Рішення № 14352129, 28.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11 Справа № 22/3/11

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (юридична адреса: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67; поштова адреса: 03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. у розмірі 37 997,74 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: Зайцев М.М., на підставі довіреності №24 від 11.04.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_4, на підставі довіреності № 263 від 25.01.2011 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

15.12.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення 37997,74 грн., з яких 14164,52 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 416,38 грн. пені за лізинговими платежами, 181,76 грн. 3% річних від простроченої суми, 23235,08 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2010р. порушено провадження у справі № 22/3/11, розгляд справи призначено на 26.01.2011р.

В судовому засіданні 26.01.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.02.2011р.

Ухвалою від 15.02.2011р. за заявою позивача продовжено строк вирішення спору до 02.03.2011р., та у звязку з неподанням представниками сторін усіх витребуваних доказів розгляд справи відкладено на 28.02.2011р.

Позивач підтримав свої позовні вимоги, які полягають в тому, що 18.06.2008р. між ТОВ “Євро Лізинг” та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір фінансового лізингу № 862. Відповідно до п. 2 зазначеного договору, позивач передає відповідачу, а відповідач отримує від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Позивачем надано послуги згідно з умовами договору лізингу в повному обсязі, в узгоджені строки. На підставі замовлення на транспортний засіб № 862/001 від 18.06.2008р. позивачем відповідачу було надано транспортний засіб ГАЗ-3309 СС ГАРЗ, шасі № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Факт передачі транспортного засобу підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу № 862/001 від 31.07.2008р., підписаним позивачем та відповідачем. Відповідно до п. 5.1 договору лізингу, за переданий у лізинг транспортний засіб (надалі - ТЗ) в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів позивачу встановлюється в плані лізингу та інших додатках. Позивачем та відповідачем було підписано додаток № 3 до договору лізингу: план лізингу № 862/001 від 18.06.2008р., зміни до плану лізингу № 862/001 від 30.07.2008р., що є невідємною частиною договору лізингу, якими встановлено розміри та строки сплати відповідачем лізингових платежів. Згідно п. 5.2 договору лізингу лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ; комісію позивача за наданий у лізинг ТЗ; інші витрати позивача, що безпосередньо повязані з виконанням цього договору. Відповідно до п. 7.16 договору лізингу відповідач зобовязаний вчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані позивачем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які повязані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів. Відповідач у порушення зобовязань за договором лізингу не здійснював сплату лізингових платежів належним чином. У звязку з чим відповідачу неодноразово надсилались листи повідомлення з вимогою сплатити заборгованість та пеню згідно ст. 6 ГПК України. При несплаті суми заборгованості та пені, що утворилася, позивач попереджав відповідача про примусове стягнення заборгованості, повернення транспортних засобів з покладенням всіх витрат на відповідача. 12.08.2010р. транспортний засіб було вилучено у відповідача. Заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів за період з 20.05.2010р. по 26.11.2010р. становить 14164,52 грн. Пунктом 16.1 договору лізингу передбачено, що при порушенні відповідачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу та/або інших платежів, передбачених цим договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки. На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача 14164,52 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 416,38 грн. пені та 181,76 грн. 3% річних. Пунктом 8.4 договору встановлено право позивача на припинення дії договору (стосовно одного, декількох, або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо відповідач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього, на термін понад 30 днів. В порушення умов договору відповідач не сплачував позивачу лізингові платежі з грудня 2008р., тим самим порушив зобовязання п. 5.1. договору та додатку 3 до договору, яким передбачена передача у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі, а також, розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів позивачу. На підставі вищевикладеного, листом № 3087 від 15.11.2010р. відповідача було повідомлено про наявність заборгованості, пені та про припинення дії договору фінансового лізингу № 862. Вказаний лист відповідач отримав 26.11.2010р., тобто, як зазначив позивач, договір фінансового лізингу № 862 є припиненим з 26.11.2010р. Відповідно до п. 13.2 договору, у випадку дострокового припинення дії цього договору відповідач зобовязаний протягом 10 банківських днів з дати предявлення повідомлення позивача перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу позивача неустойку (окрім випадків, які зазначені в пунктах 6.6 та 13.1.3 даного договору) за дострокове припинення цього договору в сумі 4 (чотирьох) середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії плану лізингу, що є невідємною частиною договору, протягом третього року дії цього плану лізингу. Таким чином, позивач також просить стягнути з відповідача 23235,08 грн. неустойки.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив наступне. 12.08.2010р. транспортний засіб відповідачем був повернутий позивачу, тобто дія договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. була припинена. З додатку № 1 до позову «Розрахунок заборгованості та пені»видно, позивач розрахував суму заборгованості за лізинговими платежами в сумі 14164,52 грн. за період травень-липень 2010р. При цьому позивач у вказаному розрахунку за кожний місяць вказує заборгованість за двома рахунками. Однак, згідно з п. 5.1 зазначеного договору, нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт, які підписуються сторонами. Підписання актів обома сторонами підтверджує досягнення згоди сторонами щодо змісту актів виконаних робіт. Таким чином, як зазначає відповідач, оскільки ні позивач, ні відповідач не підписували акти виконаних робіт за період травень-липень 2010р., то розраховувати суму заборгованості за лізинговими платежами посилаючись на рахунки безпідставно, оскільки це не передбачено договором. Відповідно і вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами у сумі 14164,52 грн. також безпідставна. Оскільки сума заборгованості за лізинговими платежами нарахована всупереч умовам договору (п. 5.1), то нараховувати на цю суму заборгованості пеню і 3% річних безпідставно. Як стверджує відповідач, розрахунок неустойки позивача не відповідає умовам договору, оскільки в п. 13.2 договору мова йде про неустойку у розмірі чотирьох середньомісячних лізингових платежів. Відповідно до плану лізингу лізинговий платіж у місяць становить 3553,01 грн. Відповідно лізинговий платіж за 4 місяці становить 14212,04 грн. Таким чином, відповідач просить відмовити позивачу у позові в частині стягнення 14164,52 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 416,38 грн. пені та 181,76 грн. 3% річних, а також, оскільки дострокове розірвання договору між позивачем та відповідачем взагалі не завдало збитків позивачу, та беручи до уваги, що на утриманні відповідача знаходяться двоє малолітніх дітей, відповідач просить зменшити розмір неустойки з 23235,08 грн. до 100 грн.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 28.02.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2008 року між ТОВ “Євро Лізинг” (надалі лізингодавець) та ФОП ОСОБА_2 (надалі лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 862 (надалі договір).

