Рішення № 14352358, 10.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11 Справа № 30/5009/472/11

Суддя

за позовом Комунального підприємства «Водоканал»(69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)

до Житлово-будівельного кооперативу № 307 «Запоріжсталь-27»(69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, 10)

про стягнення суми,

Суддя Кагітіна Л.П.

У судовому засіданні брали участь представники:

від позивача – Новікова К.М. (довіреність № 55 від 05.01.2011 р.)

від відповідача –Кит М.А. (довіреність б/н від 09.03.2011 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.02.2011 р. Комунальне підприємство «Водоканал»звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 307 «Запоріжсталь-27» 23953,27 грн. заборгованості за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Ухвалою суду від 02.02.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 10.03.2011 р.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 10.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 892 від 10.03.2006 р. за період з вересня 2010 р. по листопад 2010 р. позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 24330,06 грн., що підтверджується відповідними Актами № 892/1 від 01.09.2010 р. (на суму 8259,62 грн.); № 892/1 від 01.10.2010 р. (на суму 7876,78 грн.) та № 892/1 від 01.11.2010 р. (на суму 8193,66 грн.). В свою чергу відповідач, як зазначає позивач, свої зобов’язання за Договором, щодо оплати отриманих послуг належним чином не виконав. Надані послуги відповідач сплатив лише частково, в сумі 376,79 грн. Решта боргу, в сумі 23953,27 грн. залишилась несплаченою. Тому, з урахуванням вищевикладеного, посилаючись на приписи статей 193 ГК України, 526 ЦК України та 2, 5 ГПК України, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Посилаючись на вищевикладене та приписи статей 193 ГК України, 526 ЦК України та 2, 5 ГПК України позивач просить позов задовольнити та стягнути на його користь з відповідача 23953,27 грн. основного боргу.

Відповідач у справі – Житлово-будівельний кооператив № 307 «Запоріжсталь-27»–у письмовому відзиві на позовну заяву зазначає, що споживачем послуг КП «Водоканал»є мешканці будинку № 10 по вул. Звенигородській у м. Запоріжжя. ЖБК не має важелів впливу на неплатників –споживачів послуг позивача, так як відповідач не є постачальником цих послуг і не може нести за мешканців будинку відповідальність. На думку відповідача, договір № 892 від 10.03.2006 р. був укладений з порушенням чинного законодавства. Тому, посилаючись на норми ст. 19 Конституції України та статті 49, 83 ГПК України, відповідач просить надати розстрочку в погашенні заборгованості безпосередніх споживачів послуг КП «Водоканал»- мешканців будинку № 10 по вул. Звенигородській у м. Запоріжжя перед КП «Водоканал»в сумі 23953,27 грн. на 12 місяців згідно поданого графіка погашення.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача у повному обсязі підтримали доводи, викладені, відповідно, в позовній заяві та у відзиві на неї.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2006 р. між Комунальним підприємством «Водоканал»(Водоканалом, позивачем у справі) та Житлово-будівельним кооперативом № 307 «Запоріжсталь-27»(Абонентом, відповідачем у справі) було укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 892 (далі –Договір), за умовами якого Водоканал зобов’язався забезпечити Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам-Житлово-будівельний кооператив №307«Запоріжсталь-27», вул. Звенигородська, 10.

Розрахунок між позивачем та відповідачем за обсяги наданих послуг здійснюється за встановленими тарифами по групам споживачів. Тарифи на питну воду і стічні води встановлюються відповідними компетентними органами (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору Абонент зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 Договору.

За змістом п. 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 04.12.2006 р.) основним документом на оплату є Акт. Акти на питну воду та послуги стічних вод виписуються основному Абоненту з позначенням споживачів представником Водоканалу 1-3 числа кожного місяця. Абонент зобов’язаний на протязі 3-х банківських днів з дня виписки Акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаній в Акті. Якщо Абонент відмовляється підписати Акт, він підписується представником водоканалу, а в Акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий Акт пересилається Абоненту поштою. Оформлений таким чином Акт є обов’язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.

На виконання умов Договору позивач протягом вересня 2010 р. –листопада 2010 р. надав відповідачу послуги з відпуску води та прийому стоків на загальну суму 24330,06 грн., що підтверджується відповідними Актами: № 892/1 від 01.09.2010 р. (на суму 8259,62 грн.); № 892/1 від 01.10.2010 р. (на суму 7876,78 грн.) та № 892/1 від 01.11.2010 р. (на суму 8193,66 грн.), які підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.

Однак, оплату наданих послуг за вказаний період в установлені Договором строки відповідач у повному обсязі не здійснив. Всього за спірний період відповідачем сплачено 376,79 грн., що підтверджується Відомістю № 1 відшкодування витрат ЖБК за збір абонентської плати та збір ощадних кас (в сумі 189,00 грн.), реєстром відшкодування заборгованості по субсидіях від 25.12.2010 р. (в сумі 8,94 грн., 54,03 грн. та 124,82 грн.).

Решта боргу в сумі 23953,27 грн. залишилась несплаченою.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов’язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов’язками. На виконавця покладено обов’язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов’язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовані Договором, чинним протягом всього спірного періоду.

Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами Договору всі розрахунки по Договору здійснюються на підставі Актів, які Водоканал виписує Абоненту. Строк оплати –протягом 3-х банківських днів з дня виписки Акта.

Згідно з долученими до матеріалів справи копіями Актів, за період з вересня 2010 р. по листопад 2010 р. позивач надав відповідачу послуги по відпуску води та прийому стоків на загальну суму 24330,06 грн. При цьому, Акти підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, у встановлені пунктом 5.1 Договору строки відповідач оплату послуг у повному обсязі не здійснив.

Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов’язань у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 23953,27 грн.

Доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем суду надано не було.

До того ж, наявність у відповідача заборгованості в сумі 23953,27 грн. підтверджується двостороннім підписаним та завіреним печатками Актом звірки взаєморозрахунків, оригінал якого надано суду у засіданні.

Враховуючи викладене, а також встановлений факт порушення відповідачем умов Договору та доведеність заявленої до стягнення суми, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо тверджень відповідача про відсутності з його вини в допущених порушеннях слід зазначити, що в цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Презумпція вини в цивільному праві діє без будь-яких відступів.

Факт порушення відповідачем своїх зобов’язань за Договором щодо своєчасності розрахунків є доведеним і сторонами не заперечується, що покладає на відповідача встановлену законом та Договором відповідальність.

Посилання відповідача на те, що Договір укладено з порушенням законодавства, судом до уваги не приймається, як недоведене належними засобами доказування твердження.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.

В даному випадку, у встановленому законом порядку Договір недійсним не визнано. Доказів звернення з відповідним позовом до суду відповідачем суду не надано.

Стосовно клопотання відповідача про надання розстрочки на 12-ть місяців, слід зазначити наступне:

В силу положень п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Наведена правова норма надає господарському суду право (а не встановлює обов’язок) надати відстрочку або розстрочку виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до розділу V ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи, в яких містяться дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Такі документи повинні: містити відомості, що мають значення для справи; бути виконані у формі, яка дає змогу встановити достовірність документу.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості підстави для надання розстрочки, відповідач посилається на те, що заборгованість перед позивачем виникла через безпосередніх споживачів послуг КП «Водоканал»- мешканців будинку по вул. Звенигородській, 10, які своєчасно не сплачують послуги Водоканалу.

Проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є винятковим випадком в розумінні статті 121 ГПК України, при наявності якого суд може розстрочити виконання рішення, оскільки підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В даному випадку, існування таких обставин відповідачем не наведено.

При цьому, відповідачем взагалі не були надані будь-які документи, які б свідчили про наявність виняткових обставин для розстрочки судового рішення у даній справі на 12 місяців.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не позбавлений права, за наявності відповідних обставин та належних доказів, звернутися до господарського суду в порядку ст. 121 ГПК України із заявою про надання розстрочки виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 307 «Запоріжсталь-27»(69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, 10, код ЄДРПОУ 20512771, р/р № 26007318040890 в ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 313010) на користь Комунального підприємства «Водоканал»(69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ОКПО 03327121, р/р № 26002045720001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) 23953 (двадцять три тисячі дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 27 коп. основного боргу, 239 (двісті тридцять дев’ять) грн. 53 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84-85 ГПК України 14.03.2011 р.