Рішення № 14352125, 03.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11 Справа № 30/5009/531/11

Суддя

За позовом: Прокурора Ленінського району міста Харкова (61093, м. Харків, вул. Ільїнська, 4) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефенс»(69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, 69-а)

про стягнення суми.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Леонова В.О., довіреність № 48/8-503/14з від 17.02.2011р.;

від відповідача: Глушко С.Є., довіреність № б/н від 24.02.2011р.;

Прокуратура Запорізької області: Тронь Г.М., посвідчення № 84 від 30.04.2010р.

До господарського суду Запорізької області звернувся прокурор Ленінського району міста Харкова в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефенс»2000,00 грн. основного боргу за договором № 04-25760 від 01.09.2010р. на реагування нарядів міліції ДСО на інформацію про скоєння правопорушень на об’єкті, а також 67,95 грн. пені, 31,11 грн. збитків від інфляції та 13,09 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/531/11, розгляд справи призначено на 03.03.2011р.

В обґрунтування позовної заяви прокурор посилається на приписи ст.ст. 526, 527, 530, 610-612, 615,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про міліцію» та ст. 36 Закону України «Про прокуратуру». При цьому вказує, що за період з 01.09.2010р. по 24.12.2010р. в наслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань у останнього утворилася заборгованість за отримані послуги в розмірі 2000,00 грн. Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.

В судовому засіданні 03.03.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін та прокурора розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Присутній у судовому засіданні прокурор (прокуратура Запорізької області) в повному обсязі підтримав доводи позовної заяви.

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області –позивач у справі –письмового відзиву на позов не надало. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені прокурором у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявлених до стягнення сум. Заявлену до стягнення суму обґрунтовує умовами укладеного між сторонами договору та актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010р., оригінал якого надано суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дефенс»–відповідач у справі –письмового відзиву на позов не надало. Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що факт надання послуг не є доведеним, оскільки відсутні жодні документи про прийняття відповідачем цих послуг, як то передбачено п. 3.8 Договору. Також, представник відповідача наполягає на тому, що Договір, умовами якого обґрунтовуються позовні вимоги, з боку ТОВ «Дефенс»було підписано особою, яка не мала на те відповідних повноважень. Вказує, що згідно Статуту товариства укладання договорів віднесено виключно до компетенції директора товариства, а договір підписано Калякіним В.В., який не є такою особою.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та пояснення представників сторін, суд

                               ВСТАНОВИВ:

01.09.2010 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (Охороною, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дефенс»(Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір №04-25766 на реагування нарядів міліції ДСО на інформацію про скоєння правопорушення на об’єкті (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Охорона приймає на себе зобов’язання здійснювати оперативне реагування наряду групи затримання ПЦС ДСО на інформацію Замовника про скоєння протиправних дій проти нього на об’єкті Замовника, який розташовано за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Вільшани, вул. Петровського, 1, далі –Об’єкт та прийняття необхідних заходів щодо припинення цих правопорушень після прибуття на місце події працівників Охорони.

Відповідно до п. 3.8 Договору Замовник зобов’язався прийняти послуги Охорони у визначений сторонами час дії договору та здійснювати оплату послуг Охорони в порядку і в строки, передбачені цим договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати охоронних послуг Замовник сплачує Охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої оплати за кожний день прострочення платежів.

Згідно з п. 8.1 Договору та Протоколом узгодження договірної ціни на охоронні послуги ДСО між сторонами досягнута домовленість, що вартість послуг Охорони по цьому договору є договірною і складає 1000,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 20%, незалежно від фактичної кількості здійснених виїздів працівників Охорони по викликах Замовника.

За визначенням 8.2 Договору, оплата послуг Охорони здійснюється Замовником щомісяця, але не пізніше 10 числа поточного м’ясця, у порядку передплати Замовником відповідної суми, вказаної в п. 8.1 Договору, згідно з виставленими Охороною рахунками або без них.

В пункті 10.1 Договору сторонами обумовлено, що цей договорі укладається на 1 рік і набуває чинності з 01.09.2010 року.

Послуги по цьому Договору надаються Замовнику безбалансовим структурним підрозділом Охорони –Дергачівським МВДСО УДСО при ГУВМС України в Харківській області.

Як вказує прокурор, 01.12.2010 року на підставі листа відповідача № 10-11-25-01/ю від 25.11.2010р. договір було розірвано за взаємною згодою сторін.

За доводами прокурора, за весь час дії Договору позивач сумлінно виконував свої зобов’язання по Договору, проте, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату вартості охоронних послуг.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефенс»2000,00 грн. основного боргу за Договором, 67,95 грн. пені, 31,11 грн. збитків від інфляції та 13,09 грн. –3% річних є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора та представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію»міліція України - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Статтею 7 Закону України «Про міліцію»визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

За змістом цієї ж статті Закону підрозділи Державної служби охорони входять до складу МВС України як підрозділ міліції охорони, а організаційна структура Державної служби охорони визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Державну службу охорони при МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності»(зі змінами та доповненнями), визначені правові засади господарської діяльності підрозділів ДСО. Одним із основних завдань Державної служби охорони є розроблення та здійснення заходів реалізації єдиної на території України концепції охорони об'єктів усіх форм власності та громадян.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 вказаного Положення, Державна служба охорони при МВС України має право створювати у встановленому порядку, а також виступати засновником (учасником) суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з організацією і виконанням заходів охорони та безпеки.

За змістом пункту 9 Положення, підрозділи Державної служби охорони при МВС України є державними установами, які провадять некомерційну господарську діяльність на засадах госпрозрахунку, виключно за рахунок коштів, одержаних за організацію і надання послуг з охорони за договорами і інших джерел свого фінансування не мають.

Згідно з довідкою про внесення до ЄДРПОУ, Управління ДСО при ГУМВС України в Харківській області зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як орган виконавчої влади.

Враховуючи те, що Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області існує на засадах самофінансування, невиконання суб'єктами господарювання своїх зобов'язань перед Управлінням ДСО перешкоджає нормальному, функціонуванню цього підрозділу ДСО, чим завдається шкода інтересам держави.

Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи –Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало надання відповідачу передбачених Договором послуг, а обов’язком відповідача –прийняття цих послуг і оплата їх вартості.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, вартість отриманих від позивача послуг відповідачем в обумовлений укладеним ним з позивачем Договором строк та у визначеному розмірі не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 2000,00 грн.

Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 2000,00 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача 31,11 грн. втрат від інфляції, 13,09 грн. –3% річних та 67,95 грн. пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов’язання (у випадках, встановлених договором або законом) також є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами укладеного між сторонами Договору передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманих послуг у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів (п. 7.2 Договору).

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, нарахування на суму простроченого платежу пені, втрат від інфляції та 3% річних є правомірним.

Перевіривши розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, а вимоги обґрунтованими. За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 67,95 грн. суми пені, 31,11 грн. втрат від інфляції та 13,09 грн. –3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідачем не надано доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов’язань за договором № 04-25766 від 01.09.2010р.

Щодо посилання представника відповідача у судовому засіданні на недоведеність позивачем факту надання відповідачу послуг за Договором суд відзначає, що умовами укладеного між сторонами Договору (п. 8.1 та 8.2 Договору) та Протоколом узгодження договірної ціни узгоджено, що вартість послуг складає 1000,00 грн. і зазначена сума сплачується щомісячно незалежно від фактичної кількості здійснених виїздів працівників Охорони та наявності виставлених Охороною рахунків. При цьому, жодних посилань на необхідність складання між сторонами документів на прийняття відповідачем охоронних послуг Договір не містить.

Також, безпідставними суд вважає доводи представника відповідача щодо підписання Договору з боку ТОВ «Дефенс»особою, яка не мала на те відповідних повноважень.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 2, 4 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Тобто, повноваження представника на вчинення правочинів від імені юридичної особи ґрунтуються на установчих документах юридичної особи, або довіреності.

Як свідчать обставини справи, від імені ТОВ «Дефенс»договір було підписано Калякіним В.В., який діяв на підставі Статуту та довіреності від 28.07.2010р. № 1981, наявність якої відповідачем не заперечується. В будь-якому разі, протилежного відповідачем не доведено. Отже, жодних підстав вважати, що Калякін В.В. не мав необхідного обсягу цивільних повноважень під час укладання спірного договору не має.

Відповідно до положень статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його виконання.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що схвалення дій представника можливе в різних формах: схвалення шляхом заяви про це; схвалення мовчазною згодою; схвалення шляхом здійснення так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.

В даному випадку суд відзначає, що дії відповідача, а саме: здійснення часткової оплати охоронних послуг (банківська виписка за 22.10.2010р. на суму 1000,00 грн.), підписання акту звірки взаємних розрахунків між сторонами (оригінал Акта надано представником позивача у судовому засіданні), а також адресований позивачу лист від 25.11.2010р. вих. № 10-11-25-10/ю за підписом генерального директора ТОВ «Дефенс»Мітрохіної О.Л. з пропозицією розірвання спірного Договору є підтвердженням того, що даний правочин був схвалений повноважною особою ТОВ «Дефенс».

Враховуючи викладене, а також встановлений факт порушення відповідачем умов Договору щодо термінів сплати послуг та доведеність заявленої до стягнення суми, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

                                        ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефенс»(69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А; р/р № 2600050989200 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32721506) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20; р/р №26002250021110 в Херсонській філії АТ «Брокбізнесбанк», МФО 350910, Код ЄДРПОУ 08597026) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 67 (шістдесят сім) грн. 95 коп. пені, 31 (тридцять одну) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 13 (тринадцять) грн. 09 коп. –3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефенс»(69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А; р/р № 2600050989200 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32721506) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефенс»(69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А; р/р № 2600050989200 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32721506) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; р/р №31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку –264) суму 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.03.2011р.