Відповідно до розділу 2 договору, лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб.

Згідно із розділом 3 договору, лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.

Пунктами 4.1. та 4.5. договору передбачено, що лізингодавець придбаває транспортний засіб згідно замовлення на транспортний засіб і надає транспортний засіб в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем. Після надання транспортного засобу лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт приймання передачі транспортного засобу.

Відповідно до п. 5.1. договору, за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках.

Сторонами 18.06.2008 року був підписаний план лізингу, що є додатком до договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. Згідно з даним планом сторони визначили розмір лізингових платежів та термін, протягом якого відповідач зобовязаний сплати позивачу лізингові платежі, а саме з 20.06.2008 року по 20.06.2012 року.

У подальшому, 30.07.2008 року між позивачем та відповідачем були підписані зміни до плану лізингу, якими сторони визначили, що період сплати становить з 20.06.2008 року по 20.06.2012 року.

Згідно п. 5.2 договору, лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням цього договору.

Приписами п. 5.5. договору передбачено, що лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу; комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб кожен місяць розраховується за наступною формулою: КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ ЛППЛ) де: КЛПМ комісія лізингодавця за поточний місяць; КЛПЛ комісія лізингодавця за відповідний місяць згідно плану лізингу; ЛППЛ лізинговий платіж за відповідний місяць згідно плану лізингу; КоефКВ коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку лізингодавцем / курс валюти, зазначений у плані лізингу.

У відповідності до п. 5.9. договору, комісія лізингодавця збільшується на суму ПДВ, що нараховується на частину комісії, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ на момент сплати такої комісії, розраховану від вартості обєкту лізингу.

Відповідно до п. 7.16. договору, лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

18.06.2008р. сторонами складено замовлення на транспортний засіб № 862/001 (додаток 1 до договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р.), в якому зазначено наступне, сторони домовились, що лізингоодержувач замовляє та доручає лізингодавцю придбати у постачальника та передати у термін, який передбачений договором, транспортний засіб ГАЗ-3309 СС ГАРЗ. Зазначене замовлення підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору, позивач на підставі замовлення на транспортний засіб № 862/001 від 18.06.2008р. надав відповідачу, а останній прийняв транспортний засіб ГАЗ-3309 СС ГАРЗ, шасі № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується актом прийому - передачі № 862/001 від 31.07.2008р., підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. На підставі чого, відповідачу були виставлені рахунки-фактури: № С-00020360 від 05.05.2010р. на суму 2132,66 грн., № С-00020361 від 05.05.2010р. на суму 3799,95 грн., № С-00030819 від 01.06.2010р. на суму 2132,66 грн., № С-00030820 від 01.06.2010р. на суму 3799,31 грн., № С-00034478 від 01.07.2010р. на суму 825,55 грн. та № С-00034479 від 01.07.2010р. на суму 1474,39 грн., загальна сума яких становить 14164,52 грн.

Відповідач в порушення умов договору лізингові платежі за період з 01.06.2010р. по 12.08.2010р. не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 14164,52 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк не здійснив лізингові платежі, чим порушив свої грошові зобовязання. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 14164,52 грн. заборгованості за лізинговими платежами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 416,38 грн. пені, нарахування якої, позивачем по кожному рахунку виконано окремо. По рахунку № С-00020360 від 05.05.2010р. на суму 2132,66 грн. позивачем нараховано 88,84 грн. пені за період з 20.05.2010р. по 09.08.2010р. По рахунку № С-00020361 від 05.05.2010р. на суму 3799,95 грн. нараховано 158,30 грн. пені за період з 20.05.2010р. по 09.08.2010р. По рахунку № С-00030819 від 01.06.2010р. на суму 2132,66 грн. нараховано 52,76 грн. пені за період з 20.06.2010р. по 09.08.2010р. По рахунку № С-00030820 від 01.06.2010р. на суму 3799,31 грн. нараховано 93,99 грн. пені за період з 20.06.2010р. по 09.08.2010р. По рахунку № С-00034478 від 01.07.2010р. на суму 825,55 грн. нараховано 8,07 грн. пені за період з 20.07.2010р. по 09.08.2010р. По рахунку № С-00034479 від 01.07.2010р. на суму 1474,39 грн. нараховано 14,42 грн. пені за період з 20.07.2010р. по 09.08.2010р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 16.1. договору, який передбачає, що при порушенні лізингоодержувачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано невірно, оскільки позивач починає нараховувати пеню з 20.05.2010, 20.06.2010р. та 20.07.2010р., однак у відповідності до плану лізингу це є останні дні здійснення платежів відповідачем, отже нараховувати пеню потрібно з 21.05.2010р., з 21.06.2010р. та з 21.07.2010р.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 408,89 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 181,76 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно, стягненню підлягає 181,76 грн. 3% річних.

Також позивач просить стягнути 23235,08 грн. неустойки за дострокове припинення дії договору.

Відповідно до пунктів 8.4. та 8.4.1 договору, лізингодавець може припинити дію договору (стосовно одного, декількох або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.

Згідно з п. п. 13.1., 13.1.2 договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. передбачено, що дія договору може бути достроково припинена з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого зі своїх зобов'язань за цим договором. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про припинення дії цього договору.

Пунктом 13.2. договору передбачено, що у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу лізингодавця за дострокове припинення цього договору в сумі: -4 (чотирьох) середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом третього року дії цього плану лізингу.

22.11.2010р. позивачем відповідачу був надісланий лист вих. № 3087 від 15.11.2010р., яким позивач повідомив відповідача про припинення дії договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р.

На підставі вищевикладеного, 12.08.2010р. сторонами було складено акт про вилучення транспортного засобу ГАЗ-3309 СС ГАРЗ, шасі № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до пунктів 8.4 та 13.4 договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р.

З моменту отримання відповідачем повідомлення, а саме з 26.11.2010р. пройшло 10 банківських днів, на протязі яких згідно договору лізингу відповідач мав би сплатити існуючу заборгованість щодо лізингових платежів та інших сум, а також 4 (чотири) середньомісячних лізингових платежів в сумі 23235,08 грн. Відповідач вимоги позивача не виконав.

Вимоги позивача по стягненню неустойки в сумі 23235,08 грн. предявлені до стягнення обґрунтовано.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушили зобовязання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи той факт, що сума неустойки значно перевищує суму основного боргу, та, що відповідачем на вимогу позивача, своєчасно був повернутий транспортний засіб, а також те, що стягнення всієї суми неустойки значно погіршить господарську діяльність і фінансовий стан відповідача, проте, беручи до уваги також те, що відповідач за договором фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. має заборгованість ще з жовтня 2009р. суд вважає за необхідне зменшити суму неустойки до 10000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3. розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд на підставі пункту 3

статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 762, 806 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, код ЄДРПОУ 32774741) 14 164 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 52 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 408 (чотириста вісім) грн. 89 коп. пені, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 76 коп. 3 % річних, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. неустойки, 379 (триста сімдесят девять) грн. 91 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили .

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.03.2011р.