Рішення № 14352436, 11.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.11 Справа № 27/5009/152/11

Суддя

За позовом: Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс”, м. Запоріжжя

про стягнення 2 792 грн. 41 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Барчунінов К.О., дов. № 40 від 01.01.2011 р.

Від відповідача: Зінченко М.В., дов. № 19/6 від 01.01.2011 р.

Державне підприємство “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у сумі 2 792 грн. 41 коп., яка складається з: 1 401 грн. 60 коп. збору за зберігання, 180 грн. 48 коп. збору за зважування вантажу, 351 грн. 12 коп. збору за маневрову роботу, 850 грн. 33 коп. плати за користування вагонами інших держав, 8 грн. 88 коп. вартості бланків перевізних документів форми СМГС.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2011 р. порушено провадження у справі № 27/5009/152/11 та призначено судове засідання на 01.02.2011 р.

У судовому засіданні, відкритому 01.02.2011р. оголошувалася перерва до 28.02.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 28.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 11.03.2011 р., у зв’язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору, та неявкою в засідання суду представників позивача та відповідача.

11.03.2011 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/5009/152/11.

11.03.2011 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судовому засіданні, відкритому 11.03.2011 р. підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надав письмовий відзив, в якому проти позову заперечив у повному обсязі. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (письмовий відзив доданий до матеріалів справи).

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 08.04.2010 р. за накладною № АК 384999 зі станції Грачі Північно - Кавказької залізниці Російської Федерації на адресу ВАТ «Запорожкокс»були відправлені 4 вагони вугілля кам’яного марки «СС».

Вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю вантажне - транспортне управління «Шолоховське», вантажоодержувач - Відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс», станція призначення Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з § 1 ст. 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), яка діє з 1 листопада 1951 року, договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка. Одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення відправник для кожної відправки повинен надати станції відправлення правильно заповнену та підписану накладну.

На попутній станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці вагон № 68773043 затримано з причини виявлення перевантаження вагону більше ніж зазначено у перевізному документі та понад його вантажопідйомність, перевантаження надлишку вантажу в інший вагон та його переваження про що складені акти загальної форми № 160 від 12.04.2010 року, №№ 162, 163 від 16.04.2010 року.

За результатами перевірки було виявлено, що в вагоні № 68773043 вага вантажу не відповідає відміткам про вагу вантажу, зазначених в залізничних накладних, а саме у комерційному акті Б № 070539/22 від 12.04.2010 року станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці.

З вище зазначених причин вагон № 68773043 був затриманий з 03 год. 30 хв. 12.04.2010 р. до 15 год. 00 хв. 16.04.2010 р. на коліях станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці для оформлення перевізного документа для відвантаження.

Надлишок вантажу було перевантажено з вагону № 68773043 у вагон № 66557273.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, ва нтажовідправником заповнюються, зокрема, графа комплекту перевізних документів, як то «Маса вантажу в кг, визначена відправником».

Згідно зі статтею 306 Господарського Кодексу України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 307 ГК України, яка кореспондується із статтею 908 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Статут залізниць України цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти здійснюється відповідно до правил, двохсторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів (транспортних конвенцій), які відповідно до ст. 9 Конституції України та статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства України.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполучені здійснюються відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Одним із багатосторонніх договорів є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. із змінами та доповненнями на 01.07.2009 року (далі - Угода).

Параграфом 7 ст. 21 Угоди передбачена відповідальність вантажоодержувачів та вантажовідправників у разі затримки під час перевезення з їх вини, згідно якої всі платежі по витратах залізниці, пов'язаної із затримкою стягуються у відповідності з внутрішнім правилами та тарифами діючими на дорогах затримки.

Стаття 62 Статуту залізниці України передбачає, що платежі за перевезення експортна-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.

Параграф 7 ст. 21 Угоди передбачає відповідальність відправників, одержувачів у разі затримки, що виникла з їх вини у відповідності з внутрішніми правилами та тарифами діючими на дорогах затримки.

Ст. 125 Статуту залізниць України передбачено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Відповідно до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для ма теріальної відповідальності засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми. Зокрема комерційний акт складається для засвідчення невідповідності маси ва нтажу.

Пунктом 22 "Правил видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу проводиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правил оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

На підставі ст. 24 Статуту залізниць України, ДП “Придніпровська залізниця” скориставшись своїм правом перевірила масу вантажу, що перевозилась. В результаті було виявлено, що вага вантажу у вагоні № 68773043 більше ніж в перевізній накладній на 1250 кг.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, що зазначені у накладній

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, ва нтажовідправником заповнюються, зокрема, графа комплекту перевізних документів, як то «Маса вантажу в кг, визначена відправником».

Крім того, відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України та п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильності сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі які виникли на станції відправлення або при перевезені і на станції призначення.

Статтею 125 Статуту залізниць України передбачено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами парку залізниць України й інших держав вантажовласниками-вантажовідправниками, вантажоодержувачами власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Через затримку залізницею були нараховані додаткові збори на загальну суму 2 792 грн. 41 коп., а саме:

- плата за користування вагонами у розмірі 850 грн. 33 коп., згідно ст. 119 Статуту залізниць України, із застосуванням ставок плати таб.1 Розд.5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництва № 1), затвердженого наказом Міністерством транспорту та зв'язку України від 26.03.209р. № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за № 340/16356 за 107 годин 30 хв., яка нарахована із застосуванням ставок плати за користування вагонами належності країн СНД і Балтії за один вагон у швейцарських франках відповідно до рішення сорок дев’ятого засідання ради залізничного транспорту держав-учасниць СНД від 21.11.2008 р.;

- збір за маневрову роботу у розмірі 351 грн. 12 коп., згідно ст. 71 Статуту залізниць України, із застосуванням ставок згідно п.1.8 та п. 4.3 Розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1);

                    - збір за зберігання годин складає 1401 грн. 60 коп., нарахований згідно ст. 46 Статуту залізниць України із застосуванням ставок збору передбачених п. 2.1 Р.3 Тарифного керівництва № 1;

                    - збір за зважування вагонів вагону 180 грн. 48 коп., нарахований із застосуванням ставок, згідно п. 4.1 Р.3 Тарифного керівництва № 1;

                    - вартість бланків перевізних документів 8 грн. 88 коп., відповідно п. 3.1.3 Р.З Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1) вартість бланків перевізних документів форми СМГС.

По прибуттю на станцію Запоріжжя - Ліве, на підставі акту загальної форми № 162 від 16.04.2010 року станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, суми додаткових зборів, пов'язаних з затримкою були включені до накопичувальної картки № 23049006.

Представник ВАТ «Запоріжкокс», накопичувальну картку № 23049006 підписав із зауваженням та зазначив, що з оплатою не годен, так як оплата виставлена з порушення ст. 122 Статуту залізниць України.

Складений станцією Синельникове –1 Придніпровської залізницім комерційний акт № 2 070539/22 від 12.04.2010 р. та акти загальної форми № 160 від 12.04.2010 р., №№ 162, 163 від 16.04.2010 р. є підставою для покладення на відправника відповідальності за перевантаження вагону більш ніж зазначено у перевізному документі.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

          Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

28.05.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 12 з вимогою перерахувати суму боргу у розмірі 2792 грн. 41 коп. на поточний рахунок ДП «Придніпровська залізниця».

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач не сплатив заборгованість на за нагальну суму 2 792 грн. 41 коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 1 401 грн. 60 коп. збору за зберігання, 180 грн. 48 коп. збору за зважування вантажу, 351 грн. 12 коп. збору за маневрову роботу, 850 грн. 33 коп. плати за користування вагонами інших держав, 8 грн. 88 коп. вартості бланків перевізних документів форми СМГС є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Державне підприємство “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс” (69600, м. Запоріжжя, вул. МСП-681, р/р №20402054102 в ПАТ “Метабанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191224) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р №26006000012 в ДФ АБ “Експрес-Банк”, МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 1 401 (одна тисяча чотириста одна) грн. 60 коп. збір за зберігання, 180 (сто вісімдесят) грн. 48 коп. збір за зважування вантажу, 351 (триста п’ятдесят одна) грн. 12 коп. збір за маневрову роботу, 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. 33 коп. плати за користування вагонами інших держав, 8 (вісім) грн. 88 коп. вартості бланків перевізних документів форми СМГС, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 15.03.2011р.