Рішення № 14353546, 16.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.11                                                                                 Справа № 18/5/2011

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство», м. Сєвєродонецьк, смт. Сиротине Луганської області

до приватного науково-виробничого підприємства «Фактор», м. Стаханов Луганської області

про стягнення 15186,65 грн.

за участю представників:

від позивача                              Васюк О.М. за дов. від 10.01.2011;

від відповідача                    не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 13830 грн. по оплаті вартості лісопродукції, поставленої відповідачу за товарно-транспортними накладними в період з 08.10.2009 по 03.03.2010, втрат від інфляції в сумі 971,99 грн. та трьох процентів річних в сумі 384,66 грн. за прострочення платежів.

Уточненнями позовних вимог від 14.02.2011 № 178 позивач зменшив розмір заявлених до стягнення втрат від інфляції до суми 929,70 грн. та трьох процентів річних до суми 367,21 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 01.03.2011 проти позову заперечує посилаючись на те, що він не укладав з позивачем ніякого господарського договору на поставку лісоматеріалів. Відповідач також вказав, що він частково оплатив одержані лісоматеріали на суму 1701,72 грн.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі договору, укладеного між сторонами за позовом у спрощений спосіб (згідно ч. 1 ст. 181 ГК України –шляхом спільного оформлення товарно-транспортних накладних), позивач в період з 08.10.2009 по 03.03.2010 поставив відповідачу піломатеріали на загальну суму 13830 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними позивача від 08.10.2009 № 009402, від 22.02.2010 № 010854, від 23.02.2010 № 010856, від 24.02.2010 № 010858, від 25.02.2010 № 010860, від 01.03.2010 № 010865, від 02.03.2010 № 010869, від 03.03.2010 № 010870 (які підписані повноважними представниками сторін за договором, в тому числі повноважним представником відповідача) та довіреностями відповідача (завірені копії вказаних накладних та довіреностей залучені до матеріалів справи).

Строк оплати відповідачем лісопродукції сторонами за договором не встановлювався.

16.11.2010 позивач направив відповідачу вимогу (претензію від 10.11.2010 № 913) про оплату поставленої продукції в сумі 13830 грн.

Направлення позивачем відповідачу вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком пошти від 16.11.2010 № 3310.

Відповідач листом від 20.12.2010 № 78-10 визнав вимоги, викладені позивачем у вищевказаній претензії, та просив позивача реструктуризовати борг.

Позивач на реструкрутизацію боргу не погодився.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач у семиденний строк, від дня пред'явлення вимоги, вартість одержаних лісоматеріалів позивачу не сплатив.

Таким чином борг відповідача складає 13830 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Доводи відповідача про те, що він не укладав з позивачем господарського договору на поставку лісоматеріалів, не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю (ці доводи спростовуються вищевказаними матеріалами справи).

Крім того ці доводи спростовуються самим відповідачем:

-          у відзиві на позовну заяву від 01.03.2011 відповідач визнав, що він одержував від позивача на умовах оплати лісоматеріали;

-           у відповіді на претензію позивача, відповідач визнав борг за поставлені лісоматеріали в сумі 13830 грн. (лист відповідача від 20.12.2010 № 78-10).

Доводи відповідача про те, що він частково оплатив лісоматеріали, поставлені йому за накладними, зазначеними у позовній заяві, не приймаються судом до уваги, так як відповідач не подав суду доказів цих своїх доводів.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

За таких обставин, борг в сумі 13830 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем в зв’язку з чим, на вимогу позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Разом з цим, позивач невірно розрахував суму заявлених до стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних.

При здійсненні розрахунків позивач посилаючись на ч. 1 ст. 692 ЦК України починав нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних з дати, яка слідує за датою вказаною у накладній.

Тобто позивач рахував прострочення відповідача з наступного дня після одержання відповідачем товару.

Таке визначення періоду прострочення відповідача є невірним.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вказана стаття Цивільного кодексу України визначає лише загальне правило оплати товару, зокрема те, що за загальним правилом, товар оплачується після (а не до) прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів.

Вказана стаття не визначає строку (терміну) виконання покупцем свого обов’язку оплатити товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Певний період у часі складається наприклад з певного дня (року, місяцю, тижню, години) –початку періоду та певного дня (року, місяцю, тижню, години) –закінчення періоду, тобто певний період характеризується наявністю дати початку періоду та дати кінця періоду.

Як було вказано вище, ч. 1 ст. 692 ЦК України не встановлює певного періоду у часі, зі спливом якого у покупця виникає прострочення свого обов’язку оплатити товар.

Вказаною статтею визначається лише дата початку періоду без зазначення дати кінця періоду. Тобто не визначається строк оплати товару.

Цією статтею також не визначається термін оплати товару, так як це можливо встановленням певної календарної дати або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Зазначеною статтею встановлено, що товар оплачується після його поставки, однак, в який строк (термін) не визначається.

У даному випадку сторони за позовом не встановили строк (термін) виконання відповідачем обов'язку оплатити товар.

          Стаття 530 ЦК України встановлено:

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що строк (термін) виконання відповідачем обов'язку оплатити товар не встановлено, слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

16.11.2010 позивач направив відповідачу вимогу (претензію від 10.11.2010 № 913) про оплату поставленого товару в сумі 13830 грн.

Направлення позивачем відповідачу вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком пошти від 16.11.2010 № 3310.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар до 26.11.2010 (сім днів плюс три дні на поштовий пробіг).

З 27.11.2010 починається прострочення відповідача і з цієї дати слід розраховувати втрати від інфляції та три проценти річних.

В уточненнях позовних вимог від 11.02.2011 № 178 відповідач розраховував втрати від інфляції та три проценти річних до 31.12.2010 включно.

Відповідно, період прострочення відповідача складає з 27.11.2010 по 31.12.2010 включно, або 35 днів.

Борг відповідача станом на 27.11.2010 складав 13830 грн.

          Враховуючи Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист ВСУ від 03.04.1997 № 62-97р) застосовується індекс інфляції лише за грудень 2010 р., який складає 100,8.

Розрахунок втрат від інфляції:

13830 грн. х 100,8 : 100 = 13940,64 –13830 = 110,64 грн.

          Таким чином, втрати позивача він інфляції складають 110,64 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Розрахунок трьох процентів річних:

13830 грн. х (3 % : 365) : 100 х 35 (днів прострочення) = 39,79 грн.

          Таким чином, три проценти річних складають 39,79 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

В решті вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю розрахунку цих сум.

Всього підлягають стягненню з відповідача грошові кошти в сумі 13980,43 грн. (13830 + 110,64 + 39,79).

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 139,80 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; позов задоволено на 92 %) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,12 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; позов задоволено на 92 %) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного науково-виробничого підприємства «Фактор», м. Стаханов Луганської області, вул. Кірова, 3, ідентифікаційний код 13402094, на користь державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство», м. Сєвєродонецьк, смт. Сиротине Луганської області, вул. Фрунзе, 86, ідентифікаційний код 00993610, борг в сумі 13830 грн., втрати від інфляції в сумі 110,64 грн., три проценти річних в сумі 39,79 грн., витрати на державне мито в сумі 139,80 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,12 грн.; наказ видати.

3.          В решті позову відмовити.

16 березня 2011 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21 березня 2011 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко