Рішення № 14352413, 11.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.11 Справа № 11/260/10

Суддя

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»(вул. Набережго-Лугова, буд. 9, м. Київ, 04071)

до відповідача: Державна організація «Комбінат «Зірка»(вул. Республіканська, буд. 127, м. Запоріжжя, 69067)

у присутності представників

від позивача: Антонечко В.О. –дов б/н 20.12.2010р.;

від відповідача: не з’явився

про стягнення 728841,10 грн.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»про стягнення з державної організації «Комбінат «Зірка»728841,10 грн., як вказано в позовній заяві 676311,18 грн. основного боргу, 16009,12 грн. 3% річних та 36520,80 грн. втрат від інфляції.

21.08.2010р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання.

У зв’язку з неявкою повноважних представника відповідача, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 30.09.2010р. уточнив (зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 676311,18 грн. основного боргу, 15842,36 грн. 3% річних та 29081,38 грн. втрат від інфляції. Заява позивача відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та третіх осіб, тому судом приймається до розгляду.

Позивач наполягає на задоволенні уточнених позовних вимог з підстав, викладених у позові, зокрема зазначив що виникнення заборгованості обумовлене неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 42/6 від 30.04.2009р., яке виразилось у нестачі переданих на зберігання нафтопродуктів. Загальна вартість втраченого дизельного палива склала 676311,18 грн. Вимога про відшкодування вартості втраченого майна залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для нарахування сум 3% річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов’язані із розглядом справи, покласти на відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує, так зокрема, вказує на те, що позивач сам винен в неотриманні зі зберігання залишків нафтопродуктів, а саме не подав під відвантаження залізничний або автомобільний транспорт, як це передбачено п. 3.8 та 3.9 договору.

Також заперечує проти нарахування сум 3% річних та втрат від інфляції, оскільки виходячи зі змісту договору у відповідача перед позивачем не існує жодних грошових зобов’язань.

Перед судовим засіданням 11.03.2011р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника.

У задоволенні клопотання відмовлено, оскільки строк розгляду справи, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спливає, клопотання про продовження строку сторонами не заявлено. Крім того, за клопотанням відповідача від 28.02.2011р. (вих. № 90) справа вже відкладалась для надання сторонам можливості надати додаткові докази та обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та ретельно вивчивши додатково надані докази, суд встановив наступні обставини.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

14.02.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» та державною організацією «Комбінат «Зірка»укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов’язання по прийманню на зберігання, зберіганню, обліку, відвантаженню та відпуску нафтопродуктів позивача.

У зв’язку із закінченням строку дії договору 31.12.2008р. сторони уклали Договір № 1/6 від 01.01.2009р., а в подальшому –30.04.2009р. –договір про надання послуг № 42/6.

Відповідно до п. 1.1 договору № 42/6 від 30.04.2009р. відповідач надає позивачу послуги, пов’язані з прийманням (зливом), зберіганням, відпуском (наливом) нафтопродуктів позивача за кількістю та якістю на всіх етапах перевалки, а позивач, в свою чергу, зобов’язався своєчасно приймати та оплачувати надані послуги.

На виконання пункту 1.3 договору про надання послуг від 14.02.2008р. позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв на зберігання дизельне паливо марки Л-0,20-62 у кількості 310447 кг, що підтверджується актом № 30 приймання-передачі на зберігання від 03.10.2008р.

Передача позивачем нафтопродуктів відповідачу на зберігання відповідно до п. 2.4 договору підтверджується актом приймання нафтопродуктів за кількістю № 47 від 03.10.2008р. (форма № 5-НП) та залізничною накладною №45625273.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.2.2 договору № 42/6 виконавець повинен здійснити всі необхідні заходи для належного збереження нафтопродуктів, переданих на зберігання, без втрат за кількістю та якістю.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання –в порушення п. 4.2.2 договору допустив нестачу внаслідок втрати переданих йому на зберігання нафтопродуктів.

Так, за даними бухгалтерського обліку позивача в резервуарах ДО «Комбінат «Зірка» зберігається дизельне паливо марки Л-0,20-62 у кількості 103989 кг. Проте, актом інвентаризації нафтопродуктів за формою 30-НП станом на 01.10.2009р. встановлено, що на зберіганні у резервуарах відповідача фактично дизельне паливо марки Л-0,20-62 відсутнє.

Крім того, відсутність нафтопродуктів в резервуарах відповідача підтверджується листом ДО «Комбінат «Зірка»від 16.10.2009р. № 459, з якого вбачається, що розкрадання нафтопродуктів, які належали ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»здійснено матеріально-відповідальними особами відповідача, що свідчить по невжиття відповідачем необхідних заходів для належного збереження нафтопродуктів за кількістю.

Згідно з п. 4.2.6 договору № 42/6 відповідач зобов’язався нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу або псування нафтопродуктів, переданих на зберігання.

Також, відповідно до п. 7.3 договору № 42/6 відповідач несе відповідальність за зберігання переданих позивачем нафтопродуктів в розмірі прямої дійсної шкоди, що означає втрату, погіршення або зниження цінності майна.

Статтею 942 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок зберігача вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі, при цьому цей обов’язок не припиняється із закінченням строку зберігання.

Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно зі ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Дані норми цивільного законодавства кореспондуються з нормами господарського кодексу України. Зокрема в частині 1 ст. 224 Господарського кодексу зазначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до діючого законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною, тощо.

Станом на 01.10.2009 року вартість однієї тони дизельного палива марки Л-0,20-62 з урахуванням ПДВ складає 6503,68 грн. Таким чином, загальна вартість дизельного палива, що підлягає відшкодуванню (103989 кг) становить 676311,18 грн., що підтверджується порівняльною відомістю результатів інвентаризації нафтопродуктів за формою 27-НП станом на 01.10.2009р.

З метою досудового врегулювання спору 01.12.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 2121/01) про компенсацію вартості втрачених нафтопродуктів на суму 676311,18 грн. зі строком виконання 10 днів. Зазначена вимога отримана відповідачем 09.12.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, відповідач повинен був відшкодувати вартість втраченого майна до 19.12.2009р., тобто з 20.12.2009р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

Позовні вимоги про стягнення з ДО «Комбінат «Зірка»на користь позивача 676311,18 грн. вартості втраченого майна (основного боргу) заявлені ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»правомірно та обґрунтовано, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності у нього грошових зобов’язань перед позивачем судом до уваги не приймаються, виходячи із вищенаведеного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За прострочення виконання грошового зобов’язання щодо відшкодування втраченого майна за період з 20.12.2009р. по 30.09.2010р. відповідач повинен сплатити позивачу 3 % річних в сумі 15842,36 грн. та 29081,38 грн. втрат від інфляції.

Розрахунок сум 3% річних та втрат від інфляції ретельно перевірені в судовому засіданні. Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позивачем заявлені правомірно, підтвердженні зібраними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України віднести на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з державної організації «Комбінат «Зірка»(вул.Республіканська, буд. 127, м. Запоріжжя, 69067, код ЄДРПОУ 14373271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»(вул. Набережго-Лугова, буд. 9, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 33060700) 676311,18 грн. основного боргу, 15842,36 грн. 3% річних, 29081,38 грн. втрат від інфляції, 7212,35 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 11.03.2011р. оголошені вступна і резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 15.03.2011р.