиту, 6246 грн. 92 коп. заборгованості по сплаті процентів.

7 травня 2008р. між позивачем (заставодержатель), третьою особою (заставодавець) та відповідачем (заставодавець-майновий поручитель) було укладено договір застави.

За цим договором забезпечується виконання зобовязань заставодавця та заставодавця-майнового поручителя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №105к-2008 від 05.05.2008р., який укладено між заставодавцем (третьою особою) та заставодержателем (позивачем), а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Пунктом 1.2. визначено зміст основного зобовязання: відновлювальна кредитна лінія в сумі 257000 грн. 00 коп. зі сплатою 20% річних, остаточне погашення кредиту 6 травня 2010р.

Згідно п. 1.3. договору застави від 07.05.2008р., предметом застави є сідловий тягач Е-Renault Magnum, випуску 2000р., шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_4, тип сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, напівпричіп фургон E TROUILLET SR 2290B, 1998р. випуску, кузов НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7.

Відповідно до п. 3.2. договору застави від 07.05.2008р., заставодержатель (позивач) набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо забезпечений заставою кредит в повному обсязі не буде повернуто у строк не пізніше 06.05.2010р., або у випадках, передбачених підпунктами “б” і “в” п. 4.2. цього договору.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №105к-2008 від 05.05.2008р., за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник (третя особа) сплачує банку (позивачу) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 19974 грн. 78 коп.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України “Про заставу” передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 19, 20 Закону України “Про заставу” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ, пров. Шевченка, 12 (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв Львівської області”, м. Миколаїв, бульвар Проектний, 3, Львівська область (ідентифікаційний код 09325459) заборгованість по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №105к-2008 від 05.05.2008р. на суму 272721 грн. 70 коп., в тому числі 246500 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 6246 грн. 92 коп. заборгованості по відсотках, 19974 грн. 78 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також 2727 грн. 22 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 а саме: сідловий тягач Е-Renault Magnum, 2000р. випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, напівпричіп фургон E TROUILLET SR 2290B, 1998р. випуску, кузов НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 згідно договору застави від 07.05.2008р.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя