Рішення № 14353587, 16.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.11                                                                                           Справа№ 25/232

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Закритого акціонерного товариства “Піллар” (м.Київ)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсофт-Сервіс” (м.Львів)

за участю третьої особи:Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛТЕХ УКРАЇНА” (м.Київ)

про:стягнення заборгованості в сумі 28 739,21 грн. Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Мога М.В.- представник, довіреність від 31.08.2009 року

від відповідача:Кривий Ю.Р.- представник, довіреність від 01.09.2009 року №01-09/09

Гудз Л.Й.-представник, довіреність від 25.11.2009 року №25-11/09

від третьої особи:Не з’явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Закритого акціонерного товариства “Піллар” (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсофт-Сервіс” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 28 739,21 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.10.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.10.2009 року. Ухвалою від 16.10.2009 року розгляд справи відкладено до 26.10.2009 року, у зв’язку з неявкою представника позивача, та залучено до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕЛТЕХ УКРАЇНА” (м.Київ). Ухвалою від 26.10.2009 року розгляд справи відкладено до 04.11.2009 року, у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи. Ухвалою від 04.11.2009 року розгляд справи відкладено до 09.11.2009 року для надання доказів та у зв’язку із відсутністю представника третьої особи. Ухвалою від 09.11.2009 року розгляд справи відкладено до 16.11.2009 року, у зв’язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою від 16.11.2009 року розгляд справи відкладено до 20.11.2009 року, у зв’язку із неявкою представників відповідача та третьої особи. Ухвалою від 20.11.2009 року розгляд справи відкладено до 27.11.2009 року, у зв’язку із неявкою представників відповідача та третьої особи. Ухвалою від 27.11.2009 року провадження по справі зупинено, у зв’язку із призначенням судово-технічної експертизи у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз. Ухвалою від 31.12.2009 року провадження по справі зупинено, у зв’язку із призначенням судово-технічної експертизи у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз. Ухвалою від 10.06.2010 року провадження по справі зупинено, у зв’язку із призначенням судово-технічної експертизи у Вінницькому відділенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Ухвалою від 09.03.2011 року провадження по справі було поновлене, розгляд справи призначено на 16.03.2011 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.10.2009 року, про відкладення від 16.10.2009 року, від 26.10.2009 року, від 04.11.2009 року, від 09.11.2009 року, від 16.11.2009 року, 20.11.2009 року, про зупинення провадження у справі від 27.11.2009 року, від 31.12.2009 року, від 10.06.2010 року, про поновлення провадження по справі від 09.03.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.10.2009 року за вх.№22021 позивач надав пояснення по суті спору.

16.11.2009 року за вх.№23673 позивач надав додаткові пояснення по суті спору.

27.11.2009 року за вх.№24646 позивач подав узагальнене пояснення щодо обставин справи.

27.11.2009 року за вх.№24645 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

27.11.2009 року за вх.№24648 позивач подав клопотання по суті спору.

27.11.2009 року за вх.№24647 позивач подав клопотання із переліком питань, які б могли бути дослідженні при проведенні судово-технічної експертизи.

31.05.2010 року за вх.№10385 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

16.03.2011 року за вх.№6165/11 позивач подав пояснення по справі.

16.03.2011 року за вх.№6166/11 позивач подав узагальнене пояснення щодо обставин справи та правової позиції сторін у справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.10.2009 року, про відкладення від 16.10.2009 року, від 26.10.2009 року, від 04.11.2009 року, від 09.11.2009 року, від 16.11.2009 року, 20.11.2009 року, про зупинення провадження у справі від 27.11.2009 року, від 31.12.2009 року, від 10.06.2010 року, про поновлення провадження по справі від 09.03.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

16.10.2009 року за вх.№21348 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю та залучення до участі у справі в якості третьої особи ТзОВ “ЕЛТЕХ УКРАЇНА”.

26.10.2009 року за вх.№22025 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

26.10.2009 року за вх.№22024 відповідач надав пояснення по суті спору, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову.

04.11.2009 року за вх.№22819 відповідач подав клопотання про призначення судово-технічної експертизи.

04.11.2009 року за вх.№22818 відповідач подав клопотання про надання додаткових пояснень по справі, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

04.11.2009 року за вх.№22820 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

09.11.2009 року за вх.№23002 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.11.2009 року за вх.№24593 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

27.11.2009 року за вх.№24644 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

15.03.2011 року за вх.№6050/11 відповідач подав заяву по справі на виконання ухвали Гоподарського суду Львівської області від 09.03.2011 року.

Третя особа вимоги ухвали суду про залучення до участі у справі від 16.10.2009 року, про відкладення від 26.10.2009 року, від 04.11.2009 року, від 09.11.2009 року, від 16.11.2009 року, 20.11.2009 року, про зупинення провадження у справі від 27.11.2009 року, від 31.12.2009 року, від 10.06.2010 року, про поновлення провадження по справі від 09.03.2011 року не виконала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конвертами на адресу суду з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

04.11.2009 року за вх.№22819 відповідач подав клопотання про призначення судово-технічної експертизи, в якому просить суд проведення судово-технічної експертизи доручити спеціалістам Львівського або Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою від 27.11.2009 року призначено судово-технічну експертизу та доручено її проведення компетентним спеціалістам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №5354 від 29.12.2009 року, матеріали господарської справи №25/232 повернуто на адресу господарського суду Львівської області, у зв’язку із відсутністю в інституті спеціалістів у цій галузі знань.

Ухвалою від 31.12.2009 року судово-технічну експертизу доручено провести компетентним спеціалістам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вх.№204 від 02.02.2010 року, матеріали господарської справи №25/232 повернуто на адресу господарського суду Львівської області, у зв’язку із тим, що питання зазначеної ухвали виходять за межі компетенції експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У зв’язку з цим, суд звернувся в Міністерство юстиції України із запитом щодо надання переліку установ, компетенція яких дозволяє встановити обставини, які зазначені в ухвалі Господарського суду Львівської області від 27.11.2009 року, для прийняття повного та об’єктивного рішення, згідно чинного законодавства України. 17.04.2010 року за вх.№6692 із Міністерства юстиції України надійшла відповідь про те, що Міністерство не володіє вказаною інформацією та пропонує звернутися до спеціалістів фахових підприємств (організацій) із встановлення або виробництва відповідного обладнання.

20.04.2010 року у Національний університет “Львівська політехніка” було направлено листа щодо надання переліку та контактних реквізитів відділів (підрозділів) Національного університету “Львівська політехніка”, компетенція яких дозволяє встановити обставини, які зазначені в ухвалі Господарського суду Львівської області від 31.12.2009 року, для прийняття повного та об’єктивного рішення, згідно чинного законодавства України.

01.06.2010 року у Національний університет “Львівська політехніка” на ім’я проректора університету професора Піха З.Г. було повторно направлено листа щодо надання переліку та контактних реквізитів відділів (підрозділів) Національного університету “Львівська політехніка”, компетенція яких дозволяє встановити обставини, які зазначені в ухвалі Господарського суду Львівської області від 31.12.2009 року, для прийняття повного та об’єктивного рішення, згідно чинного законодавства України.

05.06.2010 року за вх.№8646 із Національного університету “Львівська політехніка” надійшов лист, що університет немає ліцензії на проведення судових експертиз і тому не може надати контактні реквізити підрозділів для проведення експертизи.

Ухвалою від 10.06.2010 року призначено судово-технічну експертизу та доручено її проведення компетентним спеціалістам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

30.08.2010р. за вх. №18/10/907/813*5б із Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист про те, що фахівці не можуть вирішити питання, зазначені в ухвалі, тому проведення судово - технічної експертизи неможливе.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.03.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

11 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Піллар" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галсофт-Сервіс" (далі - відповідач) було укладено договір № 125, далі - Договір.

Відповідно до вимог підпункту 1.1. Договору, відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача токарний верстат Suрег 410x1000 (далі - Верстат) з технічними характеристиками, визначеними у Додатку № 1 до Договору. В свою чергу позивач зобов'язувався прийняти Верстат та оплатити його вартість на умовах Договору.

Позивач зазначає, що 9 жовтня 2008 року, Верстат було прийнято за кількістю та комплектністю, що підтверджується підписаним Сторонами Актом № 125/1 технічного приймання товару. Разом із Верстатом було передано Інструкцію по експлуатації токарного верстата Suрег 410x1000. Акт про введення Верстата в експлуатацію було підписано комісією позивача 19.10.2008 року.

06 січня 2009 року, у межах гарантійного строку експлуатації Верстата, позивачем було виявлено збій роботи Верстата, про що було повідомлено відповідача. В результаті діагностичних робіт, представниками відповідача було зафіксовано поломку (вихід із ладу) частотного варіатора SJ-300 (далі - Варіатор), який є складовою частиною Верстата. Гарантійна заміна Варіатора SJ -300 була здійснена відповідачем 17 березня 2009 року.

Позивач зазначає, що 2 квітня 2009 року Варіатор SJ -300 вийшов із ладу повторно. Повідомлення про вихід із ладу Верстата було направлено відповідачу 03 квітня 2009 року. За результатами розгляду відповідачем повідомлення позивача про вихід із ладу Верстата, відповідач, листом №117 від 15.04.2009 року проінформував позивача, що діагностика причин виходу із ладу Верстата буде проведена торговими представниками компанії ТОВ "Елтех Україна" (далі-третя особа).

Крім цього, як зазначає позивач, листом № 118 від 16.04.2009 року відповідач повідомив позивача, що ремонт Верстата буде проводитись ТОВ "Елтех Україна", та що позивач може передати Варіатор представникам ТОВ "Елтех Україна".

Позивач зазначає, що після передачі Варіатора, ТОВ "Елтех Україна" була проведена експертиза причин виходу його із ладу. Згідно акту № 21 експертизи технічного стану обладнання, складеного ТОВ "Елтех Україна", Варіатор ремонту не підлягає.

Позивач зазначає, що виявлені ним дефекти у встановлений пунктом 3.4. Договору строк, відповідачем усунуті не були, а тому позивач 21 квітня 2009 року звернувся до відповідача із претензією про належне та своєчасне виконання договірних зобов'язань.

Оскільки відповідач не виконав гарантійний ремонт Верстату, позивач 20 липня 2009 року уклав із товариством з обмеженою відповідальністю "Елтех Україна" Договір № 21/07 на ремонт Верстата.

Позивач зазначає, що у відповідності до вимог договору від 20.07.2009 року № 21/07, ТОВ "Елтех Україна" виконало роботи із ремонту Верстата у повному обсязі 03 серпня 2009 року, що підтверджується підписаним Позивачем та ТОВ "Елтех Україна" Актом № ОУ-0000013 прийому-передачі виконаних робіт від 29.07.2009 року.

Уточнюючи свою правову позицію, позивач зазначає, що погоджений сторонами порядок приймання-передачі обладнання за кількістю, комплектністю та якістю, переліку документів, що підлягали складанню Сторонами при прийманні обладнання, передбачається розділом 3 Договору від 11.06.2008 року № 125 (далі - Договір). Як зазначає позивач, відповідно до вимог пункту 3.2. Договору, приймання обладнання за кількістю та комплектністю здійснювалось позивачем на складі відповідача із складанням Сторонами акту технічного приймання. Порядок приймання обладнання за якістю передбачав здійснення такого приймання комісією позивача, із складанням відповідного Акту введення обладнання в експлуатацію. Акт про введення поставленого відповідачем обладнання в експлуатацію було підписано комісією позивача 19.10.2008 року. На думку позивача, з 19.10.2008 року поставлене відповідачем обладнання визнається прийнятим за якістю, а твердження відповідача, що факт приймання обладнання за якістю пов'язаний із складанням Сторонами Акту технічного приймання обладнання не відповідають дійсності.

Позивач вважає, що визначений Договором строк (12 місяців) гарантійних зобов'язань відповідача являється проміжком часу, протягом якого відповідач зобов'язаний усувати виявлені позивачем недоліки, як обладнання в цілому, так і окремих його частин. При цьому, на думку позивача, обов'язок по усуненню виявлених недоліків виникає незалежно від прямої вини відповідача у поломці обладнання та може бути знятий з відповідача лише у разі, якщо відповідач доведе виникнення таких дефектів у зв'язку із порушенням позивачем правил експлуатації обладнання.

Окрім того, позивач вважає, що згідно Акту експертизи технічного стану обладнання від 21 квітня 2009 року, відповідно до проведених діагностичних робіт відповідачем та залученою за згодою Сторін експертною організацією, причинами виходу обладнання із ладу та, як наслідок, поломки частотного варіатора могли бути: неправильне підключення варіатора при його установці на станок, замикання мотора чи варіатора на землю, пробій ізоляції проводів. На думку позивача, з його сторони відсутня вина у виході із ладу обладнання, а також відсутні обставини неправильної експлуатації обладнання, оскільки, як вважає позивач, встановлені експертною організацією можливі причини поломки обладнання свідчать про неякісне встановлення самого блоку (частотного варіатора) при складанні обладнання. Тобто, на думку позивача, поставлене відповідачем обладнання мало дефекти (недоліки) у його зборці (складанні) ще на момент його передачі позивачу.

Позивач зазначає, що після виявлення факту поломки обладнання, частотний варіатор, що вийшов із ладу, направлявся для аналізу причин поломки як до відповідача та і до офіційного представника в Україні фактичного виробника блоку, що вийшов з ладу, фірми "Ніtachі" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтех Україна".

Подаючи додаткові пояснення по справі, позивач зазначив, що Інструкція по експлуатації токарного верстата Suрег 410x1000 (далі - Інструкція) була передана відповідачем 09.10.2008 року по Акту №125/1 технічного приймання товару. Позивач зазначає, що вимоги до підключення та експлуатації верстату, що містяться у Інструкції, не передбачають будь-яких обмежень чи особливих вимог до електромережі, до якої підлягає підключенню верстат. Крім цього, як зазначає позивач, будь-яких застережень щодо особливостей використання верстата при його підключенні до загальних мереж електропостачання, так само, як і будь-яких зобов'язань позивача встановити прилади стабілізації напруги відповідачем не заявлялись при укладені Договору і при передачі обладнання.

Окрім того, позивач зазначив, що експлуатаційна документація до перетворювача частоти SJ 300 у прийнятному для використання вигляді була надана після виходу із ладу верстата.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог пункту 2 попередження по електромагнітній сумісності, що міститься у експлуатаційній документації на перетворювач частоти SJ 300, при використанні варіатора (обладнання, складовою частиною якого є варіатор) в Європейських країнах, необхідним являється використання фільтру (дроселю), призначеного для варіатора серії SJ 300, тому, на думку позивача, при встановлені на верстат, що передбачається для продажу та подальшій експлуатації на територіях Європейських країн, перетворювача частоти SJ 300, обов'язковим являється встановлення, як складової частини верстату, відповідного фільтру. На думку позивача, проданий відповідачем верстат, на якому поряд із встановленням, як складової частини, перетворювача частоти SJ 300, не було встановлено фільтру являється непридатним для використання на території України і не може використовуватись за прямим призначенням.

На думку позивача, виконання ТОВ "Елтех Україна" робіт по встановленню мережевого дроселя являлося необхідним для усунення недоліків поставленого відповідачем верстата, а вартість таких робіт, згідно вимог статей 269 ГК України, 678 ЦК України, підпункту 3.4. Договору, підлягає відшкодуванню відповідачем, як витрати, пов'язані із відновленням працездатності верстата.

У відзиві на позовну заяву та у наданих поясненнях відповідач стверджує, що відмова від виконання ремонту Верстата пов'язана із порушеннями позивачем вимог експлуатаційної документації, а тому, на думку відповідача, на підставі ст. 269 ГК України, відповідач не зобов'язаний виконувати гарантійний ремонт та/або відшкодовувати позивачу витрати на усунення недоліків товару, виявлених протягом гарантійного періоду.

На думку відповідача, порушеннями експлуатаційної документації зі сторони позивача є підключення обладнання до загальної електромережі без встановлення при цьому приладів стабілізації напруги, а саме мереженого дроселя.

На думку відповідача, той факт, що верстат повністю відповідає технічним характеристикам і комплектності відповідно до Специфікації і що позивач претензій щодо якості і комплектності верстата немає, підтверджується Актом № 125/1 технічної прийомки товару по договору № 125 від 11.06.2008 року. Оскільки позивач додав до позовної заяви Акт введення верстата в експлуатацію, що, на думку відповідача, є доказом того, що позивач визнає і підтверджує що верстат був справний після його річного приймання від 09.10.2008 року і введення в експлуатацію силами та за участю тільки позивача, згідно акту від 19 жовтня 2008 року. Відповідач вважає, що поломка верстата відбулася після його отримання і введення в експлуатацію позивачем.

Відповідач зазначає, що, згідно з Актом експертизи технічного стану верстата від 21 квітня 2009 року, здійсненої ТзОВ «Елтех Україна», не встановлено причини поломки варіатора, а наведені тільки ймовірні причини поломки варіатора, які мають відношення, на думку відповідача, виключно до порушення позивачем правил експлуатації та підключення верстата. Окрім того, відповідач зазначає, що в даному акті немає жодного посилання на постачальника верстата.

Відповідач зазначив, що він безкоштовно здійснив заміну варіатора, але невдовзі варіатор вийшов з ладу знову. Відповідач також зазначає, що виробником варіатора є фірма НІТАСНІ (Японія), тому варіатор, який вийшов з ладу першого разу, був переданий фірмі НІТАСНІ (Японія) для визначення причин його поломки. Авторизованим сервісним центром ТзОВ «ГАЛСОФТ-СЕРВІС»спільно з фірмою НІТАСНІ (Японія) встановлено, що дефекти виробника варіатора відсутні, а причини поломки варіатора зовнішнього походження, не пов'язані з верстатом або його складовими.

Відповідач у своїх поясненнях зазначає, що, відповідно п.п. 1.1. Договору № 21/07 від 20.07.2009 року, укладеного між третьою особою і позивачем, третя особа встановила мережевий дросель ED 3N- 0,36/50,0, який встановлюється для захисту верстата від перепадів електричної напруги у зовнішній мережі електропостачання позивача. На думку відповідача, він немає жодних зобов'язань щодо поставки позивачу технічних засобів захисту від перепадів напруги у електромережі позивача, що під’єднана до верстата.

Надаючи додаткові пояснення по справі, відповідач зазначає, що позивачем, згідно з договором № 21/07 від 20.07.2009 року, укладеним між позивачем і третьою особою, і актом № ОУ-0000013 від 29.07.2009 року прийому - передачі виконаних робіт, ТзОВ «Елтех Україна»виконало наступні роботи з ремонту токарного верстату Suрег 410х1000:

- заміна перетворювача частоти 5,5 кВт. мод. SJ700 - 055 HFEF2;

- встановлення мережевого дроселя ED 3N - 0,36/50,0;

- проведення пусконалагоджувальних, випробувальних робіт.

Відповідач зазначає, що позивач відновив роботу токарного верстату Suрег 410x1000, встановивши зокрема мережевий дросель, який не являється комплектуючою складовою токарного верстата і відповідачем не поставлявся. Про причини встановлення мережевого дроселя позивач і ТзОВ «Елтех Україна», як зазначає відповідач, його не повідомляли.

На думку відповідача, ТзОВ «Елтех Україна» ніяких з наведених ймовірних причин (версій) поломки токарного верстату, зазначених ТзОВ «Елтех Україна» в Акті № 21 експертизи технічного стану обладнання від 21 квітня 2009 року, не усувала, а отже, як вважає відповідач, вказані в акті версії не є причиною поломки токарного верстату.

На думку відповідача, оскільки позивач встановив мережевий дросель, ймовірною причиною поломки токарного верстату була нестабільність зовнішньої мережі електропостачання позивача, різкі перепади електричного струму, до якої позивач підключив токарний верстат. Відповідач вважає, що, якщо позивач був невпевнений у стабільності роботи мережі електропостачання, міг перед тим, як підключати токарний верстат, встановити мережевий дросель, а оскільки позивач цього не зробив, то, на думку відповідача, взяв на себе всі ризики і відповідальність за можливість пошкодження і поломки токарного верстату.

На думку відповідача, позивач підтвердив, що причина поломки варіатора не встановлена уповноваженим представником фірми-виробника варіатора НІТАСНІ в Україні - ТзОВ «ЕЛТЕХ-УКРАЇНА», оскільки в Акті № 21 експертизи технічного стану обладнання від 21.04.2009 року наведені тільки версії ймовірних причин поломки варіатора, а не самих причин поломки варіатора, а тому, на думку відповідача, позивач відновив роботу токарного верстату Suрег 410x1000, встановивши мережевий дросель, який не являється комплектуючою складовою токарного верстата і відповідачем не поставлявся.

Відповідач стверджує, що мережевий дросель використовується для захисту від різких перепадів електричного струму або пікових напруг в системі зовнішнього електропостачання, з якої живиться обладнання.

Відповідач стверджує, що 29 жовтня 2009 року отримав від ТзОВ «Елтех Україна», офіційного дистриб'ютора фірми НІТАСНІ на Україні, по факсу лист № 29102009.1 від 29.10.2009 року, відповідно до якого ТзОВ «Елтех Україна»підтвердило здійснення ним, на підставі договору № 21/07 від 20.07.2009 року з позивачем, заміни перетворювача частоти SJ300-055НFЕ (варіатора) токарного верстату Suрег 410x1000, встановлення мережевого дроселя ED3N -0,36/50 та проведення пусконалагоджувальних робіт. Відповідач вважає, що заміна варіатора виконана ТзОВ «Елтех Україна»в негарантійному порядку на оплатній основі, оскільки ТзОВ «Елтех Україні», як офіційний представник і сервісний центр виробника варіатора фірми НІТАСНІ в Україні, за зверненням позивача здійснило експертизу технічного стану перетворювача частоти SJ300-055НFЕ і встановило порушення позивачем правил експлуатації токарного верстату, а саме, під час виконання ремонтних робіт токарного верстату було виявлено, що в цехах позивача періодично проводяться електрозварювальні роботи. Як стверджує відповідач, відповідно до гарантійних вимог експлуатації перетворювачів частоти, при використанні електрозварювального обладнання, або наявності багатьох інших потужних джерел імпульсних перешкод, що підключені до тієї ж мережі живлення, що і перетворювач частоти, необхідно забезпечити стабілізацію напруги, захист перетворювача частоти від перешкод, наявних в мережі живлення. Відповідач зазначає, що найпростіший варіант захисту перетворювача - це встановлення мережевого дроселя, що було зроблено позивачем. Згідно висновку ТзОВ «Елтех Україна», як стверджує відповідач, причина виходу з ладу перетворювачів частоти - наявність потужних мережевих імпульсів в мережі живлення позивача, захисту від яких перетворювачі не мали.

Відповідач вважає, що позивач не має права на гарантійну безоплатну заміну перетворювача частоти, оскільки було порушено правила експлуатації перетворювача частоти, відповідно з якими, як стверджує відповідач, позивач повинен був самостійно встановити для захисту перетворювача частоти від перепадів напруги в мережі електропостачання цехів спеціальні засоби захисту, рекомендовані виробником перетворювача частоти фірмою НІТАСНІ (Японія).

Подаючи додаткові пояснення, відповідач зазначає, що він здійснив поставку токарного верстату Suрег 410x1000 позивачу на підставі та у відповідності з договором № 125 від 11.06.2008 року та додатком № 1 (специфікацією) до цього договору. Відповідач зазначає, що у договорі і специфікації до нього відсутні вимоги або застереження позивача щодо використання токарного верстата в умовах перепадів (пікових) напруг електричного струму в електромережі позивача, від якої буде живитися токарний верстат. Верстат, як зазначає відповідач, поставлений позивачу, розрахований на використання його від електричної мережі з напругою, зазначеною в Керівництві по експлуатації токарного верстату Suрег 410x1000 з трьохфазним двигуном і вхідною напругою 380 В. Також, як вважає відповідач, з договору та специфікації до нього, відповідач поставив позивачу не варіатор НІТАСНІ SJ 300, а токарний верстат, як виріб в цілому. Відповідач зазначає, що він не являється постачальником варіатора НІТАСНІ SJ 300, тому, на думку відповідача, він не зв'язаний будь-якою технічною документацією відповідальністю безпосередньо за варіатор, і не зобов'язаний надавати позивачу в цьому допомогу, відповідно до умов наведеного вище договору. Відповідно до п. п. 3.2.3. Договору, відповідач поставив позивачу токарний верстат разом з технічною документацією на нього (Керівництво по експлуатації), сертифікатом відповідності та накладною, тому, на думку відповідача, інших документів на підставі цього договору відповідач надавати позивачу не зобов'язаний.

Відповідач також стверджує, що позивач до і в момент підписання договору не повідомляв про те, що токарний верстат буде підключений до електричної мережі, до якої буде підключено одночасно багато потужних джерел імпульсних перешкод (електрозварювальне обладнання, тощо). Експлуатація токарного верстата, як вважає відповідач, здійснювалася позивачем від його електромережі, до якої також підключені багато потужних джерел імпульсних перешкод - електрозварювальне обладнання, що встановлено ТзОВ «Елтех Україна»і зазначено в листі від 29.10.2009 року, а, відповідно до стор. 2 Керівництва по експлуатації токарного верстату Suрег 410x1000, токарний верстат повинен працювати від наступного джерела живлення: трьохфазний двигун (ЗРН) - зовнішня вхідна напруга джерела живлення 380 В (вольт).

Відповідач зазначає, що, відповідно до п.п. 1.1. Договору № 21/07 від 20.07.2009 р., укладеного між ТзОВ «ЕЛТЕХ УКРАЇНА»і позивачем, фірмою ТзОВ «ЕЛТЕХ УКРАЇНА»на власний ризик позивача встановлено мережевий дросель ED 3N - 0,36/50,0, який додатково, але не обов'язково, може встановлюватися для підсилення захисту токарного верстата від перепадів електричної напруги у зовнішній мережі електропостачання позивача, а тому, не поставлявся відповідачем разом з токарним верстатом Super 410x1000, а також, як зазначає відповідач, ТзОВ «Елтех Україна»здійснило заміну попереднього пошкодженого варіатора SJ300-055HFE на варіатор зовсім іншої моделі SJ700-055HFEF2, який не передбачений схемою будови токарного верстата. Тому, на думку відповідача, жодну з можливих причин (версій) поломки варіатора SJ 300, на які покликається позивач і які зазначені в Акті експертизи технічного стану обладнання № 21 від 21.04.2009 року, складеного ТзОВ «Елтех Україна», ТзОВ «Елтех Україна»не усувало, а зробило зовсім інші дії - замінило варіатор SJ 300 на зовсім інший варіатор SJ700 і додатково поставило мережевий дросель ED3N - 0,36/50,0, які, як зазначає відповідач, схемою поставленного токарного верстата і його виробником фірмою Еаglе (Китай) не передбачені.

Окрім того, відповідач зазначає, що ніколи не давав згоду позивачу на заміну існуючого варіатора SJ 300 на варіатор SJ700.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 269 ГК України, постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. У разі поставки товарів неналежної якості, покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 678.ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 269 ГК України, постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 11 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Піллар" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галсофт-Сервіс" (далі - відповідач) було укладено договір № 125, далі - Договір. Відповідно до умов Договору, відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача токарний верстат Suрег 410x1000 (далі - Верстат) з технічними характеристиками, визначеними у Додатку № 1 до Договору. В свою чергу, позивач зобов'язувався прийняти Верстат та оплатити його вартість на умовах Договору.

Згідно пп. 3.2.3. Договору, відповідач зобов'язувався передати позивачу разом із Верстатом експлуатаційну (технічну) документацію.

Відповідно п. 3.2. Договору, приймання обладнання за кількістю та комплектністю здійснюється позивачем на складі відповідача шляхом оформлення Сторонами акту технічного приймання.

09 жовтня 2008 року, Верстат було прийнято за кількістю та комплектністю, що підтверджується підписаним Сторонами Актом № 125/1 технічного приймання товару.

19.10.2008 року було підписано Акт про введення Верстата в експлуатацію.

Згідно п. п. 5.2., 5.3. Договору, на Верстат встановлювався гарантійний строк експлуатації 12 місяців з дня оформлення позивачем Акту введення Верстата в експлуатацію.

06 січня 2009 року, у межах гарантійного строку експлуатації Верстата, позивачем було виявлено збій роботи Верстата, про що було повідомлено відповідача.

17 березня 2009 року відповідачем була здійснена гарантійна заміна варіатора SJ -300, що підтверджується складеним представниками Сторін Актом виконаних робіт від 17 березня 2009 року.

02 квітня 2009 року варіатор SJ -300 вийшов із ладу повторно. 03 квітня 2009 року відповідачу було направлено повідомлення про вихід із ладу верстата. 15.04.2009 року листом за №117 відповідач проінформував позивача, що діагностика причин виходу із ладу верстата буде проведена торговими представниками компанії ТОВ "Елтех Україна".

16.04.2009 року листом за № 118 відповідач повідомив позивача, що ремонт верстата буде проводити ТОВ "Елтех Україна".

Згідно акту експертизи технічного стану обладнання № 21 від 21 квітня 2009 року, ТОВ "Елтех Україна" провело експертизу причин поломки варіатора SJ -300. Згідно даного акту, варіатор ремонту не підлягає, а вірогідними причинами виходу із ладу варіатора встановлено неправильне його підключення, можливе замикання на землю мотора чи гальмівного резистора, неправильне підключення входу і виходу.

Згідно п. 3.4. Договору, у разі виявлення позивачем недоліків або дефектів Верстату протягом гарантійного періоду, відповідач зобов'язаний впродовж 3-х робочих днів з моменту отримання повідомлення розпочати усунення недоліків або дефектів та усунути їх в термін не більше 20-ти робочих днів з моменту початку робіт.

Виявлені позивачем дефекти у встановлений пунктом 3.4. Договору строк, відповідачем усунуті не були, тому позивач 21 квітня 2009 року звернувся до відповідача із претензію № 214 про належне та своєчасне виконання договірних зобов'язань.

Згідно вимог частини 1 статті 676 ЦК України, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Згідно ч. 3 статті 269 ГК України, гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію. Пунктом 5.3. Договору передбачається, що гарантія діє з моменту оформлення позивачем Акту введення обладнання в експлуатацію. Тому, визначений Договором строк 12 місяців гарантійних зобов'язань відповідача є проміжком часу, протягом якого відповідач зобов'язаний усувати виявлені позивачем недоліки, як обладнання в цілому, так і окремих його частин. При цьому обов'язок по усуненню виявлених недоліків може бути знятий з відповідача лише у разі, якщо відповідач доведе виникнення таких дефектів у зв'язку із порушенням позивачем правил експлуатації обладнання.

07 травня 2009 року позивач направив відповідачу претензію № 250 щодо порушення зобов”язань за договором №125 від 11.06.2008 року.

20 травня 2009 року відповідач направив лист № 128 позивачу, в якому зазначив про відсутність намірів виконати та/або оплатити роботи по ремонту верстата.

Відповідач стверджував про порушення позивачем гарантійних вимог експлуатації поставленого за Договором обладнання, а саме, підключення позивачем поставленого обладнання до загальної електромережі без встановлення, при цьому, приладів стабілізації напруги (мереженого дроселя). Такі твердження відповідача не відповідають умовам Договору, а тому, не можуть братися до уваги судом, оскільки, відповідно до Інструкції по експлуатації токарного верстата Suрег 410x1000, яка була передана позивачу 09.10.2008 року, що підтверджується Актом №125/1 технічного приймання товару, у вимогах до підключення та експлуатації верстату не містяться будь-які обмеження чи особливі вимоги до електромережі, до якої підлягає підключенню Верстат. Крім цього, відповідач, незважаючи на вимоги суду, доказів того, що ним було заявлено про застереження щодо особливостей використання Верстата при його підключенні до загальних мереж електропостачання, чи доказів того, що він зобов’язував позивача встановити прилади стабілізації напруги, суду не надав. Крім того, відповідачем не доведено, що при передачі Верстата в експлуатацію, позивача було поінформовано щодо допустимих коливань показників електропостачання.

Таким чином, відсутність в Інструкції по експлуатації токарного верстата Suрег 410x1000 обмежень щодо підключення та експлуатації Верстата в загальних мережах електропостачання, спростовує твердження відповідача про порушення позивачем гарантійних вимог експлуатації поставленого за Договором обладнання та про відсутність у відповідача зобов'язань відшкодувати позивачу витрати, пов'язані із усуненням дефектів Верстата, виявлених протягом гарантійного періоду, які суперечать вимогам статей 662, 675, 679 ЦК України, 269 ГК України.

Згідно п. 3.4. Договору, при порушенні відповідачем умов (термінів) усунення недоліків та/або дефектів Верстата, позивач має право на власний розсуд усунути недоліки власними силами або шляхом залучення третіх осіб. При цьому відповідач зобов'язувався відшкодувати позивачу всі витрати, пов'язані із відновленням працездатності Верстата.

Після отримання позивачем відмови відповідача щодо виконання гарантійного ремонту Верстата, на підставі погодження відповідача на проведення ремонтних робіт ТзОВ “Елтех Україна”, згідно листа №118 від 16.04.2009 року, керуючись вимогами статті 678 Цивільного кодексу України, підпунктом 3.4. Договору, позивач 20 липня 2009 року підписав із товариством з обмеженою відповідальністю "Елтех Україна" Договір № 21/07 на ремонт Верстата.

У відповідності до вимог Договору від 20.07.2009 року № 21/07, ТОВ "Елтех Україна" виконало роботи по ремонту Верстата у повному обсязі 03 серпня 2009 року, що підтверджується підписаним позивачем та ТОВ "Елтех Україна" Актом № ОУ-0000013 прийому-передачі виконаних робіт від 29.07.2009 року. Посилання на те, що відповідачем не було узгоджено зміну марки перетворювача частоти, не може бути взято до уваги тому, що відповідач відмовився від виконання свого зобов”язання по усуненню недоліків в роботі верстата під час гарантійного періоду, погодився на проведення ремонту третьою особою та не довів наявність обумовленої Договором заборони щодо такої заміни.

Загальна вартість робіт по ремонту Верстата, що були виконані ТОВ "Елтех Україна" становить 12 317 (дванадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 21 коп., та підтверджується підписаним позивачем та ТОВ "Елтех Україна" Актом № ОУ-0000013 прийому-передачі виконаних робіт. Зазначена сума коштів, в рахунок оплати робіт із ремонту Верстата, була перерахована позивачем ТОВ "Елтех Україна" двома платежами, що підтверджується платіжним дорученням № 2447 від 24 липня 2009 року на суму 10 821,60 грн. та платіжним дорученням №2550 від 17 серпня 2009 року на суму 1 495,61 грн.

Згідно пп. 1.1. Договору від 20.07.2009 року № 21/07, укладеного між позивачем та ТОВ "Елтех Україна" на ремонт поставленого відповідачем верстата, Акту приймання-передачі виконаних за договором робіт, ТОВ "Елтех Україна" виконало роботи по заміні перетворювача частоти, встановило мережений дросель ЕО 314-0,36/50,0 та було проведено пусконалагоджувальні роботи. При цьому, вартість робіт по встановленню мереженого дроселя, відповідно до рахунку фактури ТОВ "Елтех Україна" №СФ-0000224 від 22.04.2009 року, погодженого відповідачем листом від 30.04.2009 року №124, складає 1 807 (одна тисяча вісімсот сім) грн. 90 коп. з ПДВ.

Відповідач стверджує, що сума витрат позивача у розмірі 1 807,90 грн., пов'язана із оплатою робіт по встановленню мереженого дроселя не підлягає віднесенню на рахунок відповідача, як відшкодування вартості відновлювального ремонту, так як мережений дросель на поставлений позивачу верстат встановлено не було, його встановлення виконано по бажанню та на власний ризик позивача, а тому не в межах гарантійного ремонту верстата. Однак, з таким твердженням відповідача погодитися не можна, оскільки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Під поняттям "якість" слід розуміти сукупність властивостей, які відображають надійність, довговічність, безпеку експлуатації, економічність, екологічність товару, а головне - можливість споживання (експлуатації) товару за його прямим призначення. Основною ознакою відповідності якості товару є його відповідність технічним умовам та правилам виробництва і випуску продукції.

Причини виходу із ладу перетворювача частоти SJ 300, викладені у Акті №21 експертизи технічного стану обладнання від 21.04.2009 року, складеного ТОВ "Елтех Україна", а також причини виходу із ладу варіатора, згідно листа ТОВ "Елтех Україна" від 29.10.2009 року, викликані відсутністю у Верстаті приладів стабілізації напруги, зокрема мережевого дроселя. Також, у даному листі ТОВ "Елтех Україна" стверджує, що необхідність встановлення приладів стабілізації напруги на обладнанні, складовою частиною якого слугує перетворювач частоти SJ 300, передбачена вимогами до експлуатації перетворювача частоти.

Окрім того, відповідно до вимог пункту 2 Попередження по електромагнітній сумісності, що міститься у експлуатаційній документації на перетворювач частоти SJ 300, при використанні варіатора, тобто обладнання, складовою частиною якого є варіатор, в Європейських країнах, необхідним являється використання фільтру (дроселю), призначеного для варіатора серії SJ 300. Тому, при встановлені перетворювача частоти SJ 300 на Верстат, що передбачається для продажу та подальшій експлуатації на територіях Європейських країн, обов'язковим являється встановлення, як складової частини Верстату, відповідного фільтру. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що проданий відповідачем верстат, на якому поряд із встановленням, як складової частини, перетворювача частоти SJ 300 не було встановлено фільтру, не відповідає умовам договору та вимогам норм чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 673, 678 ЦК України.

Тому, виконання ТОВ "Елтех Україна" робіт по встановленню мереженого дроселя являлося необхідним для усунення недоліків поставленого відповідачем верстата, а вартість таких робіт, згідно вимог ст. 269 ГК України, ст. 678 ЦК України, підпункту 3.4. Договору, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Крім того, всупереч п.п.5.1, 5.2, 5.4, 9.2 Договору №125 від 11.06.2008 року, відповідач в акті про проведення визначення стану електричних частин верстата Suрег 410x1000 за вих.№124 від 30.04.2009 року та в листі №126 від 08.05.2009 року попередив позивача про можливість виконання гарантійних зобов”язань за договором тільки при умові установки мережевого дроселя, що суперечить умовам вищезгаданого Договору та вимогам норм чинного законодавства України, що регулюють дані правовідносини, що підтверджує правомірність вимог позивача в частині додаткових витрат позивача для забезпечення стабільної роботи обладнання.

Посилання відповідача на покази електронної частини обладнання, тобто варіатора, які ніби-то доводять про додаткове навантаження на електричну систему Верстата, не можуть бути взяті до уваги, оскільки це питання не було врегульовано умовами Договору. Також, не заслуговує на увагу твердження відповідача, що Верстат був підключений до неналежного джерела, оскільки марка джерела не може підтверджувати наявність перевищення допустимої напруги, а, як встановлено в ході розгляду справи, відповідач при проведенні гарантійної заміни Варіатора, а також ознайомившись з Актом вводу в експлуатацію, маючи можливість особисто дослідити умови підключення Верстату, не попередив позивача про наявні недоліки джерела підключення, не вжив заходів щодо усунення можливих недоліків.

Також, в ході судового розгляду справи, відповідач, відповідно до ч.6 ст. 269 ГК, не довів, а також, незважаючи на вимогу суду, не надав докази того, що поломка верстату сталася з вини позивача. Відповідач не довів і не надав докази того, що відповідно до ч.2 ст.193 ГК, вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов'язань, враховуючи інтереси позивача, а зокрема, при поставці Верстата позивачу недоукомплектував його мереженим дроселем. Окрім того, за клопотанням відповідача, для надання можливості підтвердження позиції відповідача, судом була призначена судово-технічна експертиза варіатора токарного верстата. Однак, незважаючи на запити суду, жодна із установ, до яких звертався суд із вимогою провести дану експертизу, виконати цю вимогу не змогли, у зв’язку із відсутністю експертів з необхідними знаннями у даній галузі, а тому, суд не може задовільнити повторне клопотання відповідача від 15.03.2011 року про призначення експертизи.

Разом з тим, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 20 відсотків вартості продукції на суму 16422,00 грн. на підставі Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888. Однак, не можна погодитися з нарахуванням даного штрафу, оскільки в п. 59 розділу 8 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 зазначено, що даний штраф стягується з виробника, а з постачальника лише у випадках, передбачених договором. Оскільки ТзОВ “Галсофт-сервіс” є лише постачальником по договору № 125 і норма про накладення штрафу у розмірі 20% не передбачена договором №125, тому приписи Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 не можуть застосовуватися в даному випадку.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Закритого акціонерного товариства “Піллар” (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсофт -Сервіс” (м. Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 12317,21 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №913 від 07.08.2009 року на суму 287,39 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №914 від 07.08.2009 року на суму 118 грн. та платіжне доручення №1324 від 15.09.2009 року на суму 118 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Щодо вимоги позивача про збільшення розміру позовних вимог та стягнення з позивача витрат, пов”язаних з забезпеченням представництва інтересів ЗАТ “Піллар” в судових засіданнях в розмірі 2 486,15 грн. слід зазначити, що в абзаці другому пункту 1 Роз”яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (із подальшими змінами та доповненнями) зазначено, що до інших витрат, у розумінні ст.44 ГПК України, відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст.30 ГПК України). Водночас, у господарського суду немає передбачених Законом підстав вважати відповідними витратами згадані у наведеному питанні видатки строни у справі, а так само зазначати про відмову в їх стягнення у резолютивній частині судового рішення. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв”язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої строни (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 628, 629, 675, 678 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 269 ГК України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсофт - Сервіс” (79005, м. Львів, вул. Князя Романа, 16, ЄДРПОУ 20830755 р/р 260010100671 в ЗАТ «Прокредит-Банк»МФО 320984) на користь Закритого акціонерного товариства “Піллар” (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, оф. 104, ЄДРПОУ 16299604 р/р 26001962481806 в ЗАТ КФ «Перший український міжнародний банк»м. Київ, МФО 322755) - борг у сумі 12317 (дванадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 21 коп., 123 (сто двадцять три) грн. 14 коп. - сплаченого державного мита та 101 (сто одна) грн. 12 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті частини позовних вимог - відмовити

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя