Рішення № 14352694, 14.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.11 Справа № 9/5009/113/11

Суддя

м. Запоріжжя За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький комбінат будматеріалів” (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 69) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея, технологія, реалізація «Інвентор»(69059, м. Запоріжжя, вул. Магара, 6А, кв. 13)

про стягнення суми 7941 грн. 66 коп.

Суддя Боєва О.С.

Представники сторін:

Від позивача –Кофанова Н.В. (довіреність № б/н від 30.12.2010)

Від відповідача –Коваленко О.В. (довіреність №7 від 24.03.2009р)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 7941,66 грн., що складаються з суми 5811,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів та суми 2129,98 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 9/5009/113/11, судове засідання призначено на 10.02.2011р. Ухвалою суду від 10.02.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.03.2011р. У судовому засіданні 10.03.2011р. оголошено перерву до 14.03.2011р.

14.03.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Просить позов задовольнити, зазначивши про наступне. Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. по справі № 18/126/10 з відповідача стягнуто суму 92249 грн. основного боргу, 922 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 27.09.2010р. господарським судом було видано наказ на примусове виконання рішення по справі № 18/126/10. 19.11.2010р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.09.2010р. по справі № 18/126/10. 22.11.2010р. в рахунок погашення заборгованості боржником було перераховано на рахунок ВАТ «ЗКБ»грошові кошти в розмірі 9250,99 грн. 17.12.2010р. ВДВС Комунарського МУЮ перерахована на рахунок ВАТ «ЗКБ»15000 грн., які було стягнуто з відповідача в примусовому порядку. Залишок заборгованості станом на дату подачі позову становить 82998,01 грн. Позивач вважає, що рішення суду не є підставою для припинення зобов’язання, відтак, статус боржника як такого, що прострочив виконання грошового зобов’язання залишається. Тож, позивач просить суд на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 15, 16, 526, 530, 625 ЦК України стягнути з відповідача суму 5811,68 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого по листопад 2010р. та суму 2122,99 грн. –3 % річних, нарахованих за період з 15.02.2010р. по 22.11.2010р.

Відповідач проти позову заперечив, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважає, що стягнута рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. по справі № 18/126/10 сума 92249 грн. є заборгованістю відповідача за договором № 21/01 від 21.01.2008р., укладеним між сторонами, тому відповідач звернув увагу суду, на додаткову угоду № 1 до договору від 21.04.2008р., якою сторони узгодили, що ніякі фінансові санкції, пені та інш. сторонами не нараховуються і не стягуються. Підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, що наданий у судовому засіданні 10.02.2011р.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у справі № 18/126/10 встановлено, що ТОВ «Ідея, технологія, реалізація «Інвентор» має перед ВАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” заборгованість за поставлений позивачем товар (вапно комове в кількості 127,24т.) та автопослуги в сумі 92249 грн. Тож, вказану суму стягнуто з відповідача на користь позивача.

Також, рішенням господарського суду Запорізької області № 18/126/10 від 09.06.2010р. встановлено, що поставка товару здійснювалась позивачем на підставі видаткових накладних: № ЗК-02040 на суму 8845,01 грн., № ЗК-02042 на суму 9250,99 грн., № ЗК-02041 на суму 9802,01 грн. всі від 01.10.2009 р.; № ЗК-02103 на суму 8410,01 грн., № ЗК-02085 на суму 9229,25 грн., № ЗК-02084 на суму 10483,50 грн., № ЗК-02083 на суму 10099,25 грн., ЗК-02104 на суму 9533,75 грн., ЗК-02095 на суму 8163,49 грн., № ЗК-02086 на суму 8431,75 грн. всі від 08.10.2009р. та довіреності на отримання товару серії АА № 739454 від 01.10.2009р.

Крім того, вказаним рішенням встановлений факт направлення позивачем 06.02.2010р. на адресу відповідача претензії № 01/32 від 03.02.2010 р., в якій ВАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” просило ТОВ «Ідея, технологія, реалізація «Інвентор»сплатити суму боргу у розмірі 92 249,01 грн., та залишення відповідачем зазначеної претензії без задоволення і реагування.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. у справі 18/126/10, рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у справі № 18/126/10 залишено без змін.

27.09.2010р. на виконання зазначеного рішення господарським судом видано відповідний наказ.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача суми 5811,68 грн. нарахованих втрат від інфляції грошових коштів за період з лютого по листопад 2010р. та сума 2129,98 грн. - 3% річних нарахованих за період з 15.02.2010р. по 22.11.2010р. за зобов’язаннями по оплаті поставленого товару на суму 92249 грн., оскільки заборгованість у заявленому позивачем періоді відповідачем не сплачено.

В інформаційному листі ВГСУ № 01-8/685 від 20.11.2008р. надано правове обґрунтування підставності вимог кредитора щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. При цьому зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Лише 17.01.2011р. Комунарським відділом державної виконавчої служби Запорізького МУЮ було винесено постанову згідно з якою виконавче провадження з примусового виконання наказу № 18/126/10 від 27.09.2010р. закінчено.

Також, з матеріалів справи слідує, що перший платіж в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 18/126/10 від 27.09.2010р. був здійснений відповідачем 22.11.2010р. в сумі 9250,99 грн.

Встановлені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Тож, за заявлений позивачем період вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів та суми 3% річних є обґрунтованими та заснованими на Законі.

Перевіривши розрахунок ВАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” в частині стягнення 3% річних, суд приходить до висновку, що позивачем не вірно визначений період їх нарахування. Так, позивачем 3% річних нараховано на прострочену відповідачем суму 92249 грн., однак не враховано часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 9250,99 грн., яка відбулась 22.11.2010р. Таким чином, 22.11.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась на сплачену суму і дані обставини мають бути враховані при нарахуванні відсотків річних.

Враховуючи викладене, правильним періодом нарахування 3% річних є: на суму 92249 грн. з 15.02.2010р. по 21.11.2010р., за цей період 3% річних становлять - 2122,99 грн., за 22.11.2010р. 3% річних нараховуються на суму 82998,01 грн. і становлять 6,82 грн., всього –2129,81 грн. 3 % річних.

Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення інфляційних втрат за період з лютого по листопад 2010р., суд приходить до висновку, що за вказаний позивачем період втрати від інфляції грошових коштів становлять суму 5826,68 грн. (зведений індекс інфляції за спірний період –106,31625122). Однак, оскільки згідно з ст.22 ГПК України збільшення розміру позовних вимог або ж зміна предмету або підстав позову є правом позивача, і відповідно до ст. 83 ГПК України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони (такого клопотання не надійшло), суд стягує лише заявлену до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 5811,68 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 5811,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів та сума 2129,81 грн. (2122,99 грн. + 6,82 грн.) –3% річних.

Твердження відповідача стосовно того, що поставка товару позивачем здійснювалась на підставі договору № 21/01 від 21.01.2008р., укладеного між сторонами, спростовується рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 18/126/10 від 09.06.2010р.

Отже і посилання відповідача на додаткову угоду № 1 до договору від 21.04.2008р., якою сторони, зокрема, узгодили, що ніякі фінансові санкції, пені та інш. сторонами не нараховуються і не стягуються, є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, вимоги позивача про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, втрат від інфляції грошових коштів та трьох відсотків річних від простроченої суми засновані на Законі та прямо передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційні витрати та 3 % річних від простроченої суми не є штрафними санкціями в розумінні ст. 230 ГК України, на яку, зокрема, посилається відповідач.

Приписами ж ч. 1 ст. 625 встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея, технологія, реалізація «Інвентор»(69059, м. Запоріжжя, вул. Магара, 6А, кв. 13; р/р 26006202310001 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 13611410) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький комбінат будматеріалів” (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 69; р/р 26005318440891 в Донецькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, код ЄДРПОУ 00290771) суму 5811 (п’ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 68 коп. втрат від інфляції, суму 2129 (дві тисячі сто двадцять дев’ять) грн. 81 коп. –3 % річних, суму 102 грн. витрат на державне мито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 21.03.2011р